СТРАТЕГІЇ ПЕРЕКЛАДУ ПРЕЦЕДЕНТНИХ ФЕНОМЕНІВ ЯК ВИДУ МОВНОЇ ГРИ

Olha Pieshkova

doi:10.32782/modernph-2025.4.23

Olha Pieshkova Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна https://orcid.org/0000-0002-3616-7852

DOI: https://doi.org/10.32782/modernph-2025.4.23

Ключові слова: мовна гра, прецедентні феномени, перекладацька адекватність, перекладацька еквівалентність, перекладацькі трансформації, стратегії перекладу

Анотація

У статті розглядається феномен прецедентних явищ як різновиду мовної гри в межах науково-популярного дискурсу. Прецедентні феномени, зокрема прецедентні імена, вислови та алюзії, можуть виконувати лудичну функцію за умови, що вони водночас є проявами семантичної або контекстуальної несумісності та служать засобами увиразнення дискурсу. У такому випадку їх використання не лише пожвавлює текст, а й виконує парольну функцію – допомагає ідентифікувати автора як належного до певної соціальної або культурної групи та звертається до аналогічного досвіду цільової аудиторії. У статті запропоновано класифікацію шести стратегій перекладу прецедентних феноменів: прямий переклад, частковий словниковий відповідник, функційний відповідник, включення коментаря до тексту, використання виноски та вилучення прецедентного елементу. Окрему увагу приділено випадкам трансформації або втрати символічного навантаження внаслідок адаптації до цільової культури. Автор також наголошує на важливості дотримання балансу між еквівалентністю та адекватністю перекладу в межах інтертекстуального перенесення, особливо коли йдеться про імена персонажів, алюзії на культурні тексти, популярні пісні чи літературні твори. Таким чином, стаття не лише пропонує типологію перекладацьких стратегій, а й формулює важливі висновки щодо їх ефективності з позицій перекладознавства, прагматики та когнітивної лінгвістики. Шість стратегій перекладу включають такі: 1. використання прямого (словникового) перекладу; 2. вибір часткових лексичних відповідників; 3. вибір непрямих (функціональних) відповідників; 4. введення контекстуального доповнення (коментар перекладача безпосередньо в тексті); 5. введення зовнішнього доповнення (коментар перекладача у вигляді примітки в кінці книги або розділу); 6. вилучення. Практична цінність дослідження полягає в тому, що воно може бути використане для удосконалення методик викладання художнього та науково-популярного перекладу, а також слугувати основою для подальших досліджень у сфері міжкультурної комунікації.

Посилання

1. Сніховська І.Е. Прецедентні лудичні феномени як лінгвокультурні значущі утворення. Вісник Житомирського державного університету імені І. Франка. 2006. Вип. 27. С. 137–140.

2. Florida R. The rise of the creative class. New York : Basic Books, 2014. 415 p.

3. Флорида Р. Homo Creativus. Як новий клас завойовує світ. Київ : Наш Формат, 2018. 431 с.

4. Varoufakis Ya. Talking to my daughter about Economy. A brief history of capitalism. London : Random house, 2018. 224 p.

5. Варуфакіс Я. Розмови з донькою про економіку. Коротка історія капіталізму. Львів : Видавництво старого Лева, 2019. 168 с.

6. Cham J., Whiteson D. We have no idea. A guide to the unknown universe. New York : Riverhead Books, 2017. 336 p.

7. Чем Х., Вайтсон Д. Гадки не маємо. Подорож невідомим всесвітом. Київ : Наш Формат, 2019. 347 с.

8. Forsyth M. A short history of drunkenness. London : Penguin Books, 2017. 173 p.

9. Форсайт М. Коротка історія пияцтва. Харків : Фоліо, 2023. 206 с.

10. Hodge S. The short story of art. London : Laurence King Publishing, 2021. 222 p.

11. Годж С. Коротка історія мистецтва. Львів : Видавництво старого Лева, 2023. 224 с.

12. Stuart-Smith S. The well-gardened mind. Rediscovering nature in the modern world. London : William Collins, 2020. 315 p.

13. Стюарт-Сміт С. Садотерапія. Як позбутися бур’янів в голові. Київ : Yakaboo Publishing, 2021. 328 с.