ФЕМІНІСТИЧНИЙ ДИСКУРС У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ: ВІД РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ЖІНКИ ДО ЖІНОЧОЇ СУБ’ЄКТНОСТІ

Анотація

У статті досліджено трансформацію статусу жінки в художньому тексті від об’єкта зовнішньої репрезентації до суб’єкта власного досвіду, голосу, вибору та самоконструювання. Актуальність роботи зумовлена тим, що у феміністичному літературознавстві ґрунтовно висвітлено проблему жінки як Іншої, історію жіночого письменства, специфіку жіночого голосу, механізми саморепрезентації та окремі форми жіночої суб’єктності, однак недостатньо систематизованою залишається динаміка переходу від художнього представлення жінки до конструювання її як суб’єкта власної свідомості, досвіду, вибору й ідентичності. Неуніфікованими залишаються також критерії розмежування формальної присутності жіночого персонажа, його сюжетної активності, часткової агентності та сформованої суб’єктної позиції. Метою статті є виявлення й систематизація основних моделей цієї трансформації та апробація запропонованого підходу на матеріалі британського роману XIX–XX ст. У дослідженні розмежовано поняття репрезентації жінки, жіночого голосу, агентності та суб’єктності; традиційні образи матері, дружини, коханої, музи, спокусниці, жертви й морального ідеалу інтерпретовано як способи культурного визначення жінки через приписану їй функцію. Вихідною позицією моделі визначено жінку як об’єкт виробленого про неї смислу, тоді як перехід до суб’єктності пов’язано з перенесенням центру смислотворення всередину самого персонажа. Запропоновано аналітичну модель «репрезентація → голос → самопізнання → вибір → автономія → саморефлексія → саморепрезентація → конструювання власної ідентичності». Її застосування до творів Джейн Остін, Шарлотти Бронте, Джордж Еліот, Вірджинії Вулф, Доріс Лессінг та Анджели Картер засвідчило, що голос і вибір є взаємопов’язаними, але не тотожними ознаками суб’єктності, а її формування не зводиться до усунення зовнішніх обмежень. Воно відбувається через поступове набуття героїнею здатності розпізнавати заданий їй культурний сценарій, оцінювати його з власної позиції, приймати, заперечувати або переозначувати його. Зроблено висновок, що історична динаміка феміністичного дискурсу полягає не в механічній заміні «пасивної» героїні «вільною», а в ускладненні способів участі жінки у виробленні смислів власного буття та конструюванні ідентичності