МУЗИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ В КОРЕЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ: ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИЙ І ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ (НА МАТЕРІАЛІ НАЗВ ТРАДИЦІЙНИХ МУЗИЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ)

Анотація

У статті розглянуто лексико-семантичні й етимологічні особливості назв традиційних музичних інструментів у корейській та українській мовах. З’ясовано, як культурні та історичні чинники впливають на формування термінології в обох мовах та які закономірності простежуються у способах творення назв інструментів. Значну увагу приділено впливу міжмовних контактів, зокрема запозичень із китайської, італійської, тюркських мов, що відображається у структурі та семантиці термінів. Проаналізовано звуконаслідувальні елементи (ономатопею) та описові маркери, які уточнюють призначення й властивості інструментів, як-от корейські терміни 장구 (джанггу), 단 소 (дансо), 비파 (біпа) та українські «зозуля», «ріг». Виявлено відмінності у формуванні музичної термінології: у корейській мові частина назв пов’язана з історичними державними утвореннями (наприклад, 가 야 고 (каяго)), тоді як в українській мові подібні зв’язки трапляються рідше. Це засвідчує, що, попри спільні закономірності, кожна мова відображає власні культурні й історичні особливості. Практичний аналіз дав змогу визначити основні способи творення термінів та їх семантичне навантаження, що може бути використано у перекладі, викладанні музики та створенні навчальних матеріалів. Результати дослідження підтверджують важливість порівняльного підходу для розуміння музичної термінології та її культурного контексту. Перспективи подальших досліджень охоплюють аналіз сучасної музичної лексики (зокрема, термінів K-Pop), вивчення впливу перекладу та міжмовних контактів на розвиток музичних терміносистем. Окрім того, систематизація та створення порівняльних баз даних назв інструментів допоможуть розширити можливості практичного використання таких матеріалів у навчанні, перекладі та міжкультурній комунікації. Отримані результати сприяють глибшому розумінню взаємозв’язку мови, культури та музики й демонструють, як традиційні музичні інструменти відображають національні та історичні особливості кожного народу, формуючи водночас спільні закономірності у способах творення музичних термінів.