ПРОСТА МОВА У ВОЄННИХ НАРАТИВАХ: ДИСКУРСИВНЕ СПРОЩЕННЯ ТА ФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ
Анотація
У статті досліджується феномен простої мови як визначальної комунікативної стратегії в сучасному військовому дискурсі, зосереджуючи увагу на повномасштабній війні Росії проти України. Спираючись на когнітивну лінгвістику, соціолінгвістику, риторику та критичний аналіз дискурсу, в роботі досліджено, як лінгвістичне спрощення функціонує не лише як засіб полегшення розуміння, але й як потужний механізм ідеологічного впливу та емоційної регуляції. У дослідженні аналізуються риторичні та лексичні стратегії спрощення, включаючи бінаризацію, гасла, повторення, метафоризацію, емоційну привабливість і використання абстрактних категорій, представлених як самоочевидні цінності. Емпіричний матеріал взято з політичних промов, повідомлень ЗМІ та публічної комунікації, пов’язаної з поточною війною, що дозволяє виявити повторювані дискурсивні моделі, що формують суспільне сприйняття. Аналіз демонструє, що спрощена мова конструює морально однозначні когнітивні моделі війни, зводячи складні політичні та воєнні процеси до бінарних опозицій, як-от «ми проти них» та «добро проти зла». Ці патерни сприяють емоційній мобілізації, колективній ідентифікації та соціальній консолідації, при цьому обмежуючи критичну рефлексію та альтернативні інтерпретації подій. Результати дослідження підтверджують, що проста мова у військових наративах виконує регуляторну функцію на текстовому, дискурсивному та соціальному рівнях. На текстовому рівні вона спирається на короткі речення, оціночну лексику та емоційно заряджені формули; на дискурсивному рівні вона функціонує через повторення та нормалізацію домінантних наративів; на соціальному рівні вона легітимізує політичні рішення та формує громадську думку. У статті висвітлено високий маніпулятивний потенціал простої мови в комунікації під час війни та наголошено на важливості критичного усвідомлення лінгвістичних стратегій, що використовуються в політичному та медійному дискурсі в періоди збройних конфліктів.
Посилання
2. Lakoff G. Don’t think of an elephant: Know your values and frame the debate. Chelsea Green Publishing. 2004. 124 pp.
3. Fairclough N. Critical discourse analysis: The critical study of language. Routledge. 2010. DOI: 608 pp. https://doi.org/10.4324/9781315834368.
4. Van Dijk, T.A. Discourse and power. Palgrave Macmillan. 2008. 308 pp. DOI: https://doi.org/10.1007/978-1-137-07299-3.
5. Labov W. Sociolinguistic patterns. University of Pennsylvania Press. 1972. 344 pp.
6. Hymes D. Models of the Interaction of Language and Social Life. In: Gumperz, J.J. and Dell, H., Eds., Direction
in Sociolinguistics: The Enthrography of Communication, Holt, Rinehart and Winston, New York, 1972. pp. 35–71.
7. Bernstein B. Class, codes and control: Vol. 1. Theoretical studies towards a sociology of language (2nd ed.). Routledge. 2003. 212 pp.
8. Irvine J.T. “Style” as distinctiveness: The culture and ideology of linguistic differentiation. In P. Eckert, & J. Rickford (Eds.), Style and sociolinguistic variation. Cambridge: Cambridge University Press. 2001. pp. 21–43.
9. Pfetsc B., Esser F. Comparing Political Communication. In F. Esser & T. Hanitzsch (Eds.), Handbook of Comparative Communication Research. London: Routledge. 2012. pp. 25–47. DOI: https://doi.org/10.4324/9780203149102.
10. Aristotle. Rhetoric. / Transl. by W. Rhys Roberts. Dover Publications. 2004. 171 pp.
11. Burke K. A Grammar of Motives. University of California Press. 1966. 530 pp.
12. Perelman C., Olbrechts-Tyteca, L. The new rhetoric: A treatise on argumentation. University of Notre Dame Press. 1969. 565 pp.
13. Kennedy G.A. Classical rhetoric and its Christian and secular tradition from ancient to modern times. University of North Carolina Press. 1999. 345 pp.
14. Vatz R.E. The myth of the rhetorical situation. Philosophy & Rhetoric, 6(3). 1973. pp. 154–161.

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.


