ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕОРІЇ КОМУНІКАЦІЇ У ФОКУСІ КОГНІТИВНО-ДИСКУРСИВНОЇ ПАРАДИГМИ ЗНАННЯ

Анотація

З другої половини 60-х років центром уваги лінгвістів стає мовленнєва діяльність та її продукти дискурс та зв’язний текст. Говорячи про текст як про предмет лінгвістичного дослідження, слід визнати, що саме поняття й досі трактується по-різному, не дивлячись на вже розроблені аспекти теорії тексту, методологію та врешті-решт термінологію. Текст характеризується як макрознак, відзначається єдність текстового значення та неподільність смислоутворюючого принципу. Використання певних властивостей тексту у процесі комунікативної та когнітивної діяльності є комунікативно-когнітивною організацією тексту. Застосування глобальних властивостей тексту, що співвідноситься з його статусом цілісного комунікативно-когнітивного інструменту, визначимо як стратегії тексту, а витікаючі з цього певні дії з елементами тексту, а наслідки таких дій разом з елементами тексту – тактиками. Перелік стратегій і тактик тексту не є сталим, тому що текст – це продукт мовлення, яке в свою чергу, є втіленням процесу відображення картини світу в нашій свідомості, що неможливо без взаємодії науки про мову з суміжними гуманітарними науками, а саме: психолінгвістикою, логікою, соціологією. Під дискурсом розуміють обов’язковий облік екстралінгвістичних факторів, фактору адресанта та адресата, їх комунікативні інтенції, ролі, ситуацію спілкування. Дискурс як ієрархічно конструйована складна система складається з трьох рівнів, а саме: формально-семіотичного, когнітивно-інтерпретуючого та соціально-інтерактивного. Поняття ‘дискурс’ співвідносне з поняттям ‘текст’ і характеризується аналогічними з текстом ознаками – завершеністю, цілісністю, зв’язністю тощо, проте й відрізняється від останнього тим, що розглядається одночасно і як процес (з урахуванням впливу соціокультурних, екстралінгвістичних та комунікативно-ситуативних факторів), і як результат у вигляді фіксованого тексту. У тексті елементи мови доступні безпосередньому спостереженню реципієнта й подані здебільшого в статиці. У дискурсі певна частина лінгво-комунікативних елементів недоступна для безпосереднього спостереження реципієнта (наприклад, інтонація і просодія можуть бути відтворені лише за допомогою звуковідтворюючої апаратури), а всі компоненти висловлювання дані переважно в динаміці.