ХРИСТИЯНСЬКІ ВІРШІ ЙОСИПА ТУРОБОЙСЬКОГО З «LIBELLUS EPIGRAMMATON» (1700)

Анотація

Статтю присвячено аналізу християнських віршів Йосипа Туробойського, уміщених у «Libellus epigrammaton» – додатку до латиномовної шкільної поетики «Hymettus» (1699/1700). Дванадцять епіграм, що поєднують барокову риторичну винахідливість, класичні поетичні техніки та глибоку біблійну символіку, становлять цікавий зразок новолатинської релігійної поезії доби Києво-Могилянської академії. У статті вперше здійснено публікацію, переклад і частковий коментар цих текстів, які досі залишалися малодоступними науковцям. Авторка простежує внутрішню композицію добірки, що, попри зовнішню строкатість, виявляє цілісну логіку переходів – від епіграм про Богородицю та Іоанна Хрестителя до циклу про євангеліста Йоана та віршів, пов’язаних із воскресінням Христа. Виділяється мініцикл про жінок-мироносець (5 епіграм). Особливу увагу приділено поетичним прийомам: алегорії, порівнянню (уподібненню), хіазму, біблійній лаконічності, антитезі, грі слів, метафоричним зсувам та консепту, що забезпечує дотепний, часто несподіваний підсумок вірша. Епіграми демонструють широкий спектр риторичних технік – від алюзій на Писання до запозичень античної міфології (syncretismus Christianus). Розгляд циклу дає змогу переосмислити творчість Йосипа Туробойського як важливий сегмент латиномовної поезії київського інтелектуального середовища кінця XVII ст. Аналіз показує, що епіграми не лише виконували дидактичну функцію в курсі поетики, а й становлять самостійну художню вартість, розкриваючи барокову семіотичну чутливість автора. Стаття вводить у науковий обіг новий комплекс текстів, актуалізує питання жанрової специфіки шкільної епіграми та відкриває перспективи подальших досліджень новолатинської поетичної спадщини Києво-Могилянської академії.