МОРФОСИНТАКСИЧНІ БАР’ЄРИ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ПЕРЕКЛАДАЧІВ З ІТАЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Анотація

У статті досліджено лінгводидактичні аспекти подолання морфосинтаксичних бар’єрів у процесі професійної підготовки студентів-перекладачів українських закладів вищої освіти, які вивчають італійську мову. Проаналізовано фундаментальну типологічну асиметрію між синтетичною структурою української мови і аналітичними тенденціями італійської мовної системи, що стає першоджерелом стійкої негативної інтерференції. Особливу увагу приділено концепту “граматичної лакунарності”. У межах дослідження ідентифіковано та класифіковано ключові морфосинтаксичні лакуни, зокрема категорію детермінації іменника (артикль), розгалужену систему минулих часів дієслова та специфіку модальних значень у системі Congiuntivo. Стаття наголошує, що для майбутнього перекладача ці лакуни є зонами підвищеного ризику, які вимагають володіння стратегіями граматичної компенсації. З погляду теорії викладання запропоновано зміщення акценту з механічного вивчення граматичних правил на формування “граматичної свідомості” (consapevolezza linguistica). У розділі методичних рекомендацій висвітлено ефективність впровадження вправ на зворотний переклад (back-translation) та використання порівняльних таблиць-алгоритмів для вибору дієслівних форм. Висновки статті підкреслюють необхідність розробки спеціалізованих навчальних матеріалів, орієнтованих на розвиток навичок морфосинтаксичної трансформації в умовах міжмовної асиметрії.