ПРОБЛЕМА ДИСКУРСУ ЯК ЛІНГВІСТИЧНОГО ОБ’ЄКТА: ІНТЕГРАТИВНИЙ ВПЛИВ ПРАГМАТИКИ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз еволюції та сучасного стану дискурс-аналізу крізь призму інтегративного впливу прагматики. Автор розглядає дискурс не як статичний текстовий артефакт, а як динамічний процес, що конституюється соціальною, культурною та політичною взаємодією. Особливу увагу приділено переходу лінгвістичних досліджень від структурного вивчення речень до аналізу мови як інструменту людської діяльності. У роботі детально проаналізовано внесок теорії мовленнєвих актів Дж. Остіна та Дж. Серла, які довели, що ілокутивні значення виникають у процесі використання мови, а не лише з її граматичної структури. Розглянуто роль Г. Пола Грайса та його «Принципу Кооперативності» (максими якості, кількості, реляції та манери) у формуванні інтеракційної парадигми прагматики, де комунікація базується на раціональній поведінці та імплікатурах. Критично оцінюється сучасний мейнстрімний дискурс-аналіз за його надмірну текстоцентричність та ігнорування соціолінгвістичних аспектів, як-от акценти чи інтонаційні варіації, які часто зникають за стандартної транскрипції. Автор наголошує на важливості концепції ентекстуалізації та метапрагматики, які структурують сприйняття тексту в культурному контексті. Значну частину статті присвячено новітнім напрямам, зокрема мультимодальному дискурс-аналізу (МДА). Обґрунтовано, що в епоху цифрових технологій суто лінгвістичні моделі є недостатніми, оскільки сучасні комунікативні артефакти (наприклад, вебсайти) поєднують текст, візуал, звук та дизайн. МДА розширює поняття «даних», включаючи до аналізу матеріальні процеси, жести та просторову організацію. У висновках стверджується, що подальший розвиток галузі потребує глибшої інтеграції соціолінгвістики та відходу від сприйняття дискурсу виключно як лінгвістичного об’єкта на користь мультимодальних та контекстуально орієнтованих підходів.