ПРИРОДА В ДРАМІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «ІФІГЕНІЯ В ТАВРІДІ»: ДІАЛОГ З АНТИЧНОЮ ТРАДИЦІЄЮ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз образів природи як складника комунікативної системи драматичної поеми Лесі Українки «Іфігенія в Тавріді». Увагу зосереджено на функціонуванні пейзажних ремарок і образів природи у структурі драматичного тексту, їхньої ролі у формуванні психологічного простору твору та розкритті внутрішнього світу головної героїні. Доведено, що природа в поемі виходить за межі декоративного тла й набуває активного комунікативного значення, виступаючи засобом передавання емоційних, екзистенційних і національно маркованих смислів. Проаналізовано специфіку пейзажних описів у ремарках, які не лише локалізують місце дії, а й створюють особливу емоційно-зорову атмосферу, співвіднесену з душевним станом Іфігенії. Виявлено, що природні образи виконують функцію психологічного паралелізму, маркера опозиції «свого» і «чужого» простору, а також форми внутрішнього мовлення героїні. Особливу увагу приділено символіці моря як багатозначного образу, що поєднує мотиви розлуки й надії, вигнання та можливого повернення. Особливу увагу приділено порівнянню з трагедіями Еврипіда («Іфігенія в Авліді», «Іфігенія в Тавріді»), що дає змогу окреслити специфіку модерної рецепції античного сюжету. Установлено, що якщо в Еврипіда природа виконує здебільшого локалізаційно-атмосферну функцію та передається через хор, то у Лесі Українки вона стає психологізованим, активним компонентом комунікативної системи, символом туги за батьківщиною, надії на повернення. Антична традиція постає як важливий контекст, що модернізується авторкою, збагачуючи українську літературну модерністську поетику. У статті простежено зв’язок між античним сюжетом і національною моделлю переживання ностальгії, що надає образу Іфігенії рис, близьких українському історико-культурному досвіду. Зроблено висновок, що звернення Лесі Українки до природних образів у «Іфігенії в Тавріді» сприяє модернізації античного міфу та його перезасвоєнню у контексті українського модернізму. Наукова новизна дослідження полягає в осмисленні природи як активного елемента комунікативної системи драматичної поеми