МОРАЛЬНО-ЕСТЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТВОРЧОСТІ І. НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО (ЗА КИЇВСЬКИМ ТЕКСТОМ ПИСЬМЕННИКА)

Анотація

У статті аналізуються морально-естетичні засади творчості українського класика-реаліста І. Нечуя-Левицького, київський період якого відіграв ключову роль у становленні національної літературної традиції. Метою дослідження є розкриття художніх принципів, що формують творчий метод митця та визначають його погляд на роль мистецтва і реалістичне зображення життя українців. Розглянуто соціальні, моральні та національні мотиви у творчості письменника, зокрема особливості відображення суспільних проблем через призму реалізму. Окрему увагу приділено ролі мови та стилю: використання народної лексики, діалектів і фольклорних елементів як засобів вираження національного колориту, що створюють автентичну картину життя українського міста та села. Підкреслюється значення образу міського інтелігента як носія ідей просвітництва, культурного відродження і формування національної самосвідомості. Проаналізовано, як через систему образів і художні засоби Нечуй-Левицький розкриває духовні цінності та ідеали українського народу. Наголошено на внеску письменника у розвиток українського реалізму, формування естетичних орієнтирів та ідейної спадкоємності в національній літературі. У висновках доведено актуальність морально- естетичних принципів його творчості для сучасного літературного й культурного процесу, що дає підстави розглядати доробок митця як важливий складник української культурної спадщини, котра формує ідентичність і надихає наступні покоління.