СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОГО СИНТАКСИСУ В РАННІЙ ПРОЗІ РОБЕРТА ВАЛЬЗЕРА

Анотація

Статтю присвячено дослідженню художнього синтаксису ранньої прози Роберта Вальзера. На матеріалі романів «Родина Таннер», «Помічник» та «Якоб фон Ґунтен», що належать до берлінського періоду творчості автора (1905–1913), розглянуто синтаксичні засоби, які зумовлюють надмірно розгорнутий характер художнього мовлення та формують індивідуальну манеру письма Вальзера. Лінгвостилістичний аналіз тексту романів засвідчив, що розповідний принцип «поетичної балаканини» реалізується у мовленнєвій мікроструктурі тексту шляхом нагромадження різнорівневих мовних одиниць і визначає індивідуально-авторську специфіку синтаксичної організації художнього тексту. Простежено на синтаксичному рівні особливості функціонування мовних засобів у формуванні композиційно-мовленнєвої форми «опису» в романі «Родина Таннер», персоніфікованого образу в романі «Помічник» та щоденникової оповіді в романі «Якоб фон Ґунтен». Встановлено, що ускладнення синтаксичної структури тексту романів виникає внаслідок нагромадження лексико-граматичних фігур повтору й перелічення, використання атрибутивних конструкцій, засобів метафоризації мовлення (персоніфікація, алегорія, гротеск), заперечення висловлювання та його подальшого спростування, а також організації текстових фрагментів на основі синтаксичних фігур паралелізму й періоду. Проаналізовано, що багатокомпонентні складні речення з різними видами синтаксичного зв’язку, полісиндетон, період та синтаксичний паралелізм визначають ритміко-інтонаційну організацію художнього тексту, впливають на темп нарації та надають мовленню експресивності. З’ясовано, що багатокомпонентність складних синтаксичних конструкцій зумовлює синтаксичну надмірність художнього мовлення Вальзера, яка увиразнює процес текстотворення, уповільнює розгортання сюжетної лінії та призводить до фрагментарності наративної організації тексту.