ІДЕЇ ФЕРДИНАНА ДЕ СОСЮРА В КОНТЕКСТІ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ: МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПОГЛЯД

Анотація

У статті досліджено ідеї Ф. де Сосюра, одного з основоположників сучасної лінгвістики, у контексті їх застосування в компетентнісному підході до навчання іноземних мов. Особливу увагу приділено концепції поділу мови на мову (langue), мовлення (parole) та мовленнєву діяльність (langage), яка стала базовою у структуралістських дослідженнях і вплинула на розвиток низки дисциплін, як-от семіотика, психолінгвістика, соціолінгвістика та педагогіка. Аналізовано, як ці ідеї співвідносяться із сучасними підходами до навчання мов, що передбачають інтеграцію знань про мову як систему та її використання в реальних комунікативних ситуаціях. Структурний підхід до мови, запропонований Ф. де Сосюром, прокладає шлях до виокремлення ключових аспектів навчання: граматики, лексики, фонетики, а також розвитку навичок говоріння, письма, читання і аудіювання. З огляду на це у статті розглянуто два основні педагогічні підходи: структурний, орієнтований на системний аналіз мови, та комунікативний, що фокусується на мові як діяльності. Поєднання цих підходів у межах компетентнісного підходу сприяє формуванню здатності здобувачів освіти застосовувати знання, уміння та навички в реальних життєвих ситуаціях. Окрім того, у статті розглянуто розвиток ідей Ф. де Сосюра у працях видатних представників структуралізму (Луї Єльмслев, Роман Якобсон, Клод Леві-Строс), семіотики (Чарльз Морріс), психолінгвістики (Ноам Хомський) і філософії мови (Мішель Фуко, Жак Дерріда). Висвітлено також український контекст інтерпретації цих ідей, зокрема у працях Олександра Потебні та Юрія Шевельова, які адаптували концепції структуралізму для дослідження слов’янських мов. У статті наголошено, що структуралістська модель, яка аналізує мову як систему знаків, має не тільки теоретичне, а й практичне значення для викладання іноземних мов. Особливо це стосується балансу між формуванням мовної компетенції (опанування правил, структур, лексики) та розвитком комунікативних умінь, необхідних для міжкультурної взаємодії. Зроблено висновок, що ідеї Ф. де Сосюра залишаються актуальними у світлі сучасних освітніх потреб і дають змогу створювати міждисциплінарні моделі навчання, які поєднують лінгвістику, педагогіку та когнітивні науки.