«КОРОЛЬ ЛІР» ВІЛЬЯМА ШЕКСПІРА ЯК ТРАГЕДІЯ АНТРОПОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ

Анотація

Мета статті – дослідити трагедію Вільяма Шекспіра «Король Лір» як літературне втілення антропологічної кризи, а саме глибокого зламу засад буття людини в умовах руйнування влади, родинних зв’язків і цивілізаційного порядку. У межах ширшого мотиву – мотиву екзаменування людства – ця трагедія розглядається не лише як особиста чи політична драма, а й як екзистенційне випробування, що ставить під сумнів основи людської ідентичності, етики й сенсу існування. Для розкриття антропологічної кризи як лейтмотиву трагедії «Король Лір» застосовано поєднання текстуального аналізу з антропологічними та літературознавчими підходами. Стверджується, що твір є філософською лабораторією, у якій людство проходить випробування, піддається суду – й оплакується. Такий підхід повертає трагедії її етичну й екзистенційну гостроту, спонукаючи сучасного читача замислитися над тим, що залишиться від гуманістичних первнів за умови занепаду всіх інституцій. У дослідженні концептуально окреслено антропологічну кризу як злам базових координат людського буття: влади, родини, довіри й природного порядку. Простежено кризу влади у мотиві відмови Ліра від трону, що стає детонатором хаосу й позбавляє королівську владу її сакральної і символічної легітимності. Розкрито тему батьківства у трагедії Шекспіра: розпад Ліра як батька виявляє крах любові, справедливості й взаємного визнання в родинних стосунках. У підсумку трагедія постає художньою візією цивілізаційної катастрофи, образним утіленням якої є топос бурі у степу, крайній прояв жорстокості та інверсії природного ладу. Висновки про трагедію «Король Лір» як вираження антропологічної кризи уможливлюють перспективу дослідження цього твору в контексті актуальних для сучасного літературознавства травматології, екокритики, політичної теології.