ЕКОЛІНГВІСТИЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ОБРАЗУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Анотація

У статті проаналізовано чинники, які формують уявлення про українську мову в масовій свідомості, зокрема з урахуванням еколінгвістичного підходу. Досліджено мову як складник комунікативного середовища, що зазнало тривалого колоніального тиску, політичних трансформацій і сучасних інформаційних викликів. Обґрунтовано, що нерівномірне функціонування мови в різних сферах і середовищах – приватному, професійному, територіальному – зумовлює неоднозначне ставлення до неї, ускладнює її сприйняття як універсального засобу міжособистісної ідентифікації. Методологічну основу дослідження становить анкетування, у якому взяли участь 1536 респондентів віком від 15 до 80 років. Вибірка охоплює українськомовних, російськомовних, двомовних та осіб із досвідом мовного переходу. У ході аналізу виявлено бар’єри, що ускладнюють або гальмують зміну мовної поведінки, а також типові мотиви збереження або відмови від української мови в побутовому та публічному вжитку. Особливу увагу приділено співвідношенню афективних, когнітивних і поведінкових складників мовного ставлення. Наукова розвідка в межах еколінгвістичного підходу унаочнює, що зміна мовної ситуації потребує не лише політичних рішень, а й екологізації мовного середовища – створення таких умов, за яких українська мова буде підтримана інституційно, психологічно й культурно. Окреслено напрями подальших досліджень, що пов’язані з поглибленим аналізом динаміки мовної ідентичності, дискурсивної взаємодії та міжгенераційного впливу на мовну поведінку.