СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НЕВЕРБАЛЬНИХ ОЗНАК ХАРИЗМАТИЧНОЇ ОСОБИСТОСТІ ПУБЛІЧНОГО МОВЦЯ

Mariia Boichenko

doi:10.32782/bsps-2023.3.2

Mariia Boichenko https://orcid.org/0000-0001-6100-4855

DOI: https://doi.org/10.32782/bsps-2023.3.2

Ключові слова: харизматична особистість, публічний мовець, невербальні характеристики, психологічні, соціологічні та фізіологічні ознаки, матриця, систематизація

Анотація

Стаття містить обґрунтування раціонального термінологічного мінімуму понять, які вже функціонують у науці та які доцільно вживати на позначення невербальних ознак харизматичної особистості публічного мовця під час опису результатів міждисциплінарних досліджень численних феноменів його комунікативної поведінки. Серед безлічі міждисциплінарних ознак харизматичної особистості публічного мовця, що функціонують наразі в гуманітарних науках, зокрема соціології, психології, лінгвістиці, авторкою сформовано матрицю їхніх альтернатив, до складу якої введено лише поняття, що є абстрагованими від галузі наукового знання, в якій вони функціонують, та поняття ознак харизматичної особистості публічного мовця, що сприймаються представниками аудиторії. До складу матриці не ввійшла певна кількість некоректних ознак, які мають синонімічний характер або статус другорядних і перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з введеними до неї більш абстрактними ознаками (наприклад, уважність як передумова виникнення емпатії; розважливість як прямий наслідок наявності інтелекту; рішучість як наслідок заповзятості тощо). Доведено, що для вичерпного наукового опису результатів міждисциплінарних досліджень численних феноменів комунікативної поведінки харизматичного публічного мовця водночас із іншими мовленнєво-лінгвістичними, психологічними, культурно-соціальними і фізіологічними (погляд, пози, жести, голос, інтонація тощо) ознаками та їх відповідними комплексами доцільним є вживання таких понять, як інтелект, впевненість, заповзятість, натхненність, комунікабельність, домінантність, нарцисизм, візіонерство, що стосуються харизматичних якостей особистості мовця й є за своєю сутністю конвенціалізованими історично. Вказано на перспективність продовження подібних аналізів мовленнєво-лінгвістичних, психологічних, культурно-соціальних і фізіологічних ознак мовця.

Посилання

1. Atwater L., Penn R., Rucker L. Personal qualities of charismatic leaders. Leadership and Organization Development Journal. 1991. Vol. 12. № 2. P. 7–10. DOI: 10.1108/01437739110143330.

2. Awamleh R. Towards A Model Of Charismatic Non-Verbal Impression Management. International Business & Economics Research Journal (IBER). 2011. Vol. 2. № 7. P. 27–37. DOI: 10.19030/iber.v2i7.3818.

3. Bono J. E., Judge T. A. Personality and Transformational and Transactional Leadership: A Meta-Analysis. Journal of Applied Psychology. 2004. Vol. 89. № 5. P. 901–910. DOI: 10.1037/0021-9010.89.5.901.

4. Bryman A. Charisma and leadership in organizations. London : Sage Publications, 1992. 224 p.

5. Čajková A., Čajka P., Elfimova O. Personality and Charisma as Prerequisites for a Leading Position in Public Administration. Leadership for the Future Sustainable Development of Business and Education. Springer Proceedings in Business and Economics: Springer. P. 199–211. DOI: 10.1007/978-3-319-74216-8_21.

6. Gardner W. L., Avolio B. J. The Charismatic Relationship: A Dramaturgical Perspective. The Academy of Management Review. 1998. Vol. 23. № 1. P. 32–58. DOI: 10.2307/259098.

7. Clover W. H. Transformational leaders: Team performance, leadership ratings and first hand impressions. Measures of Leadership / K. E. Clark, M. B. Clark (eds.). West Orange, NJ, 1989. P. 171–183.

8. House R. J., Baetz M. L. Leadership: Some empirical generalizations and new research directions. Research in Organizational Behavior. 1979. № 1. P. 341–423.

9. House R. J., Howell J. M. Personality and charismatic leadership. The Leadership Quarterly. 1992. Vol. 3. № 2. P. 81–108. DOI: 10.1016/1048-9843(92)90028-e.

10. Howell J. M., Higgins C. A. Leadership behaviors, influence tactics, and career experiences of champions of technological innovation. The Leadership Quarterly. 1990. Vol. 1. № 4. P. 249–264. DOI: 10.1016/1048-9843(90)90004-2.

11. Jokisch O. et al. Influence of age, gender and sample duration on the charisma assessment of German speakers. Studientexte zur Sprachkommunikation: Elektronische Sprachsignalverarbeitung. 2018. Dresden : TUDpress, 2018. P. 224–231. URL: http://www.essv.de/pdf/2018_224_231.pdf (Last accessed: 18.06.2021).

12. Lord R. G., Vader C. L., Alliger G. M. A meta-analysis of the relation between personality traits and leadership perceptions: An application of validity generalization procedures. Journal of Applied Psychology. 1986. Vol. 71. № 3. P. 402–410. DOI: 10.1037/0021-9010.71.3.402.

13. Louekari L. Charismatic communication style in knowledge-intensive organizations (Master’s thesis, Aalto University. School of Business). Aalto University, 2015. 60 p. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/80717278.pdf (Last accessed: 18.06.2021).

14. Nikoloski K. Charismatic leadership and power: using the power of charisma for better leadership in the enterprises. Journal of Process Management – New Technologies, International. 2015. Vol. 3. № 2. P. 18–27.

15. Niebuhr O. et al. Charisma in business speeches: A contrastive acoustic-prosodic analysis of Steve Jobs and Mark Zuckerberg. Proceedings of 8th International Conference of Speech Prosody, May 31st – June 3rd, 2016. Boston : Boston University, 2016. P. 79–82.

16. Reh S., Giessner S. R., Quaquebeke N. V. Leader Charisma: An Embodiment Perspective. Academy of Management Proceedings. 2015. № 1. 42 p. DOI: 10.5465/ambpp.2015.18205abstract.

17. Reinout E. De Vries On Charisma and Need for Leadership. European Journal of Work and Organizational Psychology. 1999. Vol. 8. № 1. P. 109–133. DOI: 10.1080/135943299398465.

18. Rosenberg A., Hirschberg J. Charisma perception from text and speech. Speech Communication. 2009. Vol. 51. № 7. P. 640–655. DOI: 10.1016/j.specom.2008.11.001.

19. Ross S. M., Offermann L. R. Transformational Leaders: Measurement of Personality Attributes and Work Group Performance. Personality and Social Psychology Bulletin. 1997. Vol. 23. № 10. P. 1078–1086. DOI: 10.1177/01461672972310008.

20. Signorello R. et al. Charisma perception in political speech: a case study. International Conference on Speech and Corpora: GSCP 2012. February 29th – March 3rd, 2012. Belo Horizonte, Brazil : FALE, 2012. P. 343–348.

21. Smith B. J. An initial test of a theory of charismatic leadership based on the responses of subordinates (Unpublished doctoral dissertation). Toronto : University of Toronto, 1982. 360 p.

22. Stogdill R. M. Personal factors associated with leadership: A survey of the literature. Journal of Psychology. 1948. № 25. P. 35–71.

23. Vergauwe J. Personality and leadership : trait-perspectives on charisma, curvilinear relationships, and measurement innovations : PhD dissertation for the degree of Doctor of Psychology. Ghent, 2017. 240 p.

24. Vugt M. V., Ronay R. The evolutionary psychology of leadership. Organizational Psychology Review. 2013. Vol. 4. № 1. P. 74–95. DOI: 10.1177/2041386613493635.

25. Williams E. A. et al. Did charisma “Trump” narcissism in 2016? Leader narcissism, attributed charisma, value congruence and voter choice. Personality and Individual Differences. 2018. № 130. P. 11–17. DOI: 10.1016/j.paid.2018.03.010.

26. Yukl G. A. Leadership in organizations. Essex, England : Pearson Education Limited, 2013. 528 p.

27. Zaccaro S. J., Foti R. J., Kenny D. A. Self-monitoring and trait-based variance in leadership: An investigation of leader flexibility across multiple group situations Journal of Applied Psychology. 1991. Vol. 76. № 2. P. 308–315. DOI: 10.1037/0021-9010.76.2.308.