ДВОЇНА МНОЖИНИ: ГРАМАТИЧНІ ТРУДНОЩІ ТА СТИЛІСТИЧНЕ ЗАБАРВЛЕННЯ

Анотація

Феномен двоїни вже досить давно обговорюється багатьма лінгвістами, оскільки це одна з рідкісних форм множини. Незважаючи на це, ця форма, що позначає саме дві сутності в іменниках, усе ще залишається важливою в деяких мовах (наприклад, словенській, івриті, арабській тощо). Тому дослідження подвійної множини є важливим для розуміння того, як граматичні категорії еволюціонують протягом історії, чому вони замінюються іншими формами і як певні форми передають тонкі відмінності в стилістичному забарвленні. Це дослідження включає такі аспекти. Перш за все, воно має на меті визначити ключові поняття, такі як «іменник», «граматична кількість» і «види числа» (однина, двоїна і множина). По-друге, воно розглядає походження подвійного числа та окреслює його розвиток у праіндоєвропейській мові та окремих дочірніх мовах. Цей діахронічний компонент базується на реконструйованих закінченнях подвійного числа праіндоєвропейської мови та на прикладах у таких мовах, як ведичний санскрит та гомерівська грецька. По-третє, стаття описує міжмовну типологію граматичних відмінностей числа з акцентом на подвійній формі іменників. Окрім того, у дослідженні розглядається занепад і втрата двоїни в індоєвропейській мовній сім’ї, аналізується збереження форм двоїни та подвійних значень у сучасних мовах і діалектах, а також досліджуються практичні приклади двоїни та множини в літературних текстах з особливою увагою до староанглійських займенників і редуплікованих форм множини. Аналіз також розглядає компенсаторні стратегії, що з›являються за втрати двоїни: правильні, неправильні, незмінні форми множини та деякі явні лексичні маркери. У дослідженні використовуються методи описового, порівняльного та контекстуального аналізу. Матеріал дослідження включає граматичні описи, історичні лінгвістичні дані та текстові приклади, узяті зі староанглійської поезії та діалектних джерел.