ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ НІМЕЦЬКИХ ВІРШОВАНИХ ТЕКСТІВ (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕТИЧНИХ ТВОРІВ «НОВОЇ ДІЛОВИТОСТІ»)

Анотація

Статтю присвячено виявленню лінгвостилістичних характеристик німецькомовного літературного напряму «Нової діловитості» (Neue Sachlichkeit), одного із провідних напрямів культурного життя Веймарської республіки (1918–1933 роки). Німецька культура Веймарського часу виникла в умовах глибокої суспільної кризи. Відчуття історичної кризи в її соціальному, економічному та культурному вимірах поєднується із кризовою свідомістю європейської культури модерну. Віршовані тексти «Нової діловитості» характеризуються об’єктивністю зображуваного, нейтральністю, точністю, лаконічністю та повсякденністю. Поетика факту “Tatsachenpoetik” є важливим маркером цього періоду, оскільки вона поєднується із суспільством і культурою. Проблема пізнання світу через відображення фактів про нього, проблема ролі літератури як засобу пізнання в умовах ускладнення картини світу сучасної людини є центральними мотивами «Нової діловитості». Одними з видатних представників «Нової діловитості» у німецькій поезії є Еріх Кестнер (1899–1974 роки), Курт Тухольський (1890–1935 роки) і Еріх Вайнерт (1890–1953 роки), поетичне мовлення яких характеризується наявністю чималої кількості як нейтральних, так і стилістично забарвлених лексичних одиниць. Поєднання авторських емоцій і намірів із можливостями мови й поетики формують образність віршованого тексту й ідіостиль кожного поета. Лінгвостилістичні засоби віршованих текстів «Нової діловитості» – фоностилістичні (алітерація, асонанс, елізія), лексико-стилістичні (епітет, метафора та її вид – персоніфікація, гіпербола, порівняння, оксиморон), синтаксично-стилістичні засоби (повтор, анафора, епіфора, синтаксичний паралелізм, перелічення, риторичні звернення, риторичні оклики) відображають естетичні характеристики напряму, виступають індикаторами естетичної інтенції автора та здійснюють естетичний вплив на читача, незважаючи на його віддаленість у часі та просторі. До того ж вони набувають стилістичного забарвлення та створюють нові смислові елементи, які підпорядковані авторській інтенції та естетичній природі віршованого тексту.