РОЛЬ АРГУМЕНТАЦІЇ У ФОРМУВАННІ ПЕРСУАЗИВНОГО ВПЛИВУ: ЛІНГВОПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті здійснено комплексний лінгвопрагматичний аналіз аргументації як ключового механізму формування персуазивного впливу в сучасному дискурсі. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі переконувальної комунікації в умовах інтенсифікації інформаційних процесів, а також термінологічною неусталеністю та міждисциплінарним характером проблеми аргументації у сучасній науці. Наголошено, що аргументація виходить за межі суто логічного обґрунтування та постає як особливий вид комунікативної діяльності, спрямованої на досягнення згоди адресата й трансформацію його когнітивних, ціннісних і поведінкових установок. Особливу увагу приділено розмежуванню понять persuasion і convincing, що є принципово важливим для коректного аналізу персуазивного шлейфу в україномовному науковому дискурсі. Обґрунтовано інтеграційний характер персуазивності, яка реалізована за допомогою потенціалу синергії раціональної аргументації й емоційно-оцінних засобів впливу. Схарактеризовано типи аргументації (просту, розгорнуту та розширену), з’ясовано їхню роль у публічному, діловому та рекламному дискурсах, де аргументація виконує не лише інформативну, а й насамперед переконувальну функцію. На основі моделі цього впливу О. Самборською описано структурно-динамічну послідовність етапів сприйняття, оцінювання й прийняття інформації, центральним елементом якої визначено акцепцію як умову внутрішнього прийняття аргументованої позиції. Зроблено висновок, що ефективність персуазивного впливу залежить від структурної організації аргументації, прагматичної орієнтації на адресата та стратегічного поєднання логічних, етичних і емоційних чинників. Отримані результати можуть бути використані в подальших наукових розвідках із лінгвопрагматики, риторики та теорії комунікації.