АНТОНІМІЯ В ІСТОРИЧНОМУ РОМАНІ У ВІРШАХ ЛІНИ КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»

Анотація

У статті здійснено порівняльний аналіз стилістичних особливостей загальномовних (спільнокореневих і різнокореневих) та контекстуальних антонімів, ужитих в історичному романі у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай», а також з’ясовано роль оксиморона й антитези у структурі поетичного тексту як засобів художньої експресії, вираження авторської позиції та увиразнення внутрішніх конфліктів персонажів. Антонімію розглянуто як важливий різновид системно-семантичних кореляцій, що формує смисловий контраст і забезпечує глибинну концептуальність художнього вислову. Дослідження виявило, що антонімічні пари в романі у віршах виконують низку функцій: увиразнюють основні ідеї, загострюють драматизм ситуацій, окреслюють конфлікти між добром і злом, світлом і темрявою, життям і смертю. Особливу роль відіграє контекстуальна антонімія, яка розширює або трансформує значення слів під впливом лексичного оточення, створюючи багатопланові образи та посилюючи психологізм. Традиційні для української поезії ХХ століття протиставлення у творчості Ліни Костенко набувають філософського, соціального й аксіологічного звучання, а індивідуально-авторські антонімічні словосполуки персоніфікують абстрактні поняття. Антитеза й оксиморон утворюють окремий пласт її поетики, передаючи парадоксальність людського буття й суперечливість історичних подій; вони виконують не лише експресивну, а й композиційну функцію, визначаючи архітектоніку твору. Антонімія в поетичній мові Ліни Костенко постає концептуальним засобом формування художнього простору, який поєднує особистісний і загальнолюдський виміри та збагачує зміст багатошаровими смисловими відтінками.