СТРУКТУРНІ МОДЕЛІ ТА КОМУНІКАТИВНІ РОЛІ ВОКАТИВІВ У ЛИСТУВАННІ РАННЬОНОВОАНГЛІЙСЬКОГО ПЕРІОДУ

Ключові слова: епістолярний вокатив, форми звертання, комунікативний намір, адресант, адресат, початкова й середня позиція, листування

Анотація

У статті здійснено ґрунтовний аналіз епістолярних вокативів у листуванні ранньоновоанглійського періоду з погляду їх структурних і прагматичних характеристик. У розвідці доведено, що досліджувані форми звертання функціонували для встановлення тону, рівнів формальності й соціальної динаміки, властивих для ранньоновоанглійської комунікації. Увагу також зосереджено на різноманітних зразках і контекстуальних особливостях вокативів, їх ключової ролі в реалізації стратегії ввічливості, близькості чи авторитету, яка унаочнює ієрархічні відносини й відповідні соціальні норми. У досліджуваних текстах звертання є важливими функціональними елементами, виконують важливу смислорозрізнювальну роль, важливе функціональне навантаження у відносинах між адресантом та адресатом. Відсутність структурного показника для позначення звертання в англійській мові зумовлює їх синтаксичну гнучкість. Мовці використовували різноманітні іменникові словосполучення й характерні інтонаційні моделі для вираження прямого звертання, тим самим посилюючи емоційний і реляційний контекст повідомлення. Окрім цього, у статті виявлене прагматичне значення навантаження вокативів, засоби втілення намірів мовця та його ставлення до адресата. Кожний вокатив містить відповідний, соціально зумовлений рівень поваги, і його вилучення або заміна може змінювати комунікативний намір адресанта. Листування між такими впливовими особами, як Джон Меннерс і Бесс, вдова, графиня Шрусбері, а також листи Анни Болейн до кардинала Томаса Волсі ілюструють персоналізацію взаємодії між учасниками комунікації, створення емоційного контакту між ними засобами вокативів. Матеріал дослідження демонструє роль епістолярних вокативів у встановленні відповідного тону й залученні адресата, уможливлює розуміння ранньоновоанглійських культурних і комунікативних практик.

Посилання

1. Bess of Hardwick's Letters. Letter ID: 044. Bess of Hardwick's Letters | The complete correspondence, 1550–1608. URL: https://www.bessofhardwick.org/letter.jsp?letter=44 (date of access: 22.06.2025).

2. Betsch M., Berger T. Anredesysteme. In Kempgen, Sebastian; Kosta, Peter; Berger, Tilman; Gutschmidt, Karl (Ed.), Die Slavischen Sprachen – The Slavic Languages. Ein internationales Handbuch zu ihrer Struktur, ihrer Geschichte und ihrer Erforschung. An International Handbook of their History, their Structure and their Investigation. Mouton de Gruyter. 2009. P. 1019–1028.

3. Crystal D. English As a Global Language. Cambridge University Press, 2003.

4. Greenbaum S., Quirk R. A Student's Grammar of the English Language. (Lernmaterialien). Langensch.-Hachette, M, 1999.

5. Letter from Anne Boleyn to Cardinal Thomas Wolsey 1528. English History. URL: https://englishhistory.net/tudor/letter/letter-from-anne-boleyn-to-cardinal-thomas-wolsey-mid-summer-1528/ (date of access: 22.06.2025).

6. Letter from Anne Boleyn to King Henry VIII, During her Imprisonment in the Tower, 6 May 1536. Luminarium: Anthology of English Literature. URL: https://www.luminarium.org/encyclopedia/annehenry.htm (date of access: 22.06.2025).

7. Oxford Advanced Learner's Dictionary of Current English (Dictionary) / ed. by A. S. H. (Editor) et al. 7th ed. Oxford University Press, 2005. 1918 p.

8. Queen Catherine Howard to Thomas Culpeper Letter Analysis. English History. URL: https://englishhistory.net/tudor/letter/queen-catherine-howard-master-thomas-culpeper/ (date of access: 22.06.2025).

9. Quirk R. A Comprehensive grammar of the English language. London : Longman, 1985. 1779 p.

10. Shabeeb M. Structure of the Vocative in English : A Pragmatic Study. 2021. P. 1–29. URL: https://www.researchgate.net/publication/356423311_Structure_of_the_Vocative_in_English_A_Pragmatic_Study.
Опубліковано
2025-09-30