ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ЧАСОВІДДАЛЕНОГО ПЕРШОТВОРУ ЯК ФАКТОР ДІАХРОННОЇ МНОЖИННОСТІ ПЕРЕКЛАДУ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКИХ РЕТРАНСЛЯЦІЙ ТРАГЕДІЙ В. ШЕКСПІРА)

Ключові слова: інформаційна ентропія, обсяг інформації, об’єктивні і суб’єктивні екстралінгвальні чинники, соціально-історичний контекст, культурно-естетичне середовище, літературний стиль епохи, креативна особистість, ідіостиль, конотативно / культурно забарвлений контекст

Анотація

Статтю присвячено вивченню проблем перекладу першотворів, які пов’язані з їх віддаленістю у часі та просторі, що зумовлює різну перекладацьку інтерпретацію і, відповідно, передачу різного обсягу інформації у ретрансляціях. Метою статті є обґрунтування перекладацької інтерпретації часовіддаленого першотвору як фактору діахронної множинності перекладу. Об’єкт – перекладацька інтерпретація часовіддаленого першотвору, що спричиняє діахронну множинність перекладів. Предмет дослідження – аналіз чинників множинності інтерпретацій часовіддаленого першотвору у світлі інформаційної ентропії. Матеріалом дослідження слугувала трагедія В. Шекспіра “Romeo and Juliet” (1594 р.), яка є зразком англійської мови на межі XVI–XVII ст., а також її різночасові українські ретрансляції ХІХ–ХХІ ст. у виконанні П. Куліша (1901 р.), В. Мисика (1932 р.), А. Гозенпуда (1937 р.), І. Стешенко (1952 р.) та Ю. Андруховича (2016 р.), у яких перекладачі, по-різному сприймаючи вихідний текст, інтерпретують обсяг інформації, закодований автором першотвору. У статті постулюється, що перекладацька інтерпретація – це комплексна діяльність, що включає сприйняття, розуміння та відтворення певного обсягу інформації, вербалізованої мовними засобами. Відмінність у перекладацьких інтерпретаціях і різноманіття ретрансляцій пояснюється різними об’єктивними та суб’єктивними екстралінгвальними чинниками, які впливають на процес і результат повторного перекладу у випадках інформаційної ентропії. Високий ступінь інформаційної невизначеності ентропійних контекстів зумовлює різні перекладацькі інтерпретації, оскільки перекладачі у своїх ретрансляціях по-різному передають той обсяг інформації, який закодовано автором першотвору, по-різному сприймаючи вихідний текст.

Посилання

1. Бойко Я.В. Когнітивно-дискурсивна модель діахронної множинності перекладів часово віддаленого першотвору (на матеріалі українських ретрансляцій трагедій В. Шекспіра ХІХ–ХХІ століть) : дис. … докт. філол. наук : 10.02.16. Харків, 2023. 584 с.

2. Кикоть В.М., Дахно Я.В. Інтерпретація при перекладі художнього тексту. URL: http://www.rusnauka.com/4_SND_2014/Philologia/6_158397.doc.htm (дата звернення: 03.02.2024).

3. Шекспір В. Ромео і Джульєтта / переклад А. Гозенпуда. Київ : Мистецтво, 1937. 202 с.

4. Шекспір В. Ромео і Джульєтта / переклад І. Стешенко. Твори у 6 томах. Том 2. Київ : Дніпро, 1985. С. 311–413.

5. Шекспір У. Ромео і Джульєтта / переклад Ю. Андруховича. Київ : А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2016. 208 с.

6. Шекспір В. Ромео і Джульєтта / переклад В. Мисика. URL: https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=1 (дата звернення: 03.02.2024).

7. Шекспір У. Ромео та Джульєтта / переклад П. Куліша. Львів : Виданє Українсько-руської видавничої спілки, 1901. 156 с.

8. Boiko Ya. Translators’ Interpretations of Shakespeare’s Plays in the Light of Information Entropy. Вісник Університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Філологічні науки». 2023. № 1 (25). P. 274–290.

9. Lederer M. The Role of Cognitive Complements in Interpreting. Interpreting – Yesterday, Today, and Tomorrow: ATA scholarly monograph series. 1990. Vol. IV, SUNY. P. 53–60.

10. Merriam-Webster’s Dictionary. URL: https://www.merriamwebster.com/dictionary/ (дата звернення: 03.02.2024).

11. Seleskovitch D. Interpretation: A Psychological Approach to Translating. Translation: Applications and Research. Ed. by R.W. Brislin. New York: Gardner Press, Inc., 1976. P. 92–116.

12. Shakespeare W. Romeo and Juliet. Intr. by B. Raffel, essay by H. Bloom, ed. by B. Raffel. New Haven and London: Yale University Press, 2004. 249 p.
Опубліковано
2024-05-13