ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ КОНЦЕПТІВ «ВОЛЯ» І «СВОБОДА» У КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ТА НІМЕЦЬКОЇ ЛІНГВОКУЛЬТУР

Анотація

У статті висвітлено результати дослідження основних критеріїв диференціації концептів ВОЛЯ i СВОБОДА, здійсненого методом зіставного аналізу фразеологічних одиниць (ФО) української та німецької мов. Концепти диференційовано не лише в культурологічному аспекті та функціональності крізь призму кореляції із внутрішнім світом і парадигмою морально-ціннісних настанов людини, але й у їх філософському трактуванні. Констатовано етимологічну та семантичну гомогенність фразеологічних одиниць обох мов з компонентом СВОБОДА / FREIHEIT, що реалізується у трьох значеннях: існування без залежності від когось, перебування не в неволі, можливість діяти без заборон і перешкод у визначеній сфері. Більш диферентним постає концепт ВОЛЯ, оскільки він базується насамперед на лінгвокультурологічних конотаціях, закорінених у філософській картині світу окремого етносу. Показано, що загалом цей концепт відображає національну специфіку осмислення взаємопов’язаних понять «бажання», «влада», «свобода», і проілюстровано випадки асиметрії фразеологічних одиниць у ракурсі національних лінгвокультур. Так, ВОЛЯ вербалізується в українських фразеологічних одиницях із такою семантикою: свідоме регулювання своїх учинків, хотіння, владна поведінка, незалежність у діях; а WILLE у німецьких із такою: здатність наважуватися на якісь дії на основі осмисленої мотивації, твердий вольовий намір, усвідомлене прагнення до мети, виконання чиєїсь волі. Зроблено висновок, що концепт ВОЛЯ є релевантним насамперед для української етнокультури, де він постає невід’ємним компонентом національної свідомості, закоріненим історично. Натомість у фразеологічних одиницях німецької мови WILLE пов’язується майже суто з вольовою сферою особистості, а FREIHEIT не є питомим елементом німецької лінгвокультури. Здійснений огляд філософської думки засвідчив, що традиційно філософи не надавали поняттю «воля» семантики свободи: в античності воля поєднувалась із долею, у Новий час вона тлумачилась як свідомий феномен, розумний за своєю природою, а в модернізмі еволюціонувала до концепцій «волі до життя», «волі до влади» та «волі до пізнання і творчості». Аналізовані нами філософеми корелюють лише тоді, коли йдеться про «свободу волі» як деякі обмеження бажань людини.