ТЕМА МІЖПОКОЛІННЄВИХ ЗВ’ЯЗКІВ У РОДИНІ (НА МАТЕРІАЛІ НОВЕЛ «КАРБИ» МАРКА ЧЕРЕМШИНИ Й «ДИТИНСТВО» ЮРІЯ ЯНОВСЬКОГО)

Анотація

У статті здійснено порівняльний аналіз новел «Дитинство» (частина роману в новелах «Вершники») Юрія Яновського й «Карби» Марка Черемшини з погляду осмислення в них теми стосунків між різними поколіннями в родині. Тема міжпоколіннєвих зв’язків загалом і родинних (між батьками й дітьми, прабатьками й онуками) зокрема є однією із центральних у творчості названих авторів, де функціонує як чинник концептуальний (на рівні філософського осмислення проблем життя і смерті, вічного і тлінного, старіння, самотності, інакшості, утрати тощо, образів літніх людей, літньої пари, з одного боку, і дітей, підлітків – з іншого), так і сюжетотворчий (лягаючи в основу конфлікту, «рухає» сюжет, подекуди формує інтригу). Бачимо центральних персонажів обох новел у дуже ранньому, ще дошкільному, віці, що дає письменникам унікальну нагоду «романтизувати», перетворити грубу реальність (убогість, важка праця, напівголодне існування, пияцтво) через накидання на неї картини світу очима дитини, яка пізнає життя (де карби можна перестріляти, а сонце – понюхати, де за краєм землі – багато погаслих сонць, де чутно, як ламається піст тощо – цей список безпосередніх дитячих уявлень незабаром продовжить Довженків Сашко). Спостережено, що реальність є простором батьків, а прабатьки належать до магічного дитячого світу як його персонажі, співтворці й охоронці. Найстарші представники родин – підкреслено прості люди, неосвічені, а якщо йдеться про прадіда Данила – то й не пристосовані до мирської суєти. Водночас вони є мольфарами, що, передаючи внукам багатющі знання про минуле, закони природи, потойбічне життя й передчуваючи власну смерть, готують собі заміну. У творах це зафіксовано епізодами з останнім передсмертним поглядом на наступника, а в новелі «Дитинство» – ще й через вручення турецького сльозу – своєрідного євшан-зілля. З’ясовано, що родина в новелах «Дитинство» й «Карби» тримається на особливому сакральному зв’язку між прабатьками й онуками, який унаочнює так званий «закон існування», синтезуючи міфологічний мотив вічного оновлення в природі та християнську концепцію воскресіння.