ГІПЕРО-ГІПОНІМІЯ ЯК ВИЯВ СИСТЕМНОСТІ ТЕРМІНООДИНИЦЬ ГАЛУЗІ ПРИРОДНИЧОМУЗЕЙНОЇ СПРАВИ

Ключові слова: термін, терміносистема природничомузейної справи, гіперонім, гіпонім, українська мова

Анотація

У статті визначено роль гіперо-гіпонімних відношень як вияву системності природничомузейної справи. Охарактеризовано погляди термінологів на явище гіперо-гіпонімії, яка забезпечує ієрархічну організацію галузевих терміносистем. Проаналізовано закономірності та специфіку гіперо-гіпонімної організації української терміносистеми природничомузейної справи, охарактеризовано сутність лексико-семантичного явища гіперо-гіпонімії та його представлення в музейній терміносистемі природничого профілю. Здійснено аналіз структури гіперо-гіпонімних відношень і наведено характерні приклади гіперо-гіпонімних груп, що функціонують у досліджуваній терміносистемі. Виявлено, що гіперонімом виступає родовий термін, від якого утворюються похідні гіпонімні терміни. Кожен із наступних утворених термінів у змісті зберігає значення родового поняття, водночас відбувається конкретизація видової розбіжності («експозиція» → «експозиція систематична», «експозиція тематична»; «фація» → «фація біогеографічна», «фація геологічна», «фація фізико-географічна»). Описано «правильні» (групи, до яких входять два гіпоніми, що утворюються протиставленням за наявністю або відсутністю визначеної ознаки: « препарати мокрі» – «препарати сухі»; «птахи осілі» – «птахи перелітні») і «неправильні» (такі, що містять більше двох гіпонімів: «зал» – «зал виставковий», «зал вступний», «зал колекційний», «зал меморіальний») родо-видові групи, установлено в досліджуваній терміносистемі кількісне переважання «неправильних» таких груп. Здійснено аналіз гіперо-гіпонімних відношень за різними класифікаційними ознаками (гіперонім «колекція» (гіпоніми за: типом функціонування, тематичною спрямованістю, меморіальним значенням, навчальною метою, приналежністю), гіперонім «фонд» (гіпоніми за: призначенням, галузевим спрямуванням). Простежено наявність різноманітного арсеналу формальних засобів вираження родо-видових зв’язків. Дослідження показало, що прикметники, дієприкметники й іменники із прийменниками (або без них) у досліджуваній галузі є лексичними засобами вираження гіперо-гіпонімних відношень.

Посилання

1. Кочерган М. Загальне мовознавство. Київ : Академія, 2006. 464 с.

2. Шапран Д. Гіперо-гіпонімічні відношення в українській маркетинговій терміносистемі. Лінгвістичні студії. 2008. Вип. 16. С. 206–208.

3. Гонтар М. Родо-видові відношення в терміносистемі журналістики. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2010. № 675. С. 83–86.

4. Польщикова О. Гіперо-гіпонімічні відношення в українській телекомунікаційній термінології. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 10 «Проблеми граматики і лексикології української мови». Київ : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. Вип. 6. C. 209–213.

5. Гапонова Л. Гіперо-гіпонімічні зв’язки в українській криміналістичній термінології. Теоретична і дидактична філологія. 2012. Вип. 12. С. 164–168.

6. Булик-Верхола С., Теглівець Ю. Гіперо-гіпонімічні відношення в українській музичній термінології. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Філологія». 2015. Т. 1. № 15. С. 7–9.

7. Ковкіна Є. Родо-видові відношення термінів криміналістичної експертизи. Філологічні трактати. 2019. Т. 11. № 1. С. 41–49.

8. Климишин О. Природнича-музейна термінологія : словник-довідник. Львів : Державний природознавчий музей НАН України, 2003. 244 с.

9. Романова О. Гіперо-гіпонімія в українській швацькій термінології. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Філологія». 2007. Вип. 50. № 765. С. 32–35.
Опубліковано
2025-02-27
Розділ
Статті