ФУНКЦІЮВАННЯ МУЛЬТИМОДАЛЬНОЇ АЛЮЗІЇ В СТРУКТУРІ ЗАГОЛОВНОГО КОМПЛЕКСУ ПЕРІОДИЧНОГО ЖУРНАЛУ «THE ECONOMIST»

Ключові слова: медійний дискурс, заголовний комплекс, мультимодальна алюзія, соціальна семіотика, вербальні й невербальні складники

Анотація

Статтю присвячено аналізу стилістичних, комунікативно-прагматичних і метамовних особливостей реалізації мультимодальної алюзії в структурі заголовних комплексів текстів журналу «The Economist». Зростання інтересу до дослідження явища алюзивності пов’язане з розширенням меж її аналізу як суто риторичного засобу в руслі лінгвістики тексту до міжтексових зв’язків (ітертекстуальності), залучення та взаємодії різних джерел утворення алюзії (інтермедіальності) і, зрештою, включення до предмету аналізу елементів різних семіотичних систем (мультимодальності). Такий комплексний підхід дав можливість не лише краще зрозуміти процеси утворення, сприйняття й декодування складних мультимодальних алюзивних комплексів, а й уможливив виокремлення низки метамовних функцій, які вона здатна реалізувати з позиції соціальної семіотики. Створюючи заголовний комплекс, автор не лише прагне привернути увагу читача через незвичне поєднання складників чи справити на нього естетичне враження за посередництвом накладення на загальний зміст повідомлення глибинних і прихованих значень, він насамперед намагається залучитися підтримкою читацької авдиторії, схилити її на свій бік, розвинути відчуття єдності й залученості шляхом пропонування викликів у вигляді розгадування мультимодальних алюзій і подальшого відчуття задоволення в разі удачі, особливо у випадку таких видань, як «The Economist», де окремі статті не представлені іменами певних журналістів, а радше виражають позицію редакції журналу загалом. Безперечно, використання таких складних мовних комплексів містить певний рівень небезпеки в тому плані, що завжди є ймовірність, що реципієнт не розпізнає, не зрозуміє чи не схвалить намагання адресанта, адже кожен окремий випадок дешифрування алюзії передбачає певний рівень енциклопедичних, лінгвістичних, історичних знань і розуміння загального суспільно-культурного контексту, проте в умовах жорсткої конкурентної боротьби за споживача медіа змушені все частіше вдаватися до використання таких елементів.

Посилання

1. Тютенко А.А. Структура і функції алюзії у пресі Німеччини, Австрії та Швейцарії. : автореф. дис. … канд. філол. наук. Харків, 2000. 20 с.

2. Hebel U. Towards a descriptive poetics of allusion. Intertextuality. 1991. P. 135–164.

3. Pilyarchuk K. Humor and allusions on screen. The European Journal of Humour Research. 2023. Vol. 11. № 2. P. 121–141.

4. Kress G., van Leeuwen T. Reading Images: The Grammar of Visual Design. London : Routledge, 2006. 321 p.

5. Alexander R. Aspects of verbal humour in English. Tübingen: Narr, 1997. 217 p.

6. Blake B. Playing with Words: Humour in the English Language. London : Equinox, 2007. 181 p.

7. Lennon P. Allusions in the Press: An Applied Linguistic Study. Berlin : Mouton De Gruyter, 2004. 297 p.

8. Capel H. Doubling-up: Allusion and Bonding in Multisemiotic News Stories. New Discourse on Language: Functional Perspectives on Multimodality, Identity, and Affiliation. London, 2010. P. 111–133.

9. Lennon P. Allusions in the Press: An Applied Linguistic Study. Berlin : Mouton De Gruyter, 2004.

10. Chang C. English Idioms and Interpersonal Meaning. Guangzhou : Sun Yak-sen University Press, 2004. 246 p.

11. Irwin W. What is an allusion? The Journal of Aesthetics and Art Criticism. 2001. Vol. 59 (3). P. 287–297.

12. Capel H. Doubling-up: Allusion and Bonding in Multisemiotic News Stories, 2010.

13. The Economist. 2023. № 9341. Vol. 447. April, 8. 80 р.

14. Capel H. Doubling-up: Allusion and Bonding in Multisemiotic News Stories, 2010.

15. The Economist. 2023. № 9374. Vol. 449. December, 2. 81 р.

16. The Economist. 2023. December, 2.

17. Chang C. English Idioms and Interpersonal Meaning, 2004.

18. The Economist. 2023. № 9355. Vol. 448. July, 15. 78 р.
Опубліковано
2024-09-17