«ПРОСТО ДІТИ» ПАТТІ СМІТ: КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ПРОСТІР РОМАНУ

Анотація

Статтю присвячено аналізу художнього простору в сучасній літературі, а саме – у мемуарній романістиці. З теоретичного погляду увагу зосереджено на розмаїтті вивчення простору в мистецтвознавстві та літературознавстві: від класиків наукової думки до сучасних дослідників культури та літератури. Увагу сфокусовано не суто на традиційному вивченні, наприклад, хронотопу (як на дослідженні часу, простору, їх поєднання та впливу на тканину художнього тексту, персонажів, сюжет тощо), а на розгляді ролі та функцій культурно-мистецького простору в літературному тексті. Визначено, що культурно-мистецький простір «працює» на різних рівнях репрезентації, вказує на риси ідентичності персонажів, може формувати бекграунд особистості та середовища. Цікавою є ситуація, коли культурно-мистецький простір не так доповнює світ персонажів, як, наприклад, контрастує з їхніми цінностями й уявленнями про життя. Такий простір навіть може вказувати на конфліктні перетини і бути базисом системи конфліктів, що, у свою чергу, може стати рушієм сюжету, наприклад, у романі. За зразок для аналізу було обрано роман Патті Сміт «Просто діти». Культурно-мистецький простір роману-спогадів «Просто діти» від «хрещеної матері панку» є досить строкатим, наповнений богемною атмосферою на всіх рівнях тексту, починаючи з елементів паратексту, включаючи інтертекстуальниий вимір. У цьому «романі життя» перетинаються безліч просторів, як суто хронотопів, так і культурно-мистецьких, що спричиняє визначений набір художніх образів, що конструює текст і розвиває сюжет, зміни в розвитку характерів героїв і, безумовно, цікавим фактом є те, що цей текст поєднує в собі фікційне та документальне начала, що свідчить про те, що художній простір є частково «свідком» подій, а не тільки географічним чи символічним художнім простором, що робить процес кодування-декодування багатошаровим, дає змогу «зануритись» у репрезентовану в тексті епоху глибше.