ЕПІТЕТНА ОБ’ЄКТИВАЦІЯ ЕТНОКУЛЬТУРНИХ КОДІВ
Анотація
Осмислення світу та його інтерпретація часто відбувається завдяки різним тропам. Виявлення етнокультурних параметрів у тропах, зокрема в епітетах, є важливим аспектом антропоцентричних студій. Тропеїчна система виразно репрезентує своєрідність мовомислення етносу. Пропонована розвідка зорієнтована на встановлення конотативної природи епітетів, етнокультурної семантики та їхньої характеристики як індикатора етнокультурного коду. Мета статті – кореляція фольклорної епітетики з етнокультурними кодами українців. Для досягнення мети розвʼязано такі завдання: 1) зафіксовано епітетні сполуки; 2) проаналізовано епітети в межах тропів осі псевдототожності; 3) визначено етнокультурні параметри епітетів у піснях про кохання. Обʼєкт дослідження – художнє мовлення родинно-побутової лірики, предмет – особливості відбиття етнокультурних уявлень за допомогою епітетної системи. Джерельною базою розвідки послугувала збірка «Українські народні пісні: родинно-побутова лірика». Узуально-асоціативні епітети як постійні епітети фольклорного тексту репрезентують різноманітні етнокультурні коди українського народу, зафіксовані в піснях про кохання. Такі пісні різні за тематикою, оскільки описують дівочу вроду, побачення, вірне кохання, ревнощі, зраду, розлуку, невірне кохання, сварки тощо. Семантичний арсенал епітетів у піснях незначний, переважають ад’єктиви зі значенням кольору. Спектр епітетів за формою доволі різноманітний, оскільки в межах досліджуваних сполук функціюють різні форми прикметників. Позитивної конотації епітети набувають завдяки словотвірним афіксам, що додають відтінків пестливості, лагідності, співчуття, урочистості тощо. У зібраному й проаналізованому матеріалі реалізовано антропний, флористичний, фаунонімний, артефактний коди, що ґрунтуються на епітеті як тропі осі псевдототожності. Найширше втілено антропний етнокультурний код, який охоплює уявлення про дівчат і хлопців, сформовані за допомогою колористичних епітетів, виражених якісними прикметниками. Меншою мірою вони затребувані у відтворенні флористичного, фаунонімного та артефактного етнокультурних кодів.
Посилання
2. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови. Київ : Пульсари, 2004. 400 с.
3. Данилюк Н.О. Постійні епітети в мові української народної пісні. Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія «Філологічні науки. Мовознавство». 2011. № 1. С. 39–46.
4. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова : монографія. Київ : Наук. думка, 1987. 245 с.
5. Мисик О.А. Етнічна основа тропеїчної системи Ігоря Калинця : дис. … канд. філол. наук : 10.02.01. Київ, 2018. 228 с.
6. Онопрієнко Т.М. Тропеїчні засоби реалізації прагматичної скерованості художнього тексту. Вісник Житомирського державного університету. Філологічні науки. 2008. Вип. 40. С. 181–185.
7. Романченко А.П. Елітарна мовна особистість у просторі наукового дискурсу: комунікативні аспекти : монографія. Одеса : Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, 2019. 541 с.
8. Рудь О.М., Горбатенко І.С. Функціонування тропеїчних засобів у поетичних текстах Сергія Жадана. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія «Філологія. Журналістика». 2022. Т. 33 (72). № 5. Ч. 1. С. 70–75.
9. Українські народні пісні: родинно-побутова лірика. Київ : Дніпро, 1964. 586 с.