«ПЕРЕСТУПИ МЕЖУ ОТОРОПІННЯ…» : КОНОТАТИВНИЙ ТОНУС ТВОРІВ МИТЦІВ-ІНОФОНІВ (НА ПРИКЛАДІ НОВЕЛ АГОТИ КРІСТОФ)
Анотація
У контексті революційного характеру змін у загальнонауковій парадигмі сучасної філологічної думки та пов’язаною з цим проблемою пізнання у всіх видах дискурсу конкретного історичного періоду автори аналізують творчість сучасної швейцарської франкомовної письменниці Аготи Крістоф, яка є своєрідним віддзеркаленням нової епохи – креатологічної або культурно-творчої епохи, що позначена одночасним існуванням кількох, «голографічно вкладених». У фокусі дослідницької уваги перебувають художні тексти як специфічна форма організації мовленнєвої діяльності, тому мета цієї статті полягає у висвітленні результатів аналізу авторських концептів, що здатні «випромінювати» конотативні пучки, презентуючи ідентичність митця, котрий, прийнявши іншу, чужу культуру й мову, побудував у своїх творах інтенсіональний, можливий світ семантики. Йдеться про складність і водночас цінність визначення ідіостилю, характеру творення художнього факту автором, котрий свій внутрішній світ думок і почуттів, зв’язок «найбуденнішого із закономірностями руху всесвітнього» транслює не рідною, а іншою мовою. Акцентується важливість вивчення текстів-творів, у яких такі компоненти, як тропи, лексико-семантичні та логіко-синтаксичні конструкції, породжені носієм іншої ментальності, і саме доробок Аготи Крістоф дозволяє злити дослідження мови та літератури під єдиним кутом зору – семіотичним. Наголошується важливість розуміння, що реальність глобалізованого світу вимагає паритету сторін у творчому кроскультурному діалозі, який ґрунтується на комунікативній здібності, адже в ній відображаються мовні навички та способи символічного вербального вираження. Підсумовується, що специфіка літературних творів мистецтва – у відбитті етнокультурної самоідентифікації творчої особистості, у координації кроскультурних відмінностей у діалоговій формі, результатом якої є формування відкритого літературно-культурно-комунікативного простору, що постає як «діалог текстів», створюючи нові значення/розуміння та когнітивні зв’язки, генеруючи творчі тенденції, які ведуть до зміни конотативного тонусу сьогодення.
Посилання
2. Брюховецький В.С. Ліна Костенко: нарис творчості. Київ : Дніпро, 1990. 159 с.
3. Agota Kristof. L’Analphabète. Genève : Éditions Zoé, 2004. P. 21.
4. Rosanna GORRIS CAMOS, “C’est égal”: fragments d’une identité éclatée, entre fiction et autobiographie, à propos des dernières parutions d’Agota Kristof, Variations autour d’Agota Kristof, Publifarum, n. 13, pubblicato il 02/12/2010, consultato il 13/05/2023. URL: http://www.farum.it/publifarum/ezine_ articles.php?id=191.
5. Isaaks W. Dialogue: the Art of Thinking Together. Crown Business, 1999. 448 p.
6. Лотман Ю. Текст у тексті. Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. Львів : Літопис, 1996. С. 428–441.
7. Gojko Adzic. Bridging the Communication Gap. Lnd : Neuri Limited, 2009. 284 p.
8. Agota Kristof. L’Analphabète. Genève : Éditions Zoé, 2004. P. 24.
9. Потебня О.О. і проблеми сучасної філології. Збірник наукових праць АН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. Київ : Наукова думка, 1992, 214 с.