ЛІНГВАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню лінгвальних особливостей перекладу художніх творів. Авторський ідіостиль, мовна гра, авторські неологізми, стилістичні фігури, алюзії, інтертекстуальні елементи є саме тими лінгвальними особливостями художнього твору, які здатні створити неповторність літературного світу. Актуальні дослідження продемонстрували, що художній переклад набуває неабиякої популярності у сучасному перекладознавстві, оскільки дає змогу відтворити не лише інтенції автора, а й передає естетичну, стилістичну та культурну специфіку твору. Окрім того, художній переклад вимагає від перекладача особливої творчої гнучкості, інтерпретаційної чутливості та здатності до швидких креативних рішень. Під час дослідження було представлено класифікацію лінгвальних особливостей художнього твору, які розподіляються на лексичні, граматичні, стилістичні, семантичні та комунікативні, й зазначено типові перекладацькі труднощі, які постають перед перекладачем під час вибору правильної перекладацької стратегії, а саме: збереження оригінального змісту, передача комічного ефекту, адаптація художнього твору до мовної системи та культурного контексту мови перекладу. Продуктивними перекладацькими прийомами виявилися граматичні та лексичні трансформації, доместикація, калькування, конкретизація, антонімічний переклад, додавання/вилучення. З’ясовано, що специфіка перекладу лінгвальних особливостей полягає у поєднанні різних перекладацьких стратегій та прийомів задля адекватного відтворення мовної гри, авторських неологізмів, алюзій, метафор, порівнянь, епітетів, риторичних запитань. Правильне відтворення зазначених елементів вимагає від перекладача глибокої інтерпретації імпліцитних смислів, реконструкції іронічного чи парадоксального потенціалу та збереження оригінальної поетичної образності.