«ПЕРЕСТУПИ МЕЖУ ОТОРОПІННЯ…» : КОНОТАТИВНИЙ ТОНУС ТВОРІВ МИТЦІВ-ІНОФОНІВ (НА ПРИКЛАДІ НОВЕЛ АГОТИ КРІСТОФ)

Анотація

У контексті революційного характеру змін у загальнонауковій парадигмі сучасної філологічної думки та пов’язаною з цим проблемою пізнання у всіх видах дискурсу конкретного історичного періоду автори аналізують творчість сучасної швейцарської франкомовної письменниці Аготи Крістоф, яка є своєрідним віддзеркаленням нової епохи – креатологічної або культурно-творчої епохи, що позначена одночасним існуванням кількох, «голографічно вкладених». У фокусі дослідницької уваги перебувають художні тексти як специфічна форма організації мовленнєвої діяльності, тому мета цієї статті полягає у висвітленні результатів аналізу авторських концептів, що здатні «випромінювати» конотативні пучки, презентуючи ідентичність митця, котрий, прийнявши іншу, чужу культуру й мову, побудував у своїх творах інтенсіональний, можливий світ семантики. Йдеться про складність і водночас цінність визначення ідіостилю, характеру творення художнього факту автором, котрий свій внутрішній світ думок і почуттів, зв’язок «найбуденнішого із закономірностями руху всесвітнього» транслює не рідною, а іншою мовою. Акцентується важливість вивчення текстів-творів, у яких такі компоненти, як тропи, лексико-семантичні та логіко-синтаксичні конструкції, породжені носієм іншої ментальності, і саме доробок Аготи Крістоф дозволяє злити дослідження мови та літератури під єдиним кутом зору – семіотичним. Наголошується важливість розуміння, що реальність глобалізованого світу вимагає паритету сторін у творчому кроскультурному діалозі, який ґрунтується на комунікативній здібності, адже в ній відображаються мовні навички та способи символічного вербального вираження. Підсумовується, що специфіка літературних творів мистецтва – у відбитті етнокультурної самоідентифікації творчої особистості, у координації кроскультурних відмінностей у діалоговій формі, результатом якої є формування відкритого літературно-культурно-комунікативного простору, що постає як «діалог текстів», створюючи нові значення/розуміння та когнітивні зв’язки, генеруючи творчі тенденції, які ведуть до зміни конотативного тонусу сьогодення.