Причорноморські філологічні студії

ОСВІТНІ МОЖЛИВОСТІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ

Tetiana Avcu — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

Передача інформації є одним із найдоступніших шляхів поширення даних у сучасному світі. Для зручного поширення наукових знань достатньо скористатися віртуальним середовищем інтернету. Технології тепер дають змогу вільно користуватися комп’ютером і веб-простором для навчання на будь-якому рівні. Відкритий доступ до навчання має вагоме значення для сучасного суспільства, яке прагне задовольнити попит на освіту, що підвищується, незалежно від місця проведення освітнього процесу. Дистанційні технології дають можливість охопити великі групи людей у віддалених районах країни та світу, які з різних причин не здатні займатися очно. Вивчення іноземних мов, зокрема української мови як іноземної, сьогодні відбувається за допомогою сучасних програм, що сприяють проведенню занять за безпосередньої взаємодії з викладачем або самостійно. Тому дуже важливо під час побудови моделі навчання української мови як іноземної із застосуванням дистанційних технологій створити навчальне мовне середовище, яке включає навчальні матеріали, комплекс завдань, організацію спілкування учнів не тільки в асинхронному, а й у синхронному режимах. У статті розглядається використання дистанційних платформ для вивчення іноземних мов, виділяються функції викладача в організації процесу навчання української мови як іноземної із застосуванням дистанційних технологій, що можуть підвищити мотивацію учнів до процесу засвоєння знань, їхню відповідальність, рівень самореалізації, а також сформувати навички спілкування й культурну компетентність.

ПРЕЦЕДЕНТНІ ОДИНИЦІ ТРАНСФОРМОВАНОЇ СТРУКТУРИ У ФУТБОЛЬНИХ МЕДІАТЕКСТАХ

Olena Achylova, Iryna Regushevskaya — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена вивченню особливостей функціонування прецедентних одиниць трансформованої структури в сучасних спортивних медіатекстах футбольної тематики. Для дослідження вибрано новинний футбольний сайт «Футбол 24» (https://football24.ua), рубрика «Блоги». Спортивні медітексти є переважно матеріалами інформаційного плану для оперативного передавання відомостей про спортивні події, однак часто ці медіатексти містять авторську оцінку й характеризуються високою експресивністю, створюваною відповідними мовними засобами. Аналіз фактичного матеріалу виявив, що в сучасних спортивних медіатекстах журналісти активно використовують прецедентні одиниці, зокрема й трансформованої структури, чим посилюють експресивне навантаження висловлення. Виявлено три типи структурно-семантичних трансформацій прецедентних одиниць: заміна компонентів (субституція), розширення структури висловлення (експлікація), усічення його частини (імплікація). Трапляються також поєднання кількох типів трансформації в межах одного висловлення. Зміни прецедентних одиниць налаштовують читача на необхідність декодувати авторський задум, зашифрований у тексті. Вербальний код текстів аналізованого футбольного блогу розраховано на адресата, який має спільну з автором когнітивну базу. Будь-які трансформації прецедентної одиниці дають автору можливість лаконічно й водночас експресивно описати ситуацію у футбольному середовищі. В аналізованих текстах трапляються такі трансформації прецедентних одиниць, які передбачають обізнаність реципієнта в подіях, що відбуваються в сучасному футболі. Так, до складу прецедентних одиниць журналісти можуть уводити назви футбольних клубів, прізвища гравців і тренерів тощо. Такі зміни дають змогу авторам точніше передати інформацію, конкретизувати деталі. У результаті дослідження виявлено, що в спортивних медіатекстах трансформовані прецедентні одиниці виконують інформаційну, оцінну, парольно-ідентифікаційну, експресивно-підсилювальну, а також ігрову й уточнювальну функції.

МІСТИЧНІ ЕЛЕМЕНТИ В РОМАНІ «ДРУГЕ ТІЛО» МИЛОРАДА ПАВИЧА

Zoriana Huk — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

Сербський постмодерніст Милорад Павич після численних експериментів з формою (роман у вигляді словника, кросворду, клепсидри, скрині, астрологічного путівника, роману карт таро й роману-дельти) у пізньому періоді творчості повернувся до традиційного жанру. У 2006 р. побачив світ останній великий прозовий твір письменника «Друге тіло» з авторським підзаголовком «побожний роман», який засвідчує відхід від радикальних формальних експериментів, обмежене використання постмодерністських домінант і застосування автобіографічних маркерів. У статті особливу увагу зосереджено на аналізі поетикальної формули роману, яку складають реалізація концепту «смерті автора» через маскування авторства, інтертекстуальність, наявність історичного й фантастичного компонентів, багатозначність, що дає можливість альтернативних інтерпретацій, і застосування ігрового принципу. Наголошено, що для сербського постмодерніста процес читання – це інтерпретативна діяльність, під час якої читач стає творчим співучасником текстуальної гри. З’ясовано, що внутрішню архітектурну єдність роману забезпечує наскрізний мотив пошуку (дослідження таємниці другого тіла й інформації про магічний обряд із перснем), який є об’єднавчим фактором для трьох сюжетних ліній. У кожному з трьох сюжетів протагоністи – це подружні пари (з Белграда, Венеції та Сентендре), любовні пригоди яких забезпечують динаміку художнього тексту. У тексті реалізовано бінарні опозиції: чоловіче/жіноче, тіло/душа, смерть/вічність, минуле/майбутнє, небесне/ земне, добро/зло, божественне/демонічне, краса/потворність. Установлено, що роман насичений фантастикою і містикою, знаками, езотеричними символами, які ускладнюють рецепцію роману. Аналізуються також демонічні персонажі, магічні обряди, містичні події, які забезпечують інтелектуальну цікавість і дають змогу розгортати інтерпретаційні схеми. Зроблено висновок, що М. Павич запрошує читачів до захопливої літературної подорожі, яка виходить за рамки традиційного прочитання тексту, і так розширює горизонти рецепції художнього твору.

ФУНКЦІЮВАННЯ МУЛЬТИМОДАЛЬНОЇ АЛЮЗІЇ В СТРУКТУРІ ЗАГОЛОВНОГО КОМПЛЕКСУ ПЕРІОДИЧНОГО ЖУРНАЛУ «THE ECONOMIST»

Yurii Zablotskyi — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

Статтю присвячено аналізу стилістичних, комунікативно-прагматичних і метамовних особливостей реалізації мультимодальної алюзії в структурі заголовних комплексів текстів журналу «The Economist». Зростання інтересу до дослідження явища алюзивності пов’язане з розширенням меж її аналізу як суто риторичного засобу в руслі лінгвістики тексту до міжтексових зв’язків (ітертекстуальності), залучення та взаємодії різних джерел утворення алюзії (інтермедіальності) і, зрештою, включення до предмету аналізу елементів різних семіотичних систем (мультимодальності). Такий комплексний підхід дав можливість не лише краще зрозуміти процеси утворення, сприйняття й декодування складних мультимодальних алюзивних комплексів, а й уможливив виокремлення низки метамовних функцій, які вона здатна реалізувати з позиції соціальної семіотики. Створюючи заголовний комплекс, автор не лише прагне привернути увагу читача через незвичне поєднання складників чи справити на нього естетичне враження за посередництвом накладення на загальний зміст повідомлення глибинних і прихованих значень, він насамперед намагається залучитися підтримкою читацької авдиторії, схилити її на свій бік, розвинути відчуття єдності й залученості шляхом пропонування викликів у вигляді розгадування мультимодальних алюзій і подальшого відчуття задоволення в разі удачі, особливо у випадку таких видань, як «The Economist», де окремі статті не представлені іменами певних журналістів, а радше виражають позицію редакції журналу загалом. Безперечно, використання таких складних мовних комплексів містить певний рівень небезпеки в тому плані, що завжди є ймовірність, що реципієнт не розпізнає, не зрозуміє чи не схвалить намагання адресанта, адже кожен окремий випадок дешифрування алюзії передбачає певний рівень енциклопедичних, лінгвістичних, історичних знань і розуміння загального суспільно-культурного контексту, проте в умовах жорсткої конкурентної боротьби за споживача медіа змушені все частіше вдаватися до використання таких елементів.

ФУНКЦІЙНЕ НАВАНТАЖЕННЯ ОКАЗІОНАЛІЗМІВ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ МАРІЇ ТИТАРЕНКО «КОМУНІКАЦІЯ ВІД НУЛЯ. ЕСЕЇ ДЛЯ МАНІ»

Nataliia Ivanyshyn — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню функційного навантаження оказіоналізмів в есеїстиці Марії Титаренко. Мета розвідки полягає в аналізі особливостей актуалізації індивідуально-авторських новотворів і виявленні їх функцій у збірці «Комунікація від нуля. Есеї для Мані». Завдання розробки – охарактеризувати реалізацію текстотвірної, образотвірної, ідіостильової, аксіологічної, емоційно-експресивної, номінативної функцій оказіоналізмів у текстах есеїв. Об’єктом розвідки є оказіональні одиниці в художньому тексті Марії Титаренко. Предметом – особливості реалізації індивідуально-авторських лексичних одиниць і їх функції в есеїстиці. У художньому тексті індивідуально-авторські неологізми виконують низку функцій, серед яких ключовими вважаємо такі: номінативну, ідіостильову, емоційно-експресивну, оцінну, текстотвірну й образотвірну. Номінативна функція реалізується через здатність авторських неолексем пропонувати цікаві неординарні назви для відомих понять або створювати нову реальність, вербалізуючи її, заповнюючи лексичні прогалини та надаючи художньому тексту виразності й унікальності. Ідіостильова функція відображає авторський стиль, текст стає впізнаваним і сприймається як візитівка наратора. Функція образотворення підкреслює особливості авторського світосприйняття, сприяє візуалізації описаного в уяві реципієнта, робить текст виразним, динамічним, а також розширює значення узуальних слів, додаючи нові відтінки значення або контексти. Емоційно-експресивна функція індивідуально-авторських новотворів простежується через посередництво кількох аспектів: інтонаційна виразність, атракційність (будь-який новотвір привертає увагу), емоційне забарвлення значень (демінутивні й пейоративні суфікси), неочікуваність та оригінальність, символічне навантаження. Аксіологічна функція досліджуваних одиниць полягає в їх здатності формувати оцінну рамку повідомлення, розміщуючи його сприйняття на шкалі від «+» до «-». Текстотвірна функція працює на розгортання тексту, формування його змістової канви, розширення меж сприйняття художнього цілого. Оказіоналізми реалізують окреслені функції не відокремлено, а тільки у співдії з іншими мовними засобами відображають авторську картину світу.

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Oksana Kechedzhi — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

Статтю присвячено розгляду функціонування елементів іншомовного походження в сучасній англійській мові. Особлива увага приділяється аналізу етимологічно гетерогенних елементів, таких як афікси та фрагменти слів, що запозичені і стали самостійними мовними одиницями. Проаналізовано різноманітні словотворчі процеси, що відбивають інноваційні зміни в мові під впливом зовнішніх факторів, таких як політичні, економічні й культурні зміни. Окремо розглядається класифікація суфіксів залежно від частини мови, яку вони утворюють. Зазначається, що латинські й грецькі елементи залишаються головними постачальниками словотвірних інновацій, хоча спостерігається активізація запозичень з інших мов, зокрема французької, німецької, іспанської та італійської. Узагальнено, що певна низка словотвірних афіксів та елементів активно використовуються для утворення нових лексичних одиниць, що позначають професії, стани або соціальні ролі. Фактичний матеріал дав змогу встановити, що деякі елементи формують численні інноваційні ряди й відбивають взаємозв’язок між подіями у світі та соціальними змінами. Таким чином, у процесі аналізу словотворчих елементів сучасної англійської мови виявлено, що гетерогенні елементи є найбільш продуктивною групою для утворення нових лексичних одиниць. У процесі аналізу визначено, що неологізми, створені з використанням цих елементів, активно входять до словникового складу мови, збагачуючи її новими значеннями й відтінками. Важливо відзначити, що запозичення не тільки розширюють словниковий запас англійської мови, а й відображають глобалізаційні процеси та інтеграцію культур. Особливу увагу приділено аналізу соціолінгвістичних аспектів використання новоутворених слів у різних контекстах, зокрема в медіа й наукових текстах. Отже, у статті висвітлено комплексний підхід до дослідження іншомовних елементів в англійській мові з акцентом на їхню роль у сучасних комунікативних процесах. Узагальнено досвід використання й інтеграції цих елементів, що дає змогу краще зрозуміти механізми мовної еволюції та взаємодії різних мовних культур.

ЕКОЛОГІЧНА КАЗКА В СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ ДІТЕЙ І ЮНАЦТВА: ТИПОЛОГІЯ, ФУНКЦІЇ

Vitalina Kyzylova — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

У статті розглянуто динаміку екологічної проблематики в українській авторській казці новітнього періоду. Наголошено на актуальності питання, що пов’язано із сучасною екологiчною ситуацією у світі, важливістю формування екологічної компетентності дитини шляхом розвитку ціннісних орієнтацій і природоохоронної практики. Схарактеризовано новітні літературознавчі студії з означеного питання, шлях входження екологічної проблематики в українську літературу для юного читача. Відзначено, що в авторській казці вона здебільшого реалізована в межах групи казок на природознавчу тему. Її витоки – казкові твори І. Франка, Б. Грінченка, М. Коцюбинського. Виявлено, що казки ХХ ст. (О. Іваненко, В. Сухомлинський, О. Зима, О. Буцень, Д. Чередниченко, В. Нестайко) сприяють пізнанню дітьми закономірностей розвитку природи, стимулюють до самостійних спостережень за її подіями й фактами; у них виразно проступає пропедевтично-дидактичний аспект. Звернено увагу на те, що в українській авторській казці ХХІ ст. послаблений дидактизм і моралізаторство, а засоби казкової поетики підпорядковані формуванню екологічного світогляду, розвитку базових екологічних знань юних читачів. З метою ілюстрації типологічних особливостей і функцій казкового тексту проаналізовано твори Валерія Шевчука, Катерини Міхаліциної, Юлії Смаль, Івана Андрусяка, Катерини Єгорушкіної, Ольги Купріян. Виявлено, що функційні можливості авторської казки розширюються з огляду на її жанрові різновиди. У них представлено пізнавально-розвивальну (засвоєння знань про природу, взаємодію людини і природи), ілюстративно-естетичну (зображення природних явищ, краси флори й фауни), розважальну (захопливі пригоди казкових персонажів), комунікативну (ініціювання діалогу щодо проблем погіршення стану навколишнього середовища, усвідомлення власної причетності до екологічних проблем), виховну (формування й розвиток шанобливого ставлення до природи, навичок екологічно доцільної поведінки) функції.

ПЛАГІАТ У НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Anastasiia Kuzmenko, Diana Biriukova, Nataliia Solodiuk — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена проблемі використання плагіату сучасними авторами в наукових публікаціях. Плагіат є важливою проблемою сучасного наукового світу, адже запозичення думок та ідей інших авторів без посилання на джерело оригіналу вважається саме плагіатом. У ході дослідження виявлено основні принципи написання наукових публікацій, які включають точність, прозорість, лаконічність, об’єктивність. У статті подається характеристика ознак плагіату в наукових публікаціях. Через використання плагіату в наукових роботах втрачається унікальність, що призводить до втрати репутації автора та його наукової діяльності. Проаналізовано, що плагіат у наукових публікаціях поділяється на прямий плагіат, самоплагіат, надання неправильних даних про оригінальне джерело, умисне упущення цитування, перефразування основної ідеї, запозичення ідеї тощо. Розглянуто, що чимало вчених вивчали проблему плагіату, описуючи його як «крадіжку інтелектуальної власності», порушення академічної доброчесності, «копіювати-вирізати-вставити», етичний злочин тощо. Установлено, що інформація, яку використовують автори для написання наукових публікацій, буває загальною та фактичною, отже під час використання загальної інформації автори не порушують академічної доброчесності, а використання фактичної інформації без посилання на оригінальне джерело вважається плагіатом. Робота може бути використана для подальших досліджень плагіату в наукових публікаціях через призму розроблення методів виявлення й запобігання плагіату, а також винаходження ресурсів для перевірки наукових робіт на предмет плагіату, що дасть змогу забезпечити прозорість співробітництва науковців і зберегти репутацію й академічну доброчесність.

КОМУНІКАТИВНА ВЗАЄМОДІЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ МОРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ НА ЗАНЯТТЯХ З МОВНОЇ ПІДГОТОВКИ

Nataliya Kurasova — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

Актуальність представленої теми зумовлена динамічним розвитком морського бізнесу в сучасному світі. Співпраця з міжнародними крюїнговими компаніями, взаємодія з інтернаціональними командами екіпажів, ведення переговорів з іноземними портами тощо, безсумнівно, зумовлюють необхідність високої лінгвістичної підготовки майбутніх фахівців у сфері морського транспорту для комунікативної взаємодії. Таким чином, комунікативний аспект під час занять з мовної підготовки є предметом особливої уваги, а володіння іноземною мовою є одним із ключових елементів у цій галузі. У статті комунікативна взаємодія розглянута з позиції когнітивно-комунікативного підходу як найбільш ефективного для надання майбутнім спеціалістам необхідних умінь і навичок для ефективної професійно орієнтованої взаємодії. Стаття пропонує аналіз зв’язку теоретичної та практичної підготовки майбутніх фахівців у галузі морського транспорту під час навчання в Одеському національному морському університеті. Розглянуто основні методи навчання та їх комбінації, спрямовані на досягнення якісних результатів у формуванні й розвитку навичок комунікативності й міжкультурної взаємодії. Особливу увагу рекомендовано приділяти кейс-методу на заняттях з мовної підготовки, у якому поєднуються теорія і практика, а також розглядаються й відпрацьовуються іншомовні комунікативні ситуації, максимально наближені до реальних. Упровадження інтерактивних форм і методів навчання сприяє розвитку в майбутніх фахівців толерантності в спілкуванні, здатності вирішення професійних конфліктів, уміння працювати в мультинаціональній команді, а також розуміння вимов фраз і слів іноземної мови, що вивчається, представниками різних культур, для чого рекомендується використання інтерактивних методів навчання. Стаття висвітлює сприяння навчальній дисципліни «Англійська мова (за професійним спрямуванням)» у формуванні навичок іншомовної комунікативної компетенції та спілкуванні без мовних і культурних бар’єрів у професійній діяльності майбутніх фахівців у галузі морського транспорту.

МЕТОДОЛОГІЧНЕ ПІДҐРУНТЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ АМЕРИКАНСЬКОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ

Anna Maksymova — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

Метою статті є визначення методів, які повною мірою розкрили б сутність та особливості американських фразеологізмів англійської мови, а також особливості їх становлення й формування. Основні методи, що використовуються для вивчення методологічного підґрунтя фразеологізмів американської англійської, – аналіз, синтез, індукція, дедукція. Методичне підґрунтя фразеологізмів англійської мови становить сукупність прийомів і методів, що використовуються для аналізу американських фразеологізмів. До загальних методів дослідження фразеологізмів американської англійської належать спостереження, індукція, дедукція, гіпотеза, аналіз, синтез, порівняння, ідеалізація, експеримент, формалізація, моделювання. Окрім загальних методів, для дослідження американських фразеологізмів використовуються лінгвістичні методи, що призначені для виявлення лінгвальних і соціолінгвальних тенденцій розвитку мови. Метод лінгвістики в напрямі дослідження американських фразеологізмів англійської мови – спосіб організації пізнавальної діяльності з метою виявлення загальних тенденцій і закономірностей розвитку; система й сукупність заходів для моніторингу, установлення нових тенденцій, обґрунтування гіпотез і перевірки отриманих висновків. Такий підхід забезпечить виокремлення притаманних рис англійської мови від інших мов і відмежування американської англійської від британської. Застосування того чи іншого лінгвістичного методу залежатиме від мети, яку ми поставили. Якщо ми поставимо завдання порівняти британський та американський варіанти англійської мови, у тому числі виокремити спільне й відмінне, то будемо застосовувати зіставний метод. Якщо ми визначимо за мету дослідити форму слову й те, як воно змінювалося в просторі та часі в американській англійській, то дослідник повинен застосувати порівняльно-історичний метод. Основними методами лінгвістичного дослідження американських фразеологізмів є описовий, порівняльно-історичний, типологічний, зіставний, структурний, функціональний, конструктивний, дискурс-аналіз. Під час дослідження методів лінгвістичного аналізу найбільш слушними є порівняльно-історичний і зіставний методи, оскільки дають змогу порівняти споріднені й неспоріднені мови, спроектувати моделі їх становлення, установити причинно-наслідковий зв’язок станів розвитку мови, дослідити її фонетичні, морфологічні, фонетичні особливості.

АМЕРИКАНОЦЕНТРИЗМ ОПОВІДІ В РОМАНАХ ЖОЕЛЯ ДІККЕРА

Svitlana Mykhalchuk — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

У статті розглядається феномен американоцентризму у творчості швейцарського письменника Жоеля Діккера, зокрема в його романах «Правда про справу Гаррі Квеберта» і «Зникнення Стефані Мейлер». Американоцентризм у літературі, а саме у творчості франкомовних авторів, можна розглядати як певну тенденцію до фокусування на американських темах, контекстах або образах у їхніх творах. Це явище можна пояснити кількома чинниками: культурною експансією США; літературними традиціями; біографічною зумовленістю оповіді; транснаціональним контекстом. Американізація сюжету, локалізація героїв на теренах США, використання англомовних запозичень є характерними для сучасних французьких і франкомовних авторів. Ж. Діккер, попри своє європейське походження, часто використовує американські реалії, культурні контексти й локації як центральні елементи творів. Проаналізовано, як автор конструює оповідь, інтегруючи елементи американської культури, і те, як це впливає на сприйняття читачами його текстів. Також розглядається питання, використання Ж. Діккером американських декорацій і ментальності є спробою адаптації до глобалізованого книжкового ринку чи ж це справжнє захоплення Америкою та її культурою. Аналіз базується на текстуальних прикладах та інтерв’ю з автором. Додатково розглядаються характерні риси, що відрізняють оповідь Ж. Діккера від інших авторів, які звертаються до американської тематики. Зокрема, увага приділяється його майстерності в побудові сюжетних ліній, створенні напруження й інтриги, а також використанні детективних елементів. Підкреслюється, як американоцентризм сприяє розвитку персонажів і загальній динаміці оповіді. Особливу увагу приділено аналізу персонажів, їхніх мотивацій і внутрішніх конфліктів, що часто відображають типово американські цінності і стереотипи. Таким чином, стаття пропонує всебічне дослідження впливу американської культури на творчість Жоеля Діккера, а також вивчає, як його романи сприяють діалогу між європейською й американською літературними традиціями.

АНГЛОМОВНА ТЕРМІНОЛОГІЯ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН: ДІАХРОНІЧНИЙ АСПЕКТ

Nana Mikava — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена висвітленню діахронічного аспекту англомовної термінології міжнародних відносин. У роботі виокремлено основні етапи становлення англомовної терміносистеми міжнародних відносин; проаналізовано етимологію відповідних термінів в англійській мові. Початково міжнародні відносини базувалися на латині та французькій мові, які домінували в європейській дипломатії, але з піднесенням Великої Британії як світової супердержави у XVIII–XIX століттях англійська мова ставала все більш важливою. Після Першої світової війни англійська мова почала широко використовуватися в міжнародній дипломатії, що сприяло формуванню відповідної терміно-системи. Після Другої світової війни зі зростанням ролі Сполучених Штатів англійська мова закріпилася як основна мова міжнародних відносин, сприяючи подальшій стандартизації термінології. Кінець XX – початок XXI століть із процесами глобалізації та розвитком інформаційних технологій призвели до ще більшого поширення англійської мови в міжнародній сфері, інтегруючи нові терміни, що відповідають сучасним викликам. Таким чином, англійська терміносистема міжнародних відносин є продуктом багатовікових змін та адаптацій, відображаючи еволюцію глобальних комунікацій і співпраці. Етимологія англійських термінів міжнародних відносин демонструє багатовіковий процес запозичень та адаптацій, які відображають історичні, культурні й політичні впливи на формування цієї спеціалізованої лексики. Багато термінів походять із латинської, грецької та французької мов, що зумовлено домінуванням цих мов у європейській дипломатії та праві в різні історичні періоди. Зростання ролі Великої Британії та США у світовій політиці значно сприяло поширенню англійської мови та її термінології на глобальному рівні. Таким чином, етимологія англійських термінів міжнародних відносин є відображенням динамічного процесу культурних і мовних обмінів, які формували сучасну дипломатичну й правову мову.

МАЙБУТНІ ФАХІВЦІ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ЯК СУБ’ЄКТИ ПРОФЕСІЙНО-МОВЛЕННЄВОЇ ПІДГОТОВКИ

Natalia Moskovchuk — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена актуалізації проблеми професійно-мовленнєвої підготовки майбутніх фахівців технічних спеціальностей і формування їхньої українськомовної професійно-комунікативної компетентності. Заявлено про необхідність упровадження дієвих методів покращення навичок спілкування державною мовою, що можуть бути реалізовані в межах курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Із цією метою запропоновано залучати здобувачів вищої технічної освіти до створення користувацького медіаконтенту за змістом дисципліни. Відповідно до специфіки творчого завдання, майбутні фахівці технічних спеціальностей розвиваються як суб’єкти освітньої діяльності, що виявляється в діалогічній взаємодії та партнерстві в процесі професійно-мовленнєвої підготовки. Для цього здійснено теоретичний аналіз поняття «суб’єкт» з погляду філософії, психології, педагогіки й галузі виробництва й поширення контенту. Дослідження поняття «суб’єкт» спиралося на виділені й теоретично обґрунтовані закономірності становлення суб’єктності учасників освітнього процесу і творців користувацького медіаконтенту. З огляду на специфіку методу залучення майбутніх фахівців технічних спеціальностей до створення користувацького медіаконтенту й аналіз категорійного апарату щодо поняття «суб’єкт», уточнено це поняття в контексті освітнього процесу й визначено, що «суб’єкт» – це людина, яка виявляє високий рівень активності в процесі діяльності, до якої залучена, відносну самостійність, системність і послідовність у діях, прагнення до досягнення освітньої мети, здатність до самоаналізу й саморозвитку. Освітній медіаконтент, який здатні генерувати студенти, а саме користувацький медіаконтент, розглянуто щодо його функціонального складника та місця в процесі комунікації. Визначено, що залежно від царини, у якій зароджується й функціонує медіаконтент, він набуває певної специфіки й щодо мети, і щодо ролі в процесі комунікації. Крім того, різними будуть пріоритетні складники процесу творення та сприйняття медіаконтенту: кодування, передача, декодування або інтерпретація. Зміна акцентів може стосуватися й змісту медіаконтенту.

КУЛЬТУРНІ КОМПОНЕНТИ У ВИВЧЕННІ ПОЛЬСЬКОЇ МОВИ В ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ЗБАГАЧЕННЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ Й ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

Oleksiy Pavlyuk, Inna Zavalniuk, Valentyna Bohatko — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

Польська навчальна література в закладах вищої освіти України є передумовою реалізації навчальної програми майбутніх філологів. Як і в кожній навчальній дисципліні, література курсу польської мови проходить свої етапи формування й розвитку. Культурні компоненти в таких посібниках залишаються невід’ємною і сталою частиною презентації й розуміння польської культури. У ХХІ столітті сучасні методики викладання іноземної мови приділяють особливу увагу соціокультурному складникові. Завдяки поєднанню процесу поглибленого вивчення культури (її особливостей) і пережитого своєрідного культурного досвіду, пов’язаного з буденністю польського життя, формується здатність розуміння міжкультурної комунікації. Мета статті – на основі базової літератури з вивчення польської мови (Krok po kroku 1–2, Hurra!!! Po Polsku 1, 2, 3, Z polskim w świat. Podręcznik do nauki języka polskiego jako obcego. Część 1–2) виокремити елементи культури в навчальному процесі в закладі вищої освіти й охарактеризувати представлені культурні складники як елементи всебічного мовно-культурного формування майбутнього спеціаліста. Методи. Основним методом дослідження був метод аналізу культурологічної тематики в навчальних матеріалах. Функціональний метод використано для систематизації культурних концептів. Також застосовано дискурс-аналіз вибраних культурних концептів і їх переклад. Результати. Виокремлено групи культурних складників, які безпосередньо знаходимо в підручниках з польської мови. Охарактеризовано поняття з культурним контекстом, характерні для реалій суспільства Польщі. Виокремлено групи слів, що належать до польських культурних традицій і представників творення соціокультурного сьогодення. Визначено основні етапи знайомства й засвоєння культурного елементу відповідно до мовних компетенцій. Здійснено порівняльний аналіз посібників з вивчення польської мови щодо пропозиції культурного контексту. Оригінальність. Низку підручників з польської мови 2010–2023 років видання на тему культурного складника ще ніхто не вивчав. Матеріал може слугувати основою для дослідження підручників польської мови й функціонального застосування текстів з елементами культури у формуванні міжкультурного мовознавця.

МІТИГАТОРИ В МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОМУ ДИСКУРСІ

Anastasiia Pozhar — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню різних видів мітигаторів у міжнародно-правовому дискурсі в лінгвістичному та прагматичному аспектах. Метою статті є аналіз хеджів і бушів як лінгвістичних і прагматичних девайсів-мітигаторів у міжнародно-правовому дискурсі з виявленням їх функцій у послабленні директивної й комісивної модальності документів. Мета реалізується за допомогою використання таких дослідницьких методів, як актомовленнєвий аналіз у поєднанні з пояснювальними інструментами теорії мітигації. Дослідження дійшло таких основних висновків: хеджі асоційовані з ілокутивною частиною мовних актів і представлені дієслівною групою з модальним shall або must у пасивній формі, безособовими конструкціями та предикатами з прикметником necessary, які використовуються в ілокутивній частині мовних актів замість дієслів зобов’язання. Усі виявлені хеджі значно послаблюють ілокутивну силу актів і знижують ступінь облігативної модальності як у директивних, так і в комісивних мовних актах, оскільки «дистанціюють» держави-учасниці документа від запропонованих до виконання дій. Завдяки хеджам прямий директивний або комісивний акт трансформується на непрямий із виразним асертивним ілокутивним компонентом. За допомогою таких хеджів, як безособові конструкції та предикати з прикметником necessary, замість припису зобов’язань констатується необхідність їх виконання. Це деінтенсифікує облігативну модальність, впливаючи на зниження юридичної сили статей документа, що містять мітигатори. Буші наявні в пропозиційній частині мовленнєвого акта й опосередковано впливають на ступінь обов’язковості, розширюючи обсяг альтернативного застосування норми. Серед засобів, що виконують таку функцію, виділено вставні конструкції, прислівники та прислівникові конструкції способу дії, які встановлюють залежність між ступенем обов’язковості норми й обставинами її застосування, а також проєктують виконання норми в невизначене майбутнє, розмиваючи нормативний зміст статті. Перспективою подальших досліджень є аналіз мітигаторів в інших інституційних дискурсах – політичному й інавгураційному.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ НІМЕЦЬКОМОВНИХ ФАХОВИХ ТЕКСТІВ У СФЕРІ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ

Oksana Riba-Hrynyshyn — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

У статті досліджено основні способи перекладу німецької фахової термінології у сфері енергоефективності засобами української мови. Обґрунтовано актуальність дослідження з огляду на потреби сьогодення. Уточнено суть поняття «термін» на основі результатів сучасних наукових розвідок. Проаналізовано праці українських авторів, які присвячені вивченню різних аспектів фахової термінології. Виокремлено вимоги до термінологічного пласту лексичного складу німецької фахової мови. Наголошено, що термінів, які б повністю відповідали всім вимогам перекладу, не існує. Це створює певні труднощі в процесі перекладу німецьких фахових текстів. З’ясовано низку проблем, із якими доводиться стикатися перекладачеві, що працює з фаховою лексикою, а саме: необхідність поглиблення знань у досліджуваній галузі, консультація зі спеціалістами-практиками, відсутність нових сучасних термінологічних словників. Характерно, що в текстах галузі енергоефективності експресивність не виключається. Вона є специфічною. Щоб німецький текст перекладу мав адекватний прагматичний ефект на українськомовного адресата, необхідно знижувати його образність загалом, відмовляючись від передачі багатьох лінгвостилістичних прийомів. З метою подолання вказаних труднощів перекладачеві варто навчитися розпізнавати подібні проблеми. Мовні метафори під час перекладу текстів сфери енергоефективності можуть передаватися образною лексемою та неметафоричною лексемою. Мовленнєва метафора не має усталених перекладацьких відповідників і постає новим семантичним утворенням. Необхідно також формувати навички вирішення перекладацьких проблем, які постають під час перекладу, з урахуванням норм сучасної української мови й жанрових норм культури мови першотвору. Перекладач повинен не лише знати, а й уміти застосовувати адекватні способи перекладу тих одиниць тексту, які викликають найбільші труднощі. Не варто забувати про прагматичну адаптацію оригінального німецького тексту під час перекладу досліджуваної фахової термінології енергоефективності.

ОКРЕМІ АСПЕКТИ ВИКОНАННЯ МАШИННОГО ПЕРЕКЛАДУ НА ОСНОВІ ПРАВИЛ

Kateryna Riabova — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

У статті проведено загальний аналіз машинного перекладу на основі правил, виокремлено певні правила, якими керуються дослідники й розробники під час розроблення сучасних систем машинного перекладу. Розглянуто історичний досвід архітектури МП, що включає перше покоління (1960–1980-і роки) й базувалося на прямому перекладі, друге покоління (1980-і роки до теперішнього часу) складається із систем на основі правил, таких як системи передачі й інтерлінгва, а третє покоління (1990-і роки до теперішнього часу) включає системи на основі корпусів, які базуються або на статистичних даних, або на основі прикладів. Обґрунтовано, що машинний переклад на основі правил (Rule-based Machine Translation), також відомий як машинний переклад на основі знань (Knowledgebased Machine Translation), спирається на морфологічні, синтаксичні, семантичні й контекстуальні знання про вихідну та цільову мови відповідно і зв’язки між ними для виконання завдань перекладу. Доведено, що в машинному перекладі на основі правил лінгвіст формалізує лінгвістичні знання в лексиконах і правилах граматики. Ці знання використовуються системою для аналізу речень мовою оригіналу та їх перекладу. Розглянуто окремі системи МП на основі правил, такі як Systran, Lucy LT, Apertium, ParSit, і деякі системи, які концентруються виключно на перекладі окремих діалектів. Аналіз цих систем виявив, що, якщо вихідна мова багата морфологічно, для аналізу вихідного тексту використовуються специфічні мовні морфологічні правила. Потім застосовуються специфічні для мови синтаксичні правила для визначення синтаксичних категорій слів, що містяться в реченні. Зроблено висновок, що машинний переклад на основі правил – це парадигма машинного перекладу, у якій лінгвістичні знання кодуються експертом у формі правил, що перекладаються з вихідної мови цільовою.

МОВНИЙ ДИСКУРС У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ: АНАЛІЗ МОВНИХ ЗАСОБІВ І КОМУНІКАТИВНИХ СТРАТЕГІЙ В ОНЛАЙН-СЕРЕДОВИЩІ

Viktoriіa Sikorska, Ivan Nenov, Victoriіa Nogai, Liudmyla Didur — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

Оглядова наукова стаття присвячена аналізу мовного дискурсу в соціальних мережах. Розглянуто основні мовні засоби, які використовуються в онлайн-середовищі, такі як емоційно-експресивна лексика, короткі речення, займенники й дієслова з префіксами. Проаналізовано мовленнєві жанри (пости, сторіс, коментарі та приватні повідомлення). Крім того, розглянуто комунікативні стратегії, такі як вибіркова самопрезентація й псевдоблизькість, які допомагають користувачам досягати своїх цілей у спілкуванні. Висвітлено роль кооперації в спілкуванні й особливості комунікативного конфлікту в соціальних мережах. Стаття допоможе краще розуміти мовний дискурс у віртуальних спільнотах і виявити нові тенденції в спілкуванні.

СПІВВІДНОШЕННЯ КАНОНУ Й ФАНОНУ В АНГЛОМОВНОМУ ФАНФІКШЕН

Daryna Stanko — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена виокремленню типів співвідношення канону й фанону в англомовному фанфікшен. У роботі подано огляд історії досліджень феномена фанфікшен; визначення понять «канон» і «фанон»; виокремлено типи їх співвіднесення. Канон – це офіційно підтверджена інформація про світ і персонажів у вихідному оригінальному матеріалі, такому як книга, фільм або серіал; це те, що вважається «офіційною» правдою в цьому світі. Фанон, з іншого боку, належить до неофіційних ідей, концепцій або тлумачень, які фанати створюють навколо канонічного матеріалу. Це можуть бути теорії, гіпотези або власні інтерпретації подій чи персонажів. У фанфікшені співвідношення фанону й канону можуть варіюватись. Деякі фанфіки можуть суворо дотримуватись канону, тоді як інші – уносити зміни або додавати елементи фанону. Як основні поняття для фанфікшен, канон і фанон не можуть існувати один без одного: без першого не може бути другого, а поняття «канон» з’являється тільки після виникнення фанону, який завжди працює на доповнення, уточнення канону за трьома напрямами: деталізація, заповнення лакун, альтернативний розвиток. Як із канону у фанон переходять персонажі, хронотоп та антураж, так і в канон із вигаданого всесвіту можуть переходити елементи, які ідеально вписуються в полотно оригінального твору: новий персонаж, несподіваний поворот сюжету, нетипові взаємини тощо. Однак таке можливе за умови схвалення авторів оригінального твору, їхнього бажання включитися в гру з фанатами. Незважаючи на тісний зв’язок між каноном і фаноном, останній, як і раніше, залишається в підлеглому становищі щодо оригінального твору. Залежність фанону відзначається не тільки від оригінального тексту, а й від колективних уявлень спільноти (відгуки читачів і заявки). Фанатська картина світу може бути тісно пов’язана з каноном (на рівні вікових обмежень, персонажів, сюжетів), а може, навпаки, заперечувати його (у категорії «жанру», розміру тощо). Сталі фанонні стереотипи можуть виступати в ролі канону для інших фанфіків, а в деяких випадках включатися до складу оригінальної авторської картини художнього світу за умови схвалення творців першооснови.

БЕСТІАРНІ СИМВОЛИ В РОМАНІ ВАСИЛЯ ЗЕМЛЯКА «ЛЕБЕДИНА ЗГРАЯ»

Olena Tkachenko — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

Метою статті є дослідження символіки бестіарних образів у романі Василя Земляка «Лебедина зграя»: лебединої зграї, лебедя, гусака, цапа. Лебедина зграя – це символ народу, який, попри випробування й небезпеки на своєму історичному шляху, усе-таки вертається на рідну землю. Контекст роману дає змогу побачити тут натяк на виселення українців під час розкуркулення й колективізації, історія – інші акти російського «братерства». Лебідь – давній символ, що відігравав важливу роль ще в античному символізмі. Лебідь символізує поезію, це птах Аполлона, а відтак поетів. Лебідь також є символом вірної любові. Крім того, лебідь символізує досконалість, вишуканість і шляхетність. Усі ці значення задіяні в романі Василя Земляка «Лебедина зграя». Символіка гуся близька до символіки лебедя, гусак виступає як занижена версія лебедя. Сірі свійські гуси, що посіли місце білих вільних лебедів, асоціюються у творі з появою колгоспів із рабською працею, замість вільних комун. Так Василь Земляк додає до універсальної символіки лебедя й гуся своє самобутнє значення – як протиставлення свободи й тоталітаризму. Найяскравіший тваринним образом у романі «Лебедина зграя» є цап Фабіян. Цап є супутником і тваринним alter ego свого власника Левка Хороброго. Як «двійники» цап і чоловік створюють психологічний баланс між дикою стихією інстинктів і пануванням над ними. Символіка цапа є амбівалентною. В античній міфології цап інтерпретується переважно в позитивному ключі. Негативне значення цапа пов’язане з християнською рецепцією. У романі Василя Земляка цап Фабіян постає дивакуватим і комічним, але загалом позитивним персонажем, негативне ж його сприйняття у Вавилоні висвітлюється в іронічному дусі – як прикре непорозуміння, курйоз чи марновірство. Парадигма символічних значень цапа в романі «Лебедина зграя» широка: він персоніфікує диявола, співвідноситься з офірним козлом, пов’язується з воскресінням і безсмертям.

КОНЦЕПТУАЛЬНА МЕТАФОРА ЕМОЦІЯ Є РЕЧОВИНОЮ В КОНТЕЙНЕРІ ДЛЯ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ ЕМОЦІЙНИХ КОНЦЕПТІВ (НА МАТЕРІАЛІ НАУКОВО-ФАНТАСТИЧНОГО РОМАНУ ФРЕНКА ГЕРБЕРТА «DUNE» ТА ЙОГО УКРАЇНСЬКОМОВНОГО ПЕРЕКЛАДУ)

Roman Khmelnytskyi — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

У статті окреслюється проблема недостатньо досліджених стратегій, що використовуються для вербалізації лексики, яка актуалізує емоційні концепти, у перекладі з однієї мови іншою. Ґрунтовнішого аналізу потребує питання, що стосується актуалізації вираження емоційних концептів в українськомовних перекладах англомовної науково-фантастичної літератури. У дослідженні розглядається концептуальна метафора ЕМОЦІЯ Є РЕЧОВИНОЮ В КОНТЕЙНЕРІ для вираження емоційних концептів на матеріалі роману «Дюни» Френка Герберта та його перекладу українською мовою. Стаття має на меті зосередитися на методах опису емоційного концепту в тексті на основі прототипних сценаріїв А. Вежбицької, перехресного картування концептуальної метафори ЕМОЦІЯ Є РЕЧОВИНОЮ В КОНТЕЙНЕРІ на основі метафоричних наслідків (metaphorical consequences) З. Кевечеша з ілюстративними фрагментами з оригінальної та перекладеної українською науково-фантастичної книги «Дюна». Аналіз перекладу лексичних одиниць, що відтворюють емоційні концепти, визначає, чи концептуальна метафора була реконструйована, замінена чи вилучена в українському перекладі. Концептуальна метафора ЕМОЦІЯ Є РЕЧОВИНОЮ В КОНТЕЙНЕРІ представлена в «Дюні» Френка Герберта з метафоричними наслідками (metaphorical consequences) як ЕМОЦІЇ Є РІДИНАМИ В КОНТЕЙНЕРІ та її відповідники, основані на аналізі З. Кевечеша; відсутність емоцій можна описати як порожній контейнер. Також наведено приклад зміни агрегатного стану речовини для опису емоції. Крім того, метафори, які стосуються контейнерів для вербалізації емоцій, можуть мати кореляти СВІТЛО, ВОГОНЬ і РОСЛИНА. Порівняння когнітивних моделей використовується для перекладу фрагментів тексту, які складаються з лексичних одиниць, що актуалізують емоційні концепти, і показує, що відтворення, яке зберігає когнітивну модель, помічаємо майже у 80% випадків, а заміну та вилучення – приблизно у 20%. Це можна пояснити як творчим підходом, так і намаганням максимально чітко й адекватно передати зміст оригінальної метафори. Розкриваючи проблеми передачі емоційних концептів в українському перекладі, ми в статті висвітлюємо складність міжкультурної комунікації через художню літературу.

ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНОГО РЕКЛАМНОГО ДИСКУРСУ

Yuliia Sharapanovska — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

Вибір рекламного дискурсу як об’єкта дослідження зумовлений особливою прагматичною значущістю, яку рекламні тексти займають у структурі та організації сучасної мовленнєвої комунікації. Багатогранність змісту та форм дискурсу не дозволяє дати єдине визначення цьому явищу, що призводить до висновку, що дискурс є полісемантичним терміном. Рекламний дискурс охоплює відносини між рекламодавцями та одержувачами реклами, реалізовані через поширення рекламної продукції в друкованих ЗМІ, електронних ЗМІ, на зовнішніх дисплеях, транспортних засобах, а також на нетрадиційних носіях (побутові предмети, деталі інтер’єру та міського простору, різні комп'ютерні носії тощо). Два тренди лежать в основі створення рекламних текстів: лаконічність і виразність. З іншого боку, стиль подачі рекламного тексту частково нагадує телеграфний стиль. Важливо зберігати початкову свіжість інформації, скорочуючи текст до кількох простих, але запам'ятовуваних слів. Реклама є одним із тих типів текстів, що мають на меті прямий вплив на аудиторію. В результаті лінгвістичного аналізу можна зробити висновок, що в структурі рекламного дискурсу існують певні лінгвістичні та мовні моделі, такі як спрощення синтаксису: велика кількість простих, неускладнених речень і номінативних фраз. Щодо лексики, підвищується роль лексичних одиниць зі специфічним і емоційним змістом.

ТОПОС МИТЦЯ В ЕСЕЇСТИЦІ В. МАХНА (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ЗБІРКИ «З ГОЛОСНИХ І ПРИГОЛОСНИХ»)

Mariia Yakubovska — Tue, 17 Sep 2024 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано образи митців у збірці-лексиконі «З голосних і приголосних: енциклопедичний словник імен, міст, птахів, рослин та усілякої всячини»» В. Махна з погляду топологічної рефлексії. Збірка розглядається як етапний проєкт митця. Наголошено, що в цій книзі автор дещо відходить від традиційної для себе самоідентифікації через просторову образність і зупиняється на багатьох маркерах дійсності, у тому числі й на образах митців. Об’єктом авторської уваги в збірці постали письменники, скульптори, музиканти минулого й сучасності на тлі уваги до інших явищ буття. Кожному з митців присвячено окремий есей-розділ, названий за його прізвищем. Наголошено на певних ознаках портретування митців: побіжний огляд творчості, цитування творів і коментування цитат, опис зовнішності, вплив текстів на власну творчість автора тощо. Зроблено висновок, що В. Махно не вибудовує жодної ієрархії в есеїстичній презентації митців: його однаковою мірою цікавлять представники як його культури, так й інших культур, як його сучасники, так і виразники колишніх часів, як митці, що розділили з ним як літератором його сьогочасне буття, так і ті, хто міцно закріпив статус власного минулого тощо. З есеїв постають митці, творчість яких орієнтує авторське мислення на універсум попередньої національної культури, частиною якої автор уважає себе попри географічну й часову роз’єднаність. В. Махно вибудовує образ багатьох митців як топос власного буття, постійно відшукуючи точки дотику з представленими творчими особистостями через документальні джерела їхньої біографії, критичні розвідки й власне творчість. У такий спосіб відбувається внутрішній діалог автора з власною свідомістю, утіленою через зовнішні впливи творчих постатей, а це, у свою чергу, стає фундаментом есеїстичних практик В. Махна, презентованих у цій етапній збірці.