ПОЧУТИ, ІНШОГО НЕ БАЧАЧИ: РОЛЬ УЧИТЕЛЯ У РОМАНІ А. Д’АВЕНІА «ПЕРЕКЛИЧКА»

Анотація

У статті досліджено роман А. д’Авеніа «Перекличка» як приклад педагогічного роману крізь призму головного персонажа – учителя Гомера Ромео. Проаналізовано, як реалізовується модус школи-радості як головний концепт (за Р. Кохан), оскільки цей роман показує потребу зміни та переакцетування освіти на особоцентричну, акцентуючи на важливій ролі вчителя в освітньому процесі. Визначено основні характеристики сучасного вчителя: вчитель як товариш і порадник у навчальному процесі, його функція у формуванні особистості учня впродовж навчального процесу. Констатуємо, що фізична сліпота персонажа Гомера Ромео є символічною, щоб показати важливість ідеї «слухати, щоб почути». Констатуємо символічність імені вчителя (очевидний інтертекстуальний натяк на сліпого Гомера). Проаналізовано його методичний підхід, що Гомер Ромео назвав «перекличка», коли ім’я учня набирає значущості і синонімізується з особистістю. Письменник зобразив десятьох підлітків-персонажів у критичний момент їхнього життя, щоб показати множинність викликів, що постають у підлітковості. Особоцентричність (зосередження на пізнанні своєї самості підлітком через висловлення себе на перекличці) становить композиційний центр роману. Важливим доповненням для пізнання особистості вчителя є його щоденник, що стає прикладом діалогічності між учителем і учнем. Роман порушує питання педагогічної майстерності та спілкування між учителем і так званими «складними підлітками», оскільки правильний підхід сприяє формуванню повноцінної особистості учня. Визначено головні педагогічні засади за А. д’Авеніа: мудрість, емпатія, «горіння», допомога і залученість у проблеми учнів. Відзначаємо поліадресованість роману А. д’Авеніа «Перекличка» – від підлітків до педагогів та батьків.