ПРАГМАСТИЛІСТИКА ОДНОСКЛАДНИХ СТРУКТУР У МОВІ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ГАЗЕТ

Анотація

У статті досліджено стилістику і прагматику односкладних структур у мові української преси третього десятиріччя ХХІ ст. Охарактеризовано стилістичну специфіку й оновлені значеннєві навантаження найпоширеніших різновидів односкладних речень, спричинені намірами журналіста, діапазоном його прагмастилістичних установок (сумніву, впевненості, об’єктивності, суб’єктивності тощо) та потребами суспільної комунікації. Окреслено особливості комунікативного призначення, прагматичні потенції та реалізації односкладних конструкцій у мові сучасної української преси. З’ясовано, що односкладні речення як досить поширений інструмент мови сучасних українських масмедіа наділені діапазоном функцій і відтінків. У пропонованій статті проаналізовано різноманітні семантико-стилістичні відтінки односкладних речень, скорельовані з прагматичними інтенціями журналіста, що уможливило окреслення глибини їхнього потенціалу в нестандартній площині медійної сфери. Обґрунтовано залежність вибору і структурування односкладних речень від жанрової диференціації сучасних українських газетних публікацій та комунікативно-прагматичних потреб, якими нерідко постають комунікативні наміри журналіста, тональність подання інформації, побудова газетного тексту згідно з комунікативними стратегіями автора, рівнем сприймання та інтерпретативними можливостями читача. Простежено, що експресивно-оцінну стилістичну функцію, яка є досить важливою здебільшого для художньо-публіцистичних й аналітичних жанрів, виконують нерідко ті односкладні конструкції, які зазнають узагальнено-образної метафоризації внаслідок уведення елементів розмовного синтаксису. Натомість у мові інформаційних жанрів продуктивними постають безособові односкладні структури зі значенням констатації факту, повинності, потреби реалізації дії. Установлено, що прагмастилістична специфіка використання різних видів односкладних речень у мові українських газет третього десятиріччя ХХІ ст. засвідчує виразний національний спосіб формування і висловлення думки синтаксичними засобами.