СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ АКТУАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПТУ ЗЛОЧИН В АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ НАРАТИВІ

Анотація

Протягом тисячоліть у кримінальній літературі створено багату колекцію творів різних літературних жанрів: оповідань, романів, новел, п’єс. Кримінальна література, особливо зараз, є найбільшим жанром, який може запропонувати художня література, і це відчувалося ще в 1920-х роках. Книга за книгою, журнал за журналом виходять з-під пера, переповнені вбивствами, крадіжками, підпалами, шахрайством, змовами, проблемами, головоломками, таємницями, гострими відчуттями, маніяками, шахраями, отруйниками, фальсифікаторами, поліцією, шпигунами, секретними службовцями, детективами, аж поки не здається, що половина світу має бути зайнята тим, що загадує загадки, які має розгадати інша половина. Літературознавчі студії детективного жанру є завжди актуальними, адже протягом усієї історії становлення кримінальної літератури загалом цей жанр викликав велику кількість питань і суперечок. Це можна пояснити великою популярністю детективів тривалий час, зміною вже усталених поглядів на літературний процес загалом і дискусійним питанням про місце детективу в літературі. Проте більшість учених сходяться на тому, що детектив, без сумніву, є повноправним та повноважним у світовому літературному процесі. Одним із секретів популярності детективного жанру є ще й те, що таке читання приносить інтелектуальне задоволення. Модель детективу містить щось глибоко заспокійливе: у фіналі неймовірна таємниця обов’язково буде розкрита. Те, що пропонує читачеві автор детективу, – не просто загадка, а складне завдання, розв’язок якого має вразити читача. У дослідженні жанру тексту передусім необхідно звернути увагу на важливі складники, а саме: на його формат, лексику, граматику, насиченість термінології (наукові тексти), велику кількість прикметників (художня література). У творах жанру кримінальної літератури особлива увага приділяється опису скоєння злочинів і процесу їх розслідування. Наявність стилістичних засобів у творах цього жанру відіграє неабияку роль. Для розуміння повної картини сюжету й уявлення художнього образу авторами застосовуються мовні засоби (стилістичні фігури). Вони утворюють яскраві несподівані асоціації, посилюють емоційну напругу, чим дають змогу читачеві репродуктивно уявити подію або персонажа і відчути його емоційний стан.