ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА ІДІОСТИЛЮ АВТОРА У ФІЛОСОФСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ НА ПРИКЛАДІ ТВОРІВ С. ЖИЖЕКА

Ключові слова: інтертекстуальність, інтертекстуальні маркери, ідіостиль, ідіолект, філософія, література, філософський переклад

Анотація

У статті розглядається теоретичне підґрунтя до застосування концепту інтертекстуальності у межах мово– та літературознавчих досліджень та питання доцільності застосування поняття інтертекстуальності в контексті вивчення індивідуального стилю автора, зокрема у філософських працях, на матеріалі робіт філософа Славоя Жижека. Метою пропонованого дослідження є огляд та аналіз сучасних теоретичних досліджень понять «ідіостиль» та «інтертекстуальність» у межах української та більшою мірою західної мово– та літературознавчої традиції, визначення природи цих понять та доцільності розгляду інтертекстуальності як одного з елементів індивідуального стилю автора. У статті наводиться нове, авторське визначення поняття інтертекстуальності як сукупності продуктивних взаємозв’язків усередині комплексу наявних текстів, написаних тією чи іншою мовою, які продиктовані соціальною динамікою та є одним із рушіїв створення текстів як таких. Визначення виведене на основі як класичних розвідок на цю тему, так і сучасних мовознавчих рефлексій на тему інтертекстуальності та їхньої критики. Таке визначення дає змогу розглядати інтертекстуальність як елемент індивідуального стилю та досліджувати її у кількісному вимірі через інтертекстуальні маркери. З цих позицій у пропонованій статті досліджується роль інтертекстуальності як елементу індивідуального стилю у творах словенського філософа Славоя Жижека. У ході дослідження також розглядається прагматика застосування інтертекстуальних маркерів у його текстах. Оскільки С. Жижек є «популярним» філософом, інтертекст виконує функції як роз’яснення читачеві складних філософських понять через популярну культуру, так і конструювання власного авторського іміджу – як людини, глибоко обізнаної у сучасній популярній культурі, що слідкує за новими культурними тенденціями та трендами. У висновку, втім, констатується недостатня розробленість теми взаємозв’язку понять ідіостилю та інтертекстуальності в сучасному академічному середовищі та окреслюється потреба у подальших дослідженнях в цьому напрямі.

Посилання

1. Фадєєва О.В. Ідіостиль як відображення авторської картини світу у творах гібридного жанру. Вчені записки Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. Серія «Філологія. Соціальні комунікації». 2019. Том 30 (69), № 2. Ч. 1. С. 138–145.

2. Sowinski B. Stilistik: Stiltheorien und Stilanalysen, 2. Aufl. Stuttgart, Verlag J.B. Metzler, 1999. 263 с.

3. Fix U., Gardt A., Knape J. Rhetorik und Stilistik: Band 2. Berlin, Walter de Gruyter, 2009. 1477 c.

4. Spitzer L. Stilstudien. Hueber, 1961. 731 c.

5. Кухар-Онишко О.С. Індивідуальний стиль письменника: генезис, структура, типологія. Київ : Вища школа, 1985. 175 с.

6. Ситченко А.Л. Визначення індивідуального стилю письменника на основі структурування поняття. Дивослово. 2002. № 5. С. 48–50.

7. Корнієнко А.І., Бугайова А.С. Ідіостиль автора: мовно-літературознавчий аспект. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Філологія». 2016. № 25, Том 1. С. 36–38.

8. Коткова Л.І. Ідіостиль, індивідуальний стиль і ідіолект: проблеми розмежування. Наукові записки Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя. Серія «Філологічні науки». 2012. № 2. С. 26–29.

9. Sakellariou P. The appropriation of the concept of intertextuality for translation-theoretic purposes. Translation Studies. № 8–1. С. 35–47.

10. Hermans T. Translation, Irritation and Resonance. In Constructing a Sociology of Translation, edited by Michaela Wolf and Alexandra Fukari. Amsterdam: John Benjamins, C. 57–75.

11. Venuti L. Translation, Intertextuality, Interpretation. romance studies. 2009. Vol. 27. № 3. C. 157–173.

12. Hermans T. Translation, equivalence and intertextuality. Wasafiri. 2003. Vol. 18. №40. С. 39–41.

13. Barthes R. Image-Music-Text. Translated by Stephen Heath. London : Fontana Press, 1977. 204 с.

14. Allen G. Intertextuality: The New Critical Idiom. London and New York : Routledge Handbooks, 2000. 249 с.

15. Rée J. The Translation of Philosophy. New Literary History. 2001. Vol. 32. № 2. С. 223–257.

16. Žižek S. Looking Awry: An Introduction to Jacques Lacan through Popular Culture. The MIT-Press, 1992. 151 c.

17. Žižek S. Hegel in A Wired Brain. Bloomsbury Academic, 2020. 170 c.

18. Jacques Lacan: Stanford Encyclopedia of Philosophy. Otherness, the Oedipus Complex, and Sexuation. URL: https://plato.stanford.edu/entries/lacan/#OthOedComSex.

19. Hook D. Das Ding as object of melancholia. Psychoanalytic Dialogues. 2018. № 28 (4). С. 491–495.
Опубліковано
2024-05-13