ФРЕЙМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ ПРИМИРЕННЯ В ЗАХІДНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ
Анотація
Ця стаття досліджує застосування стратегій примирення у політичному дискурсі на основі публічних промов сучасних західних лідерів. Особливу увагу зосереджено на тому, як стратегії лінгвіс- тично оформлені та реалізуються за допомогою риторичних тактик. Метою дослідження є визначення комунікативних інструментів, які використовуються політичними діячами для коригування суспільної напруженості, відновлення громадської довіри та сприяння єдності, особливо в часи соціально-політичних потрясінь. На відміну від попередніх досліджень, які розглядали примирення як широку ідеологічну мету, ця робота пропонує практичний та систематичний аналіз його тактичної реалізації у мовленні. Методологічна основа включає якісний аналіз стенограм політичних промов, виголошених ключовими західними лідерами, такими як Ріші Сунаком, Джо Байденом, Олаф Шольцом та іншими. Вибірка була створена на основі політичної значущості ораторів та актуальності їхніх публічних звернень до глобальних подій, зокрема нападу рф на Україну. У статті прокласифіковано стратегії примирення на чотири комунікативні тактики: раціоналізація, визнання провини, звернення до спільної ідентичності та заклик до співпраці. Ці тактики були розглянуті крізь призму аналізу політичного дискурсу та теорії медіафреймінгу з особливою увагою до використання стилістичних прийомів. Дослідження показує, як лідери стратегічно використовують ці тактики для впливу на громадську думку, підвищення чіткості своїх меседжів та формулювання складних або суперечливих питань у доступній формі. Результати є важливими як з академічної, так і з соціальної точки зору: вони поглиблюють розуміння політичної риторики як інструменту для переговорів та врегулювання конфліктів, а також проливають світло на механізми переконання, що формують суспільну свідомість. Дослідження робить внесок у дискурс політичної лінгвістики та складає основу для подальших досліджень медіа-комунікації та динаміки конструювання політичної довіри через мовні маніпуляції.
Посилання
2. Brunéus K. Reconciliation: Theory and practice for development cooperation. Stockholm : Swedish International Development Cooperation Agency (SIDA), 2003. 80 p. (SIDA Studies ; No. 9).
3. Van Dijk T. A. Ideology and discourse // In: Freeden M., Stears M. (Eds.) The Oxford handbook of political ideologies. Oxford : Oxford University Press, 2013. P. 175–197. URL: https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780199585977.013.007
4. Chilton P. Analysing Political Discourse: Theory and Practice. Abingdon-on-Thames : Routledge, 2004. 246 p. URL: https://doi.org/10.4324/9780203561218
5. Entman R. M. Projections of power: Framing news, public opinion, and U.S. foreign policy. Chicago : University of Chicago Press, 2004. 275 p.
6. Blommaert J. Ethnography, superdiversity and linguistic landscapes: Chronicles of complexity. Bristol : Multilingual Matters, 2013. 224 p. URL: https://doi.org/10.21832/9781783090419
7. Wodak R. The politics of fear. London : SAGE Publications Ltd, 2015. 232 p. URL: https://doi.org/10.4135/9781446270073
8. Cotter C., Perrin D. (Eds.). The Routledge Handbook of Language and Media. 1st ed. London : Routledge, 2017. 504 p. URL: https://doi.org/10.4324/9781315673134
9. Putra F., Smolek S. Peace language and conflict resolution in harmony communication // International Journal of Communication and Society. 2020. Vol. 2, No. 2. P. 86–93. URL: https://doi.org/10.31763/ijcs.v2i2.134
10. Coombs W. T., Holladay S. J. Comparing apology to equivalent crisis response strategies: Clarifying apology’s role and value in crisis communication // Public Relations Review. 2008. Vol. 34, No. 3. P. 252–257. URL: https://doi.org/10.1016/j.pubrev.2008.04.001
11. Houlberg Salomonsen H., ‘t Hart P. Communicating and managing crisis in the world of politics // In: Frandsen F., Johansen W. (Eds.) Crisis communication. Berlin ; Boston : De Gruyter Mouton, 2020. P. 439–460. URL: https://doi.org/10.1515/9783110554236-021
12. Bankert A. Partisan identity and political decision making // Oxford Research Encyclopedia of Politics. Oxford : Oxford University Press, 2020. URL: https://oxfordre.com/politics/view/10.1093/acrefore/9780190228637.001.0001/acrefore-9780190228637-e-1027
13. Benoit W. L. Image repair discourse and crisis communication // Public Relations Review. 1997. Vol. 23, No. 2. P. 177–186. URL: https://doi.org/10.1016/S0363-8111(97)90023-0
14. Schmidt V. A. Discursive institutionalism: The explanatory power of ideas and discourse // Annual Review of Political Science. 2008. Vol. 11. P. 303–326. URL: https://doi.org/10.1146/annurev.polisci.11.060606.135342
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
