Причорноморські філологічні студії

ТРАДИЦІЙНІ ТА ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ І ПРИЙОМИ ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Valentyna Bohatko, Inna Zavalniuk, Vita Sakhatska — Fri, 22 Sep 2023 00:00:00 +0300

У статті розглянуто методику (традиційну та інноваційну) формування лексичної компетентності учнів закладу загальної середньої освіти та запропоновано шляхи її розв’язання. Проаналізовано світові тенденції модернізації загальної середньої освіти, які характеризуються тим, що пріоритетного значення набуває формування в учнів здатності користуватися знаннями, застосовувати їх у різноманітних життєвих ситуаціях. Посилення діяльнісного компонента змісту освіти актуалізує необхідність формувати у школярів ключові і предметні компетентності, необхідні для їхньої життєдіяльності. З’ясовано, що на сьогодні перед закладами загальної середньої освіти постає завдання формування особистості, яка орієнтується у сучасних реаліях мовленнєвої та соціокультурної динаміки, професіонала своєї справи, здатного реалізувати себе у сучасному європейському просторі. У результаті аналізу лінгвістичної та лінгводидактичної літератури зроблено висновок, що лексична компетентність – це здатність особистості швидко і якісно на рівні програми оперувати не словами, а семантичними полями, зі складу яких учень добирає потрібне слово, словосполучення, аби з точністю висловити власну думку у процесі спілкування. Зауважено, що реалізація методичної системи формування лексичної компетентності школярів оптимально можлива не лише в межах традиційних уроків української мови у зв’язку з вивченням граматики і правопису, але насамперед на інноваційних уроках. Звернено увагу на те, що лише в поєднанні традиційних методів і прийомів навчання з інноваційними, які здатні забезпечити якісне засвоєння матеріалу, навчити правильно вживати слова в різних ситуаціях спілкування, полягає ефективність вивчення лексикології. Формування лексичної компетентності в школі не втрачає актуальності й потребує глибшого дослідження з урахуванням досягнень сучасної теорії і практики мовної освіти. Спостереження за шкільною практикою навчання української мови показали, що багатьом учням інколи важко висловити своє ставлення до предмета розмови, у висловлюваннях і творчих роботах значної частини учнів невеликий лексичний запас, мовлення одноманітне. З’ясовано, що сучасний урок вивчення лексикології не можна уявити без інформаційно-комунікаційних технологій, особливо в умовах дистанційного навчання, які передбачають використання комп’ютера або іншого ґаджета, за наявності комп’ютерних підручників, електронних довідників, словників, енциклопедій.

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НЕВЕРБАЛЬНИХ ОЗНАК ХАРИЗМАТИЧНОЇ ОСОБИСТОСТІ ПУБЛІЧНОГО МОВЦЯ

Mariia Boichenko — Fri, 22 Sep 2023 00:00:00 +0300

Стаття містить обґрунтування раціонального термінологічного мінімуму понять, які вже функціонують у науці та які доцільно вживати на позначення невербальних ознак харизматичної особистості публічного мовця під час опису результатів міждисциплінарних досліджень численних феноменів його комунікативної поведінки. Серед безлічі міждисциплінарних ознак харизматичної особистості публічного мовця, що функціонують наразі в гуманітарних науках, зокрема соціології, психології, лінгвістиці, авторкою сформовано матрицю їхніх альтернатив, до складу якої введено лише поняття, що є абстрагованими від галузі наукового знання, в якій вони функціонують, та поняття ознак харизматичної особистості публічного мовця, що сприймаються представниками аудиторії. До складу матриці не ввійшла певна кількість некоректних ознак, які мають синонімічний характер або статус другорядних і перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з введеними до неї більш абстрактними ознаками (наприклад, уважність як передумова виникнення емпатії; розважливість як прямий наслідок наявності інтелекту; рішучість як наслідок заповзятості тощо). Доведено, що для вичерпного наукового опису результатів міждисциплінарних досліджень численних феноменів комунікативної поведінки харизматичного публічного мовця водночас із іншими мовленнєво-лінгвістичними, психологічними, культурно-соціальними і фізіологічними (погляд, пози, жести, голос, інтонація тощо) ознаками та їх відповідними комплексами доцільним є вживання таких понять, як інтелект, впевненість, заповзятість, натхненність, комунікабельність, домінантність, нарцисизм, візіонерство, що стосуються харизматичних якостей особистості мовця й є за своєю сутністю конвенціалізованими історично. Вказано на перспективність продовження подібних аналізів мовленнєво-лінгвістичних, психологічних, культурно-соціальних і фізіологічних ознак мовця.

ДЕСТРУКТУРОВАНІ СИНТАКСИЧНІ ОДИНИЦІ В УКРАЇНСЬКІЙ ЧОЛОВІЧІЙ ІНТИМНІЙ ПОЕЗІЇ ХХІ СТОЛІТТЯ

Tatiana Yevtushyna — Fri, 22 Sep 2023 00:00:00 +0300

У статті з’ясовано неповторність сучасного поетичного тексту як складної комунікативної структури. Підкреслено, що українська чоловіча інтимна поезія початку ХХІ століття поєднує розвиток класичних течій, продовження новаторських пошуків і постання нових тенденцій. Наголошено, що у сучасній лінгвопоетиці поетичне слово набуло трансцендентних ознак. Воно не лише комунікативний засіб, який репрезентує наявну інформацію, а й те, що ще не відбулося. Сучасні поетичні тексти транслюють довкілля через номінації та численні дескрипції, що репрезентують предметні реалії, сукупність яких є відтворенням калейдоскопу уявлень, не позбавлених, однак, системної організації. У межах наукової розвідки виокремлено й досліджено синтаксично-функційні особливості деструктурованих одиниць сучасної чоловічої інтимної лірики. Зазначено, що синтаксична деструкція – свідомі порушення формального боку тексту на синтаксичному рівні, що спричиняють виникнення нових смислів та інтерпретацій, метою яких є знищення меж тексту та реальності. Доведено, що чоловічі інтимні поезії початку ХХІ століття представлено в незвичній формі, відмінній від класичної. Часто автори вдаються до деструкції: пишуть свої вірші одним текстом, без великої літери та розділових знаків, присутня розірваність слів та речень. Деструкція виступає як один зі способів деконструкції тексту. Деструктурування синтаксичних одиниць зафіксовано у таких поетів, як-от: Василь Махно «Нам знову залишиться вивчити двом», Анатолій Дністровий «У неї очі великі вітрини», «Жовтий місяць гойдала», Сашко Ушлаков «Нори золотих лисенят наче вени», «Усе це поволі стирає наші видимі межи», «Сни про Україну», Іван Андрусяк «Із повітря в повітря», Тарас Девдюк «Ми цілу ніч», Сергій Жадан «Вона ще не виросла» та ін. Узагальнено, що для їхнього синтаксису характерна аморфність і невизначеність, що й дає підстави кваліфікувати цю манеру поетичного письма як аморфно синтаксичну. Таким деструктурованим синтаксисом, мабуть, поети переслідують мету: читач самостійно повинен зрозуміти, що ті чи ті розділові знаки тільки заважатимуть зрозуміти «глибинний» зміст твору і водночас читач сам може виділити у смисловому та інтонаційному плані певний компонент строфи, застосувавши з цією метою доречний, на його думку, розділовий знак.

ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

Olena Zanko, Oksana Nazarenko — Fri, 22 Sep 2023 00:00:00 +0300

У статті висвітлено наукові погляди щодо питання формування української літературної мови, історії офіційно-ділового стилю української мови та оформлення ділових паперів. Проаналізовано літературні пам’ятки Київської Русі й доведено, що мовою цих пам’яток стала старослов’янська, тобто наявні елементи живої народної мови, які існують у сучасній літературній українській мові. Цією мовою пишуть державні документи, літописи, проповіді, твори давньої літератури. Українська мова належить до давньописемних мов, її писемність налічує понад тисячу років. Описано, що з часом старослов’янська мова набуває дедалі більше місцевих рис. Народна мовна стихія все більше потрапляє у процес переписування, у книги і документи. Одним із найдавніших текстів – пам’яток офіційно-ділового стилю у Києві, що збереглися у своєму первісному вигляді, є Ізборник Святослава 1073 р., у якому є чимало українських слів, знайомих і сучасному поколінню українців. Яскравим прикладом приватного ділового листування офіційно-ділового стилю, що стосується різних господарських справ, є Новгородські берестяні грамоти. Це багатий і переконливий матеріал про український характер мови офіційно-ділового стилю Київської Русі. Перші документи нашої держави доби Київської Русі складені давньоруською мовою. І цією мовою ще в Х–ХІІІ ст. написаний один з найяскравіших взірців офіційно-ділового стилю Київської Русі – оригінальний звід світських законів Ярослава Мудрого «Руська правда» (30-ті рр. ХІ ст.), у якому відбиті юридичні норми права Х–ХІ ст. Серед документів такої доби відомий найдавніший статут Володимира Мономаха, вміщений у розширеній редакції «Руської правди». Таким чином, посилаючись на дослідження багатьох науковців-мовознавців та істориків за декілька століть, можна стверджувати, що офіційно діловий стиль сучасної української мови має більш ніж тисячолітню історію і нині, маючи функціональні підстилі, певні стильові ознаки, властивості, певні кліше, стиль стрімко розвивається, збагачуючись лексикою.

ПОЕТИКА ВІЗУАЛЬНОСТІ В ТВОРІ «ЛІСОВА ПІСНЯ» ЛЕСІ УКРАЇНКИ: ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ АСПЕКТ

Kateryna Kovalyshyn — Fri, 22 Sep 2023 00:00:00 +0300

У статті проведено аналіз перекладу українських міфологічних реалій на англійську мову. Проблема недостатньо вивчена лінгвістами. Від точності перекладу авторського задуму, залежить правильне толкування читачем образу та розуміння загальної суті твору. Основою дослідження слугувала драма-феєрія Лесі Українки «Лісова Пісня». При дослідженні проблем перекладу порівнювалися роботи Ґледіс Еванс та Персіваля Канді. Особлива увага приділялася використання перекладацьких методів, прийомів та збереження оригінального авторського стилю і проявленні стильових особливостей мови перекладача. Композиція «Лісової пісні» – це органічне переплетення двох життів і двох світів – світу природи та людини. Багато хто вважає його шедевром. Леся Українка назвала цей твір драмою-феєрією, як у драмі, у якій відбуваються незвичайні, неймовірні перетворення, де фігури створюються уявою і існують поруч із людьми. Уява Лесі Українки була наповнена фольклорними джерелами та образами народних легенд та балад. Такий багатий внутрішній світ важко передати англійською. Одним із способів вирішення цієї проблеми було використання міфологічної істоти, загальні риси якої схожі до українського відповідника. Але це призвело до того, що обраний англійський міфологічний персонаж володів негативними відмінними від української версії рисами або був візуально протилежним йому. Іноді негативне смислове забарвлення не повністю відповідало згаданому персонажу. Персіваль Канді та Гледіс Еванс часто вдавалися до цього рішення,називаючи Лісовика – Гобліном, або Злидні – Імпами. Встановлено, що метод транслітерації та додавання описового перекладу найкраще працює для побудови правильного візуального образу. На закінчення, фольклорні образи, які використовувала Леся Українка, вимагають від перекладача володіння екстралінгвістичними мовними навиками, щоб не втратити смислові елементи першоджерела. Однак, Персіваль Канді та Гледіс Еванс зберегли комунікативну сутність оригіналу. Прагнучи імітувати той самий досвід, який проектується на читача, як і сама Леся Українка. Вони максимально точно відтворили контекстний зміст її твору, використовуючи широкі можливості англійської мови.

«…ПОШУКИ НЕЗРИМОЇ НІМОЇ СУТІ В СУТІНКАХ ПОНЯТЬ»: МОДЕЛЮВАННЯ СМИСЛОВОГО ПРОСТОРУ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ (НА ПРИКЛАДІ ПОЕЗІЇ ЛІНИ КОСТЕНКО)

Tetiana Koliada-Berezovska, Hanna Yatvetska — Fri, 22 Sep 2023 00:00:00 +0300

Статтю присвячено світоглядно-естетичній проблемі потрактування художнього тексту. Увага науковців до проблем герменевтики тексту залишається неослабною протягом багатьох десятиліть, змінюючи грані вивчення й віддзеркалення, з огляду на двоїсту природу мови, що таїть у собі певні складнощі, які виявляються у спробі виділити її формально-чуттєвий бік, котрий за обмежених форм вбирає у себе незчисленне розмаїття смислів. З огляду на турбулентні обставини сьогодення особливої актуальності набуває мовно-мовленнєва взаємодія як соціально значуща проблема сучасної філології й комунікативістики. Метою цієї статті є презентація алгоритму моделювання смислового простору тексту як породження художньої інтенсії видатної Індивідуальності, що в очах спільноти є речником конкретного часопростору, духовно-історичного досвіду свого народу. Таким речником є Ліна Костенко – «цариця поезії в Україні» (Дж. Луцький), тому дискурс-аналіз саме її художніх текстів здійснено для встановлення співвідношення мовної й розумової інтенсії, смислів, уречевлених у мовних знаках. У результаті з’ясовано: естетично марковані компоненти художнього дискурсу, художні «факти» мови з образним потенціалом – інтенсіонали як художні смисли, укарбовані в мову митця, відзначені націленістю на організацію сприймання мовного повідомлення в лінгвокреативному ключі та у разі розуміння вимагають від читача «декодуючого напруження», тобто мислиннєво-мовленнєвої діяльності, котра активізується через необхідність перекодування імпліцитних форм «чужого» тексту і пошуки експліцитних форм у власному лексиконі. Констатується, що комунікативно-мовленнєва діяльність адресата художнього тексту передбачає актуалізацію здатності відчувати інтелектуальну насолоду самою формою вираження думки. Акцентується, що художньо-мовна компонента мовної компетенції – необхідна умова формування читацької культури, оскільки передбачає сукупність мовних умінь, що дозволяє здійснювати інтерпретацію повідомлень, декодування сенсу, моделювання смислового простору художнього тексту у креативній мовній формі.

ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧА ТЕРМІНОСИСТЕМА У НАУКОВИХ ПРАЦЯХ Р. ЗОРІВЧАК

Iryna Kulish — Fri, 22 Sep 2023 00:00:00 +0300

У статті досліджено базові терміни авторської перекладознавчої системи Р. Зорівчак як представниці лінгвістичної гілки перекладознавства та непохитного адвоката української школи художнього перекладу. Серед проаналізованих перекладознавчих термінологічних одиниць є терміни, якими активно послуговувались майстри української школи художнього перекладу, зокрема «вірний» чи «повноцінний», запозичені терміни «еквівалентний» «адекватний», а також численні терміни на позначення способів перекладу, що формують цілісну методологічну парадигму в авторському науковому мовленні Р. Зорівчак, такі як «транслітерація», «транскрипція», «реномінація» та інші. Всі вищезгадані терміни досліджено з урахуванням різноманітності їх морфологічних форм. Висвітлено позицію Р. Зорівчак щодо просвітницької та націєохоронної ролі української школи художнього перекладу в радянські часи. Проаналізовано авторську позицію Роксоляни Петрівни щодо концепції «золотої середини», яку пропагували та втілювали у своїй перекладацькій творчості українські неокласики. Проаналізовано інтерпретацію дослідницею «еквівалентності» як поняття, що має різні ступені варіативності та вживається в різних перекладознавчих контекстах. Досліджено авторські відтінки значень термінів «відповідність» і «точність» у Р. Зорівчак та їх морфологічних форм. У статті проаналізовано позицію Роксоляни Петрівни щодо збереження «повноцінності» рідного слова. Проведено порівняльно-контекстуальний аналіз смислового змісту досліджуваних термінів в авторському мовленні перекладознавиці та інтертекстуально-системний аналіз їх вживання у певних значеннях, текстах і контекстах. Це дослідження допоможе зробити подальші висновки щодо домінантності тих чи інших термінів та ролі базових перекладознавчих термінів в українській метатерміносистемі перекладознавства.

ЕТНОСПЕЦИФІКА ГРЕЦЬКОЇ МИСЛИВСЬКОЇ КАЗКИ

Tetiana Reheshuk — Fri, 22 Sep 2023 00:00:00 +0300

У статті здійснена спроба дослідити багатопланову та багатоаспектну проблему казкового дискурсу грецького фольклору. Розглянуто роль і місце мисливської казки та проаналізовано характерні особливості цього жанру. Доведено, що попри інтернаціональність та унікальність сюжетів, мисливська казка є невіддільною частиною культурного багатства фольклору Греції. Однією з функціональних характеристик, які простежуються у дослідженні, є окреслення основних мультикультурних факторів казкознавства, що проявляються на прикладі фольклору саме Греції, оскільки це визначальна країна для світової культури. Це та країна, яка завдяки намаганням культурного спротиву та спробам боронити свої фольклорні надбання до сьогодні задає лейтмотиви в царині культури та науки. Оскільки питання виокремлення в грецьких казках мисливських сюжетів раніше не виникало в науковому дискурсі, ми вбачаємо необхідність у вирішенні цього завдання. Навіть більше, виділивши відповідні сюжети в грецьких казках, ми порівняли їх з українськими та пояснили схожість казкових сюжетів наших країн. Саме це і становить як актуальність нашого дослідження, так і його новизну. Важливість роботи визначається щораз більшим інтересом до проблеми фольклору загалом та казкознавства зокрема. У публікації розглянуто особливості конфліктів грецької мисливської казки з послідовними акцентами на складових частинах її композиції. З’ясовано, що ці складові елементи є однаковими для різних текстів і побудовані за одним законом сюжетотворення. Простежена етноспецифіка грецької народної мисливської казки. Для досягнення поставленої мети і отримання об’єктивних результатів у статті були поставлені такі завдання: 1) опрацювати вибірку з 50 грецьких народних казок; 2) серед корпусу текстів виявити мисливські сюжети; 3) проаналізувати сюжети грецьких мисливських казок в порівнянні з українськими. У результаті проведеного дослідження було визначено, що схожі сюжети є, і їх немало. І хоча наведений у розвідці перелік казок та виокремлених у них мисливських сюжетів, які піддаються аналізу, не є вичерпним, та він становить перспективу подальшого прикладного дослідження.

УДОСКОНАЛЕННЯ ПИСЬМОВОЇ ТА УСНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ДЕРЖАВНОЮ МОВОЮ НА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЯХ З ОСВІТНЬОЇ КОМПОНЕНТИ «УКРАЇНСЬКА МОВА ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ» ЗА ДОПОМОГОЮ ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧИХ ЗОШИТІВ

Viktoriya Sikorska, Lyudmila Didur, Victoriіa Nogai — Fri, 22 Sep 2023 00:00:00 +0300

Стаття розкриває заплановані результати використання розробленого та запровадженого до навчального процесу робочого зошита із друкованою основою під час вивчення освітньої компоненти «Українська мова за професійним спрямуванням» здобувачами вищої освіти першого року навчання першого (бакалаврського) рівня вищої освіти в Одеському національному морському університеті як інформаційного та розвиваючого посібника для всіх галузей освіти окремо з урахуванням термінології кожної з них, що сприятиме оволодінню способами самостійного, аудиторного навчання, активного засвоєння та застосування знань. А також ознайомлення на початковому рівні із теоретичними засадами майбутньої спеціальності, зі сферою діяльності фахівця, професійними характеристиками, що студенти повинні набути протягом здобуття вищої освіти. Досліджено, що «нове покоління» робочих зошитів, на відміну від попередніх, виступає як засіб, що сприяє оволодінню способами самостійного навчання, активного засвоєння та застосування знань. Під час вивчення ефективності навчального процесу у разі застосування робочих зошитів зазначено, що ця методика інтегрує не лише інноваційну технологію освіти, але і задає нову траєкторію здобуття освіти, що покликана активізувати навчально-пізнавальну діяльність студентів на всіх етапах навчального процесу. Проаналізовано принципи конструювання та роль складових розділів робочого зошита. Впровадження робочого зошита з друкованою основою сприятиме розвитку інноваційних методів та прийомів навчання з компетентнісним підходом, що передбачає удосконалення двох видів компетенції: пізнавальної і діяльнісної. Зокрема, посилення мотивації здобувачів вищої освіти до опанування курсу, що позитивно впливатиме на їхній психологічний стан.

ІНТЕРВ’Ю-ПОРТРЕТ ЯК МОВНИЙ ДІАЛОГІЧНИЙ ЖАНР В УКРАЇНСЬКОМУ КОМУНІКАТИВНОМУ МЕДІАПРОСТОРІ

Victoriya Sikorska, Ivan Nenov, Victoriya Nogai — Fri, 22 Sep 2023 00:00:00 +0300

У статті розглянуто особливості побудови інтерв’ю в засобах масової комунікації, зокрема в соціальних мережах та на сайтах. Особлива увага приділена інтерв’ю-портрету як мовному діалогічному жанру в українському комунікативному медіапросторі, визначені його структура та основна мета. Розроблені рекомендації щодо побудови якісного інтерв’ю з урахуванням виявлених особливостей. Автори статті проаналізували сучасні тенденції та технології, що використовуються в побудові інтерв’ю в засобах масової комунікації. Загалом, дослідження підкреслює важливість правильної структури та формулювання запитань для забезпечення якісного результату інтерв’ю. Отже, ця стаття може бути корисною для журналістів, які працюють з електронними засобами масової комунікації та ведуть інтерв’ю, а також для студентів та науковців, які досліджують жанр інтерв’ю в контексті сучасних медіа.

МОВНА ПОЛІТИКА: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКА ПРАКТИКА СЬОГОДЕННЯ

Viktoriya Sikorska, Victoriіa Nogai, Lyudmila Didur — Fri, 22 Sep 2023 00:00:00 +0300

У статті розглянуто особливості мовної політики, спираючись на світовий досвід інших країн. Продемонстровано різні підходи до мовної політики в європейських країнах, де баланс між забезпеченням мовної різноманітності, підтримкою національної ідентичності та розвитком глобальних комунікаційних потреб грає важливу роль. Зроблено акцент на мовній політиці під час війни, що відрізняється від звичайних обставин через специфічні потреби та виклики, що виникають під час конфлікту. Схарактеризовано цивілізаційні підходи до мовної політики, що відображають різні погляди на роль мови у суспільстві, її вплив на культурну, ідентичнісну та соціальну сфери, а також на взаємодію між різними мовами. Ці підходи базуються на різних філософських, історичних та політичних концепціях. Дано визначення монолінгвістичного підходу. Подано конкретні приклади реалізації монолінгвістичного підходу, що може виникати з потреби у збереженні національної єдності, підтримці культурної ідентичності та забезпеченні зручності спілкування всередині країни.

СПЕЦИФІКА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАГОЛОВКІВ-ПАРАДОКСІВ В ЕСЕЇСТИЧНОМУ ТЕКСТІ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ЗБІРОК С. ПРОЦЮКА)

Mariia Yakubovska, Tetiana Shevchenko — Fri, 22 Sep 2023 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано специфіку функціонування заголовків-парадоксів в есеїстичному тексті. Матеріалом дослідження стали есеї зі збірок відомого сучасного письменника С. Процюка «Аналіз крові», «Відкинуті і воскреслі», «Гіркий світ, солодкий світ», «Канатохідці», «Канатоходці», «Тіні зʼявляються на світанку». Обґрунтовано виняткову роль заголовка в есеїстичному тексті, котрий за природою є парадоксальним, адже в есеї автор запитує, грає і провокує на діалог, апелюючи до механізмів уяви та ціннісних орієнтирів читача, не скутого єдиною перспективою бачення і мислення. Звернено увагу, що реципієнт відіграє принципову роль у формуванні змістової цілісності есеїстичної форми. На підставі аналізу текстів і їх заголовків зі збірок С. Процюка доведено, що парадокс у заголовку есею – це словесна композиція, якій властиві алогізм або суперечність, синхронна реалізація відношень контрасту і тотожності, узагальненість і сполучуваність, непередбачуваність у визначенні відомого і традиційного. Прийом парадоксу в заголовковому комплексі есеїстичного тексту – це алогічний зв’язок двох частин одного чи декількох висловлювань, за допомогою якого об’єднуються контроверсійні поняття, заперечуються чи переглядаються загальноприйняті погляди та уявлення. Улюбленими стилістичними прийомами створення парадоксів у назвах есеїв С. Процюка стали повтор, антитеза, гіпербола, метафора, персоніфікація, каламбур, оксюморон тощо. Зроблено висновок, що есеїст впливає на читача передусім через емоційну сферу, а поєднання стилістично чи семантично непоєднуваних елементів – продуктивний засіб експресивного ефекту сприймання тексту, у якому парадоксальність у викладі матеріалу є нормою. Узагальнено, що заголовки-парадокси – важливий елемент есеїстичного тексту, частина ідіостилю, особливо якщо автор тексту – письменник, творець словесних образів. Ці заголовки наділені прагматичним потенціалом, оскільки експресивність у поєднанні з іншими мовними засобами підсилює емоційний вплив на читача.