МУЛЬТИМОДАЛЬНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ У НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ ТА МІЖНАРОДНОМУ КОНТЕКСТІ

Анотація

Вступ. Мультимодальні перевезення є ключовим складником сучасної світової транспортної системи, а відповідний термін набуває все більшого значення в контексті глобалізації світової економіки та міжнародної торгівлі. Досвід європейських країн, зокрема Німеччини, Польщі та Нідерландів, демонструє, що ефективна організація мультимодальних перевезень є одним з ключових факторів успішної інтеграції в європейську транспортну систему. Україна, переймаючи цей досвід, може досягти подібних результатів шляхом інтенсифікації інвестицій у розвиток своєї транспортної інфраструктури, мультимодальних транспортних вузлів і портів, а також шляхом удосконалення відповідної нормативно-правової бази. Мета. Дослідити розвиток національного законодавства у сфері мультимодальних перевезень, виявити та проаналізувати термінологічні суперечності між національними та міжнародними нормами регулювання таких перевезень. Результати. У роботі розглянуто визначення поняття «мультимодальне перевезення» відповідно до Конвенції ООН про міжнародні мультимодальні перевезення вантажів (UN Convention on International Multimodal Transport of Goods), яку застосовують у сфері міжнародного права і статистики; проаналізовано Закон України «Про мультимодальні перевезення», ухвалений у 2021 р.; окреслено основні нововведення цього Закону та наголошено на його позитивних сторонах; звернено увагу на деякі недоліки та суперечності Закону України «Про мультимодальні перевезення», які викликають певні питання дискусійного характеру, а у майбутньому можуть призвести до певних суперечок у правовому та організаційному аспектах мультимодальних перевезень. Висновки. Прийняття Закону України «Про мультимодальні перевезення» знаменує суттєві зміни в нормативно-правовому регулюванні цієї сфери діяльності і є суттєвим кроком на шляху до інтеграції транспортної системи країни в європейську транспортну мережу та гармонізації правової бази у сфері транспортних технологій і систем з міжнародними стандартами. Визначення поняття «мультимодальне перевезення» у Законі України «Про мультимодальні перевезення» відповідає багатьом міжнародним нормам, а також має свої особливості. Водночас відсутність у Законі України «Про мультимодальні перевезення» поняття «інтермодальне перевезення» вказує на прогалини в адаптації українського законодавства до сучасних світових та європейських практик. Визначення терміна «комбіновані перевезення» через поняття «мультимодальні перевезення» у Законі України «Про мультимодальні перевезення» і через поняття «інтермодальні перевезення» у джерелах міжнародного рівня демонструє підміну понять та зумовлює термінологічну колізію, яка у майбутньому матиме негативні наслідки в частині організації та практичної реалізації відповідних перевезень. Об’єднання в одному понятті «комбіновані перевезення» у Законі України «Про мультимодальні перевезення» відразу двох визначень, які використовуються у міжнародному контексті для позначення окремо «інтермодальних» і «комбінованих» перевезень, також доводить факт термінологічної неузгодженості національного законодавства з прийнятими в ЄС документами в частині мультимодальних, інтермодальних та комбінованих перевезень вантажів. З огляду на результати, отримані в досліджені, та зроблені висновки, в роботі рекомендовано певні шляхи для подальшого розвитку мультимодальних перевезень в Україні.