СПЕЦИФІКА СИНТАКСИЧНИХ ПОБУДОВ ІЗ ЧУЖОМОВНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ В РОМАНІ В. ЛИСА «ІВАН І ЧОРНА ПАНТЕРА»

Анотація

У статті розглянуто складні синтаксичні конструкції зі зразками чужої мови, представлені в тексті роману В. Лиса «Іван і Чорна Пантера». Проаналізовано насамперед одиниці, відзначені синкретизмом у способах і прийомах передавання чужомовної інформації. Під час дослідження виявилося, що автор експериментує не лише з власне способами відтворення чужого мовлення, а й зі структурою тієї частини синтаксичних побудов, де зазначено автора «чужих» думок. Це, зокрема, виявилося в еліпсизації слів автора до одного чи кількох слів, що уподібнює їх до ремарок драматургійного твору. Зрештою така контекстуальна неповнота цих елементів аналізованих синтаксичних побудов сприяє динамізму оповіді. Нагромадження діалогічних чи полілогічних реплік у межах одного абзацу створює ефект кінематографічності, за якого мінімізується присутність письменника, а читач стає ніби свідком чи незримим учасником обміну інформацією. Ще одна риса ідіостилю В. Лиса виявляється в комбінуванні різних способів передачі чужої мови, що супроводжується використанням від альтернативних до традиційних знаків пунктуації, якими обрамлюються елементи досліджуваних синтаксичних побудов. Такі одиниці нерідко слугують засобом характеристики передусім головного героя твору Івана – людини з особливою ментальністю, яка подає навколишній світ без канонів, чітких кордонів і меж реального. Результатами пошуку В. Лисом максимально ефективних прийомів фіксації чужомовних висловів стали такі риси його індивідуально-авторського стилю, як урізноманітнення викладу, ущільнення інформації, динамізм усно-спонтанного мовлення тощо. Вони супроводжуються зазвичай не лише відхиленнями від нормативної пунктуації в межах цих складних синтаксичних конструкцій, а також контамінацією кількох традиційних способів оформлення речень із чужою мовою, що досягається своєрідним «накладанням» між собою їх змісту й форми.