ЛАТИНСЬКІ КРИЛАТІ ВИСЛОВИ В УКРАЇНСЬКОМУ НАУКОВОМУ ТА ОСВІТНЬОМУ ДИСКУРСАХ: ЛІНГВІСТИЧНИЙ І ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ

Анотація

У статті здійснено комплексний лінгвістичний та перекладознавчий аналіз функціонування латинських крилатих висловів (dicta catenata, афоризмів, сентенцій) у сучасному українському науковому й освітньому дискурсах. Обґрунтовано актуальність дослідження, зумовлену інтеграцією вітчизняної науки до європейського інтелектуального простору та потребою переосмислення класичної гуманітарної спадщини. Досліджено семантико-стилістичний статус латинських вкраплень як інструментів когнітивної компресії змісту, маркерів академічної елітарності та засобів апеляції до авторитету (argumentum ad verecundiam). Здійснено типологізацію латинського афористичного фонду за сферами вживання, виокремлено освітньо-педагогічний та загальнонауковий (логіко-методологічний) дискурси. Проаналізовано граматико-синтаксичні та графічні особливості адаптації латинізмів в українському мовному середовищі. З’ясовано, що латинські сентенції виступають у двох формах: як графічно й морфологічно асимільовані одиниці (здатні відмінюватися за законами української граматики) або як незасвоєні цитати- вкраплення в оригінальній графіці. У перекладознавчому аспекті схарактеризовано основні стратегії відтворення латинських афоризмів українською мовою: калькування, пошук функціонально-стилістичних паремійних відповідників та описовий переклад. Систематизовано найтиповіші перекладацькі деформації (дослівний переклад зі «смисловим зсувом», анахронічна модернізація античних концептів, утрата етнокультурного підтексту). Доведено, що найбільш методологічно виваженою є комбінована перекладацька модель – збереження графічного оригіналу в тексті з поданням функціонального чи експлікаційного коментаря