ТРАДИЦІЙНІ ТА ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ І ПРИЙОМИ ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Анотація

У статті розглянуто методику (традиційну та інноваційну) формування лексичної компетентності учнів закладу загальної середньої освіти та запропоновано шляхи її розв’язання. Проаналізовано світові тенденції модернізації загальної середньої освіти, які характеризуються тим, що пріоритетного значення набуває формування в учнів здатності користуватися знаннями, застосовувати їх у різноманітних життєвих ситуаціях. Посилення діяльнісного компонента змісту освіти актуалізує необхідність формувати у школярів ключові і предметні компетентності, необхідні для їхньої життєдіяльності. З’ясовано, що на сьогодні перед закладами загальної середньої освіти постає завдання формування особистості, яка орієнтується у сучасних реаліях мовленнєвої та соціокультурної динаміки, професіонала своєї справи, здатного реалізувати себе у сучасному європейському просторі. У результаті аналізу лінгвістичної та лінгводидактичної літератури зроблено висновок, що лексична компетентність – це здатність особистості швидко і якісно на рівні програми оперувати не словами, а семантичними полями, зі складу яких учень добирає потрібне слово, словосполучення, аби з точністю висловити власну думку у процесі спілкування. Зауважено, що реалізація методичної системи формування лексичної компетентності школярів оптимально можлива не лише в межах традиційних уроків української мови у зв’язку з вивченням граматики і правопису, але насамперед на інноваційних уроках. Звернено увагу на те, що лише в поєднанні традиційних методів і прийомів навчання з інноваційними, які здатні забезпечити якісне засвоєння матеріалу, навчити правильно вживати слова в різних ситуаціях спілкування, полягає ефективність вивчення лексикології. Формування лексичної компетентності в школі не втрачає актуальності й потребує глибшого дослідження з урахуванням досягнень сучасної теорії і практики мовної освіти. Спостереження за шкільною практикою навчання української мови показали, що багатьом учням інколи важко висловити своє ставлення до предмета розмови, у висловлюваннях і творчих роботах значної частини учнів невеликий лексичний запас, мовлення одноманітне. З’ясовано, що сучасний урок вивчення лексикології не можна уявити без інформаційно-комунікаційних технологій, особливо в умовах дистанційного навчання, які передбачають використання комп’ютера або іншого ґаджета, за наявності комп’ютерних підручників, електронних довідників, словників, енциклопедій.