МОВНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ВЕРБАЛЬНОГО ВПЛИВУ В ЖАНРОВИХ РІЗНОВИДАХ МЕДІАДИСКУРСУ

Анотація

У статті застосовано дискурсивний підхід до виокремлення специфічних для масмедійної інформації жанрових різновидів та встановлення частотного мовного інструментарію, використовуваного для трансляції вербального впливу на колективну ментальність соціумів. Дискурсивний підхід до вивчення мови публіцистичних текстів преси спирається на трактування самого явища вербального впливу як медійно орієнтованого, що забезпечує впровадження інформаційного сегменту у свідомість адресата, орієнтуючи на перебудову світосприйняття й типу життєдіяльності відповідно до програми тексту. Запропоновано визначальні критерії, за якими встановлено особливі характеристики сучасного масмедійного дискурсу України. Це критерії динаміки та всеосяжності поширення інформації, що уможливлюють висновок про найбільш масові за останні десятиріччя інформаційні та віртуальні потоки, марковані істотною привабливістю для різних спільнот, які безпосередньо впливають на колективну ментальність у завчасно спланованому напрямі. Виокремлено показники, які сприяють всеосяжності вербального впливу публіцистичних текстів у медійному дискурсі, такі як миттєва доступність хронотопу публіцистичного тексту одночасно для невизначеної множини представників колективного адресату; можливість створення цільових аудиторій унаслідок диференціації представників колективного адресату на групи за різними параметрами; інноваційна інформаційна дифузія. Регламентований цими показниками сучасний інноваційний формат публіцистичних текстів медійного дискурсу маркований текстовими конструкціями, які водночас сполучають властивості текстів і властивості окремого жанрового різновиду – клікбейтні заголовні номінації. Змістове наповнення таких заголовних номінацій відповідає вимогам афористичності, емоційної насиченості, визивності, стислості вираження, що забезпечує динамічність сприйняття та міцність фіксації у свідомості комунікативного адресата. Мовному інструментарію, який забезпечує структурну форму цієї текстової одиниці, потрібна формально лаконічна синтаксична конструкція, що лапідарно виражає змістове наповнення. У публіцистичних текстах медійного дискурсу простежена тенденція використання із цією метою односкладних, переважно безособових, інфінітивних, номінативних, семантично повних, але структурно неповних, еліптичних речень, складних реченнєвих побудов із синтаксичним паралелізмом.