ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕРМІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ГАЗОПОРОШКОВОГО СТРУМЕНЯ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ГАЗОПОЛУМ’ЯНЕВОГО СПОСОБУ ВІДНОВЛЕННЯ РОБОЧИХ ПОВЕРХОНЬ ДЕТАЛЕЙ СУДНОВИХ МАШИН І МЕХАНІЗМІВ

Анотація

Вступ. У процесі газополум’яневого напилення джерелом теплової енергії є полум’я, що утворюється в результаті горіння суміші «кисень – горючий газ». Як горючий газ використовують ацетилен, пропан-бутан, водень, природний газ й інші газоподібні вуглеводні. Однією з найважливіших характеристик полум’я є температура, яка залежить від співвідношення «окислювач – горючий газ». Пульсуючий характер полум’я зумовлює нерівномірний розподіл щільності потоку частинок порошку, отже, їх нерівномірне нагрівання. Тому розрахунки теплових характеристик струменя нагрітих газів і температури частинок не гарантують належної точності. Для дослідження процесів теплообміну в газопорошковому струмені необхідно мати дані про щільність теплового потоку, ентальпії, в’язкості, коефіцієнти тепло- і температуропровідності, що визначають умови й інтенсивність перебігу процесу. У зв’язку із цим основну увагу в роботі приділено експериментальному визначенню теплових характеристик полум’я розпилювача порошку. Мета статті полягає в експериментальному дослідженні процесів теплообміну газопорошкового струменя, що впливає на умови, якість та інтенсивність процесу відновлення та зміцнення робочих поверхонь деталей суднових технічних засобів під час відновлювального ремонту. Результати. На підставі результатів проведених теоретичних і експериментальних досліджень термічних параметрів полум’я встановлено, що побудовано поля розподілу температури та щільності теплових потоків для ацетилено-кисневого та пропан-бутан-кисневого полум’я. Висновки. Дослідження термічних характеристик полум’я у процесі відновлення та зміцнення поверхонь деталей суднових технічних засобів дозволяє стверджувати, що на щільність покриттів і міцність зчеплення з основою передусім впливає ступінь термічної активації матеріалу, що напилюється. Установлено відстань від зрізу сопла та радіус перерізу полум’я, на якій значення щільності теплового потоку та температура досягають максимального значення. Доведено, що максимальні значення щільності потоку та температури зміщуються до осі полум’я, а мінімальні – до периферії.