ЧАС І ПРОСТІР У СУЧАСНИХ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Анотація

У статті досліджено особливості осмислення категорій часу і простору в сучасних лінгвістичних студіях та з’ясовано їхню роль у формуванні мовної картини світу. Зазначено, що темпоральність і локативність належать до базових параметрів людського досвіду, через які мова структурує уявлення про дійсність, пам’ять, рух, межу, сакральне й профанне. Узагальнено наукові підходи до вивчення граматичної темпоральності, бінарної організації простору, просторового культурного коду та хронотопної будови фольклорного тексту. Підкреслено, що час і простір у мовній системі функціонують не лише як граматичні або координатні величини, а як складні лінгвокультурні, когнітивні й символічні категорії, пов’язані з етнічним досвідом, оцінними опозиціями та способами символічного впорядкування світу. Особливу увагу приділено українському фольклору, у якому часопросторова організація відображає народно-поетичне бачення світу, етнічну пам’ять, ціннісні опозиції та міфологічні уявлення. Установлено, що фізичний, психологічний і міфологічний рівні часопростору в уснопоетичних текстах взаємодіють між собою, формуючи багатозначні образи, у яких конкретна локалізація події поєднується з емоційним переживанням і сакральною семантикою межі. З’ясовано, що фізичний час і простір пов’язані з локалізацією подій, календарними й добовими циклами, назвами місцевостей та природних об’єктів; психологічний рівень виявляється у суб’єктивному переживанні очікування, розлуки, туги, пам’яті чи надії; міфологічний хронотоп репрезентує сакральні зони переходу, випробування й контакту з потойбічним. Доведено, що мовні засоби вираження часових і просторових відношень у фольклорі не обмежуються номінативною функцією, а беруть участь у створенні національно маркованої семантики тексту, актуалізуючи опозиції «свій – чужий», «близький – далекий», «верх – низ», «центр – периферія». Наголошено, що аналіз хронотопу дає змогу простежити взаємозв’язок граматичних, лексико-семантичних, образно-символічних і культурних параметрів фольклорного мовлення. Отримані спостереження засвідчують перспективність комплексного підходу до вивчення часу і простору як взаємопов’язаних категорій