МОВА ЗЛОЧИНУ: СТИЛІСТИЧНИЙ ВИМІР КОНЦЕПТУ ЗЛОЧИН В ХУДОЖНЬОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ НАРАТИВІ

Анотація

Наукову розвідку присвячено дослідженню стилістичних прийомів вербалізації концепту ЗЛОЧИН у художньому кримінальному наративі. У центрі уваги перебуває “мова ЗЛОЧИНУ” як комплекс графічних, фонетичних, лексичних, семасіологічних і синтаксичних засобів, що забезпечують багаторівневе відтворення злочинних дій, кримінальних подій та створюють атмосферу напруги, яка супроводжує читача від зав’язки сюжету до кульмінаційного розкриття ЗЛОЧИНУ. У статті здійснено комплексний стилістичний аналіз, спрямований на виявлення засобів і прийомів, що актуалізують концепт злочину, а також на розкриття їхніх функцій у художньому тексті. У статті проаналізована «мова ЗЛОЧИНУ» як система стилістичних засобів, за допомогою яких створюється атмосфера напруженості, відтворюється психологічний стан персонажів та формується читацьке сприйняття кримінальної інтриги. Аналіз стилістичних засобів доводить, що поєднання графічних, фонетичних, лексичних, семасіологічних і синтаксичних засобів є ключовими інструментами для розкриття внутрішньої сутності ЗЛОЧИНУ й психологічного стану його учасників; забезпечує багатошаровість кримінального наративу. Графічні засоби підсилюють експресивність опису, фонетичні створюють ефект звучання та ритмічності, лексичні та семантичні забезпечують смислову багатозначність, а синтаксичні конструкції формують динаміку та напруженість кримінального наративу. Особливу увагу приділено зіставленню реалізації концепту злочину у класичному детективі та постмодерністському трилері. Порівняння показує, що в межах класичного зразка домінують традиційні стилістичні прийоми, спрямовані на логічне відтворення кримінальної інтриги, тоді як у постмодерністських творах активізуються, іронічна гра з жанровими кодами. Завдяки цьому простежується еволюція “мови ЗЛОЧИНУ”, яка від класичного раціонального викладу рухається до багатоголосого, фрагментованого й іронічно забарвленого дискурсу. Отримані результати підтверджують, що стилістичні засоби та прийоми виконують не лише естетичну, а й когнітивну функцію: вони структурують художню реальність, моделюють читацьке сприйняття злочину та забезпечують глибше занурення у специфіку кримінального наративу. Таким чином, аналіз “мови ЗЛОЧИНУ” відкриває нові можливості для комплексного розуміння поетики й стилістики детективно-кримінальної літератури.