РИТМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ

Анотація

Метою цього дослідження є визначення ритмоструктур англомовного та україномовного спілкування. Залежність ритмічної структури мовних реалізацій від їхньої стилістичної модифікації і модально-емоційної забарвленості висловлювання зумовила методологію проведення аналізу проблеми. Стилістична та емфатична маркованість просодії призводить до варіативності інтонаційних моделей, у тому числі ритмічних структур синтагм. Як свідчать результати дослідження, спільним для обох мов є випадки повної втрати головного наголосу, його переміщення на місце другорядного наголосу. Руйнуються звичні стереотипи акцентно-ритмічної організації синтагм чи окремих слів за рахунок використання нестандартних способів реалізації наголосу: різкого підвищення гучності, зміни напрямку руху основного тону та збільшення інтервалу його зміни, появи паузи між частиною слова з другорядним наголосом та складом, що несе на собі головний наголос. Характерним способом комплексного використання просодичних засобів при фонетичному оформленні розмовного стилю є різноманітність характеру шкали, яка використовується для оформлення синтагми залежно від модально-емоційного забарвлення висловлювання. Якщо в емфатично-нейтральній мові нормативним вважається використання ступінчастої шкали (склади в межах однієї ритмогрупи вимовляються на одному рівні), або монотонної шкали (ненаголошені склади в межах ритмогрупи продовжують рух тону ударних складів), то в емфатично маркованій мові характер руху тону в ритмогрупі має форму скандентної шкали.