РЕФЛЕКСІЯ ІНШОГО В ПОДОРОЖНЬОМУ НАРИСІ «З КРАЇНИ РИЖУ ТА ОПІЮ» СОФІЇ ЯБЛОНСЬКОЇ

Анотація

У дослідженні зосереджено увагу на специфіці рефлексії Іншого в подорожньому нарисі С. Яблонської «З країни рижу та опію». З’ясовано, що тексти авторки, яка в 30-ті роки ХХ століття відвідала низку екзотичних для європейців країн (Марокко, Китай, Ява, Суматра, Північна Америка) й друкувала свої враження від мандрівок на сторінках видань «Нова хата», «Новий шлях», «Жіноча доля», сьогодні привертають увагу українських літературознавців. Це напрацювання В. Агеєвої, Т. Гавриліва, О. Галети, О. Забужко, М. Калитовської, Ф. Погребенника, Я. Поліщука, О. Чаплінської та ін. Підкреслено, що дослідники акцентують на унікальності текстів С. Яблонської, які вирізняються щирістю, відкритістю до пізнання та самопізнання. У подорожньому нарисі «З країни рижу та опію», поява якого зумовлена власним бажанням мандрівниці відвідати Китай, замовленням французької кінокомпанії «Societe Indochine Films et Cinema», дізнаємося, що авторка налаштована побачити Китай без впливу європейської цивілізації, крім того, вона прагне подорожувати «по-китайськи». Це прагнення, з одного боку, зазнає часткового фіаско, а з іншого – допомагає їй подолати «орієнталістичну пастку», адже на початку подорожі вона фіксує власну залежність від європейського бачення цієї країни, сформованого мистецтвом, сучасними їй кінофільмами. Зауважимо, що авторка не тільки пізнає Іншого (географія, культура, національно-ментальні риси), а й веде з ним діалог, інколи дискутує й у такий спосіб усвідомлює спільне й відмінне, позбувається стереотипів. Констатуємо, що С. Яблонська не стільки «збирає» історичний чи етнографічний матеріал, скільки рефлексує, почасти суб’єктивно й емоційно. Пізнання Іншого має й обернену перспективу, коли мандрівниця помічає, що сама є об’єктом пізнання або й перетворюється на своєрідну «забавку» від нудьги. Аналізований текст дає підстави стверджувати, що в такий спосіб відбувається зміна ролей: Інший перестає бути екзотикою, якою бавляться, а сам перетворюється на спокусника, що бавиться / контролює, тобто вивищується над суб’єктом й отримує його статус.