СПОСОБИ ТА ПРИЙОМИ ПЕРЕКЛАДУ ФІЛЬМОНІМІВ

Анотація

Стаття присвячена вивченню способів і прийомів перекладу фільмонімів – специфічних назв фільмів і телепрограм. Назва фільму виконує функцію маркування твору і є важливим елементом його бренду, який здатен привернути увагу аудиторії, відображаючи атмосферу, жанр та основні мотиви кінокартини. Визначено, що фільмоніми – це категорія слів, яка охоплює рекламну функцію та функцію впливу, але відрізняється лаконічною структурою й містить риси, властиві назвам як самостійним мовним одиницям. У статті розглянуто основні методи перекладу, такі як літеральний переклад, культурна адаптація, калькування, транскрипція, вільний переклад, описовий переклад тощо, що застосовуються для передачі назв фільмів з однієї мови іншою. Окрему увагу приділено впливу культурних і мовних аспектів на вибір методу перекладу, а також проблемам, що виникають під час перекладу фільмонімів, пов’язаним зі збереженням оригінальної значущості, привабливості й локалізації в умовах різних контекстів. З’ясовано, що правильний переклад фільмоніма не лише відображає мовні особливості, а й сприяє збереженню рекламно та культурної привабливості фільму для цільової аудиторії. Наводяться приклади використання різних методів перекладу в практиці, що демонструють переваги й обмеження кожного підходу. Зроблено висновки щодо оптимальних способів перекладу фільмонімів для забезпечення точності й естетичної привабливості в межах цільової аудиторії. Установлено, що прямий переклад є найбільш лаконічним і зрозумілим, однак він не завжди передає повний сенс, особливо коли йдеться про культурні або соціальні контексти. Непрямий переклад, у свою чергу, дає змогу адаптувати фільмоніми до специфіки української мови та культури, але може втрачати частину оригінального змісту. Описовий переклад дає можливість зберегти контекст і надає додаткову інформацію, яка допомагає краще розуміти сюжет.