ТОПОС МИТЦЯ В ЕСЕЇСТИЦІ В. МАХНА (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ЗБІРКИ «З ГОЛОСНИХ І ПРИГОЛОСНИХ»)

Анотація

У статті проаналізовано образи митців у збірці-лексиконі «З голосних і приголосних: енциклопедичний словник імен, міст, птахів, рослин та усілякої всячини»» В. Махна з погляду топологічної рефлексії. Збірка розглядається як етапний проєкт митця. Наголошено, що в цій книзі автор дещо відходить від традиційної для себе самоідентифікації через просторову образність і зупиняється на багатьох маркерах дійсності, у тому числі й на образах митців. Об’єктом авторської уваги в збірці постали письменники, скульптори, музиканти минулого й сучасності на тлі уваги до інших явищ буття. Кожному з митців присвячено окремий есей-розділ, названий за його прізвищем. Наголошено на певних ознаках портретування митців: побіжний огляд творчості, цитування творів і коментування цитат, опис зовнішності, вплив текстів на власну творчість автора тощо. Зроблено висновок, що В. Махно не вибудовує жодної ієрархії в есеїстичній презентації митців: його однаковою мірою цікавлять представники як його культури, так й інших культур, як його сучасники, так і виразники колишніх часів, як митці, що розділили з ним як літератором його сьогочасне буття, так і ті, хто міцно закріпив статус власного минулого тощо. З есеїв постають митці, творчість яких орієнтує авторське мислення на універсум попередньої національної культури, частиною якої автор уважає себе попри географічну й часову роз’єднаність. В. Махно вибудовує образ багатьох митців як топос власного буття, постійно відшукуючи точки дотику з представленими творчими особистостями через документальні джерела їхньої біографії, критичні розвідки й власне творчість. У такий спосіб відбувається внутрішній діалог автора з власною свідомістю, утіленою через зовнішні впливи творчих постатей, а це, у свою чергу, стає фундаментом есеїстичних практик В. Махна, презентованих у цій етапній збірці.