МОВНА ПОВЕДІНКА ЯК СОЦІОЛІНГВІСТИЧНА КАТЕГОРІЯ: УКРАЇНСЬКИЙ ТА АНГЛОМОВНИЙ КОНТЕКСТИ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз мовної поведінки як ключової соціолінгвістичної категорії та важливого чинника формування мовної ідентичності в сучасному українському суспільстві. Мовну поведінку розглянуто як динамічну систему мовних виборів, зумовлених соціальними, культурними, політичними та психологічними чинниками. Проаналізовано основні теоретичні підходи до трактування мовної поведінки в українській і зарубіжній соціолінгвістиці, зокрема в контексті багатомовних і постколоніальних суспільств. Визначено її структурні параметри, серед яких мовний вибір, комунікативні стратегії, рівень мовної лояльності та символічне навантаження мови. Окрему увагу приділено позамовним чинникам формування мовної поведінки, зокрема впливу державної мовної політики, суспільних трансформацій, медіасередовища та особистісної ідентичності мовців. Значне місце в дослідженні посідає аналіз змін мовної поведінки українців після 2022 року в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації, що спричинило посилення ролі української мови як маркера національної єдності, громадянської позиції та символу спротиву. Зафіксовано тенденцію до свідомого переходу на українську мову в різних сферах комунікації та зростання мовної рефлексії в суспільстві. У межах порівняльного аналізу зіставлено український досвід із моделями мовної поведінки в англомовних країнах, що дало змогу виявити спільні та відмінні риси функціональної двомовності, мовної мобільності, соціального престижу мови. Доведено, що в сучасній Україні мовна поведінка виконує не лише комунікативну, а й виразну ідентифікаційну та громадянську функції, стаючи важливим інструментом самоідентифікації та суспільної консолідації.