Причорноморські філологічні студії

ВИКОРИСТАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ НЕЙРОННОЇ СИСТЕМИ МАШИННОГО ПЕРЕКЛАДУ ПІД ЧАС ПЕРЕКЛАДУ ПУБЛІЦИСТИЧНИХ ТЕКСТІВ

Kira Baysha — 2025-09-30

Стаття присвячена питанню використання нейронної системи під час машинного перекладу (Neural Machine Translation, NMT), яка є новітнім способом роботи з перекладом. Машинний нейронний переклад є однією з найдинамічніших сфер сучасної прикладної лінгвістики, що значно покращується під впливом штучного інтелекту. Попри це, результати перекладу залишаються неоднорідними за якістю, особливо в межах вузькоспеціалізованих або емоційно забарвлених текстів. У фокусі – точність, адекватність і контекстуальність перекладів, а також механізми постредагування як невід’ємної частини роботи перекладача з машинним перекладом із використанням електронних баз даних. У межах дослідження особливу увагу приділено морфосинтаксичним трансформаціям, адекватності лексичної відповідності, а також збереженню логіко-семантичної цілісності перекладеного тексту. Аналіз постредагування показав, що більшість критичних помилок є не випадковими, а повторюються систематично. Це дає змогу створити напівавтоматизовані інструменти для редагування, зокрема вбудовані підказки щодо термінології, перевірку стилістичної відповідності, автоматичну заміну калькованих конструкцій. Крім того, перспективним напрямом є навчання систем на фахових двомовних базах, які містять терміни з галузей медицини, права, економіки тощо. Як результат вивчення проблеми встановлено, що сучасні системи машинного перекладу, зокрема нейронні моделі, є ефективними інструментами для перекладу загальномовних і технічних публіцистичних текстів. Однак під час роботи з вузькоспеціалізованими або стилістично складними текстами виникають значні труднощі, пов’язані з передаванням термінології, стилістики й контексту. Підвищення ефективності машинного нейронного перекладу можливе лише за умови інтеграції постредагування, а також навчання систем на якісних фахових корпусах. Розроблений алгоритм редагування може слугувати методичним інструментом для перекладачів, студентів-філологів і фахівців, що працюють з іноземними текстами. Цей підхід допомагає покращити якість автоматичного перекладу порівняно з попередніми методами, такими як статистичний або фразовий переклад.

СПЕЦИФІКА СИНТАКСИЧНИХ ПОБУДОВ ІЗ ЧУЖОМОВНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ В РОМАНІ В. ЛИСА «ІВАН І ЧОРНА ПАНТЕРА»

Neonilla Barakatova — 2025-09-30

У статті розглянуто складні синтаксичні конструкції зі зразками чужої мови, представлені в тексті роману В. Лиса «Іван і Чорна Пантера». Проаналізовано насамперед одиниці, відзначені синкретизмом у способах і прийомах передавання чужомовної інформації. Під час дослідження виявилося, що автор експериментує не лише з власне способами відтворення чужого мовлення, а й зі структурою тієї частини синтаксичних побудов, де зазначено автора «чужих» думок. Це, зокрема, виявилося в еліпсизації слів автора до одного чи кількох слів, що уподібнює їх до ремарок драматургійного твору. Зрештою така контекстуальна неповнота цих елементів аналізованих синтаксичних побудов сприяє динамізму оповіді. Нагромадження діалогічних чи полілогічних реплік у межах одного абзацу створює ефект кінематографічності, за якого мінімізується присутність письменника, а читач стає ніби свідком чи незримим учасником обміну інформацією. Ще одна риса ідіостилю В. Лиса виявляється в комбінуванні різних способів передачі чужої мови, що супроводжується використанням від альтернативних до традиційних знаків пунктуації, якими обрамлюються елементи досліджуваних синтаксичних побудов. Такі одиниці нерідко слугують засобом характеристики передусім головного героя твору Івана – людини з особливою ментальністю, яка подає навколишній світ без канонів, чітких кордонів і меж реального. Результатами пошуку В. Лисом максимально ефективних прийомів фіксації чужомовних висловів стали такі риси його індивідуально-авторського стилю, як урізноманітнення викладу, ущільнення інформації, динамізм усно-спонтанного мовлення тощо. Вони супроводжуються зазвичай не лише відхиленнями від нормативної пунктуації в межах цих складних синтаксичних конструкцій, а також контамінацією кількох традиційних способів оформлення речень із чужою мовою, що досягається своєрідним «накладанням» між собою їх змісту й форми.

ДИСКУРСИВНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ «УКРАЇНСЬКОГО БІЖЕНЦЯ» В СУЧАСНИХ АМЕРИКАНСЬКИХ МЕДІА

Olga Beshlei — 2025-09-30

У статті аналізуються лексичні й стилістичні механізми конструювання образу українського біженця в сучасному медіадискурсі з особливим акцентом на The New York Times, провідній американській газеті. Медіадискурс розуміється як сфера масової комунікації, що передбачає численні лінгвістичні практики й інформаційні потоки. Медіадискурс вирізняється своєю мультимодальністю, інтердискурсивністю, динамічністю та зверненням до великої й неоднорідної аудиторії. Однією з визначальних рис сучасного медіадискурсу є його все більша інтертекстуальність і плинна межа між письмовою й усною комунікацією, що змушує його трансформувати традиційні форми мови. Семантичний аналіз показав, що український біженець найчастіше представлений через велику кількість переміщених осіб (15%) у країнах перебування (11%), успішні результати працевлаштування за межами рідної країни (11%) і проблеми з перетином кордону (9%). Додатковими частими темами є програми спонсорства США (8%), тимчасове повернення до України для отримання медичної допомоги (8%) і доступ до освіти (7%). Інші тематичні поля з’являлися рідше (від 6% до 4%). Загалом українські біженці в досліджуваному дискурсі представлені переважно кількісною інформацією, реакцією країн, що приймають, та успіхом інтеграції, меншою мірою через особистий досвід переміщення або виїзду. Стилістичний аналіз статей у The New York Times указує на перевагу метонімії, де країни чи уряди використовуються для позначення громадян чи урядовців. Епітети є повторюваними, використовуються як для передачі тяжкого становища біженців, так і для контрасту з їхнім новим, більш обнадійливим середовищем. Метафори, що передають вплив зовнішніх умов, політичних чи природних, на життя біженців, також сприяють багатству стилю дискурсу. Із 442 виявлених стилістичних прийомів метонімія становила 30%, епітети – 19%, метафори – 17%, а спеціальні синтаксичні конструкції – 14%. Решта прийомів використовувалися з меншою частотою (0,2%). Ці результати свідчать про те, що використання стилістичних прийомів відіграє важливу роль у створенні вербального образу українських біженців в американських ЗМІ. Додаткові дослідження можуть включати порівняння репрезентації українських біженців у ЗМІ інших англомовних країн.

АНГЛІЙСЬКОМОВНА ВЕРБАЛІЗАЦІЯ ПОНЯТІЙНОГО СКЛАДНИКА КОНЦЕПТУ «PANDEMIC» У НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ

Andrii Boshkov — 2025-09-30

Стаття фокусує увагу на вивченні засобів вербалізації понятійного складника концепту «pandemic» в англійськомовному науковому дискурсі, зокрема значна увага приділяється лексичному наповненню понятійних ознак концепту «pandemic». Актуальність дослідження зумовлена посиленою увагою дослідників до вивчення різних когнітивних структур та особливостей їхньої маніфестації в різних типах дискурсу, відповідно й у науковому. Швидке й непередбачуване розповсюдження коронавірусної інфекції в кінці 2019 року істотно вплинуло на життєдіяльність населення країн світу, які зазнали значних змін у різних сферах життя, як у соціальній, політичній, освітній, так і мовній, що, у свою чергу, зумовило необхідність розгляду цього феномена як окремого концепту. У центрі уваги – понятійні ознаки концепту «pandemic», лексичне наповнення цих ознак в англійськомовному науковому дискурсі. Кількісні дані виокремлено за допомогою програми AntConc. Матеріалом дослідження слугували 300 англійськомовних наукових статей, відібраних із вебсайтів WHO, PubMed, The Lancet, The BMJ, Cell Press тощо в період з лютого 2020 по січень 2023 років. Дослідження дало змогу виявити як основні концептуальні ознаки досліджуваного концепту пандемії, так і додаткові, які раніше не фігурували в мас-медійному дискурсі, а саме: «здатність вірусу до еволюції», «сприятливі умови існування захворювання (температура, вологість, сонячне світло, рівень радіації)» і «протиепідемічні заходи для запобігання поширенню пандемії». Аналіз частиномовної дистрибуції лексичного наповнення понятійних ознак концепту «pandemic» дав змогу встановити, що найбільшу питому вагу серед вербалізаторів понятійного компонента концепту займають іменники на позначення назв хвороби, способів її діагностики та патогенного характеру. Дієслова використовуються для позначення способів передачі хвороби, її діагностики, а також для вираження раптовості її виникнення. Прикметники вживаються для номінації окремих ознак і властивостей, що характеризують медичні явища, пов’язані з пандемією. Прислівники виконують важливу функцію уточнення таких ознак, як «ступінь важкості хвороби» й «тривалість хвороби».

СЕМАНТИЧНА ВМОТИВОВАНІСТЬ БРИТАНСЬКИХ ЧОЛОВІЧИХ ІМЕН (НА МАТЕРІАЛІ НАЙБІЛЬШ ПОПУЛЯРНИХ БРИТАНСЬКИХ ІМЕН 20-Х РОКІВ XXI СТОЛІТТЯ)

Eldar Veremchuk — 2025-09-30

У статті розглянуто проблему семантичної вмотивованості британських чоловічих імен, які були найпопулярнішими у Великій Британії впродовж 20-х років XXI століття. Здійснено етимологічний аналіз антропонімів з урахуванням їх внутрішньої форми, концептуального навантаження й соціокультурного контексту. Обґрунтовано, що попри значне розмаїття походження імен – від староанглійських і латинських до івритських і кельтських джерел – у багатьох із них зберігається первинна семантична мотивація, яка відображає ключові риси, цінності й архетипи британського суспільства. Дослідження базується на офіційній статистиці популярних імен і враховує міждисциплінарний підхід до аналізу із залученням лінгвістичних методів, серед яких – методи ономастики, культурології та когнітивної семантики. У результаті дослідження встановлено, що частина імен репрезентує релігійно-міфологічні уявлення (Noah, Jacob/James, Oscar), частина має професійну (George, Connor) або географічну (Luke) мотивацію, однак найбільша група відображає індивідуальні характеристики або уявлення про бажані якості чоловіка (Harry, Neil, William, Ethan, Charles тощо). Особлива увага приділена виявленню когнітивних першообразів, що стали основою для формування семантичного змісту антропоніма. Підтверджено гіпотезу, що імена є не випадковими номінаціями, а функціонують як лінгвокультурні маркери, що фіксують у мовній свідомості значущі соціальні й історичні сенси. Теоретичну цінність дослідження становить уточнення класифікаційних ознак офіційних імен, а також виявлення закономірностей семантичного зсуву – від первинної номінації до сучасного сприйняття імені в суспільстві. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання в курсах лексикології, культурної лінгвістики, антрополінгвістики й під час укладання електронних ономастичних баз. У перспективі дослідження може бути розширене за рахунок аналізу жіночих імен, а також порівняльного вивчення антропонімів у типологічно споріднених мовах, що дасть змогу виявити спільні й унікальні риси культурної мотивації іменування в європейських традиціях.

МІФ, БІБЛІЯ І СЛОВО: КОМУНІКАТИВНИЙ ВИМІР ДРАМ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Svitlana Vynar — 2025-09-30

У статті досліджується комунікативний вимір драматургії Лесі Українки крізь призму використання міфологічних і біблійних сюжетів. Авторка творить художній діалог не лише з античною та християнською традиціями, а й із реальністю свого часу, актуалізуючи вічні теми віри, жертовності, свободи та морального вибору. Міфологізм і сакральність, що є одними з основних компонентів творчого методу Лесі Українки, дають їй змогу створювати образи й глибокі символи, які відображають не лише загальнолюдські, а й національні цінності. Комунікація через ці образи забезпечує глибокий діалог між автором і читачем, де міфологічний код і сакральні мотиви стають важливими ключами до розуміння духовних пошуків героїв і соціальних проблем епохи. Особливо це проявляється в драматичних поемах, де міфологічні мотиви чи християнські теми переплітаються з моральними дилемами, де герої зіштовхуються з власними внутрішніми й зовнішніми конфліктами. У розвідці акцентовано увагу на драмах «Одержима» й «Іфігенія в Тавріді», у яких персонажі є носіями глибоких філософських і духовних смислів. Аналізується, як через слово, монолог герої здійснюють комунікацію та як ця комунікація віддзеркалює внутрішній світ людини на межі особистого й суспільного. Монологи стають не тільки місцем для розкриття душі персонажа, а й своєрідним шляхом, через який читачі можуть проникнути у внутрішній світ героя, побачити його сумніви, пошуки й моральний вибір. Такий підхід дає авторці змогу створити багатогранні образи, що залишають простір для інтерпретацій і дають можливість читачам самостійно заглибитися в пошук смислів. Письменниця оригінально переосмислює відомі традиційні сюжети, розриваючи стереотипи їх сприйняття, що сприяє новому осмисленню їх у контексті української літератури. Це стає можливим завдяки осучасненню онтологічного й поведінкового коду, а також через трактування традиційних подій та образів у світлі сучасного, зокрема національного, світогляду.

МЕТАФОРИЧНА ПРИРОДА ЛЮДСЬКИХ СЛІЗ

Natalia Voitsekhivska — 2025-09-30

Стаття присвячена аналізу лінгвокогнітивних ознак плачу та сліз в українській мовній картині світу. Дослідження виконано з урахуванням положень теорії когнітивної, або концептуальної, метафори. Матеріалом слугували фрагменти з імпліцитною чи експліцитною номінацією слізної реакції, виокремлені методом суцільної вибірки з української літератури XX – початку XXI століть, а також лексикографічних праць. У статті плач тлумачиться як психофізіологічний процес, зовнішніми проявами якого є особливості голосу й функціонування залоз внутрішньої секреції – сльози (безбарвна прозора солонувата рідина, яку виділяють розміщені в очній ямці залози при деяких фізіологічних або психічних станах). Трансемоційність плачу зумовлюється його здатністю виникати через емоції широкого діапазону (негативні, рідше позитивні). Психофізіологічний процес плачу пов’язаний з емоційним станом, душевним стражданням, переживаннями, як правило, чогось неприємного і спричиняє функціонування залоз внутрішньої секреції й порушення в роботі внутрішніх органів людини. Для плачу характерні такі ознаки, як інтенсивність, температура, смак, кількість, зовнішній чи внутрішній прояв, гендерна й вікова належність. Асоціативними образами досліджуваної психофізіологічної реакції в українській лінгвокультурі є тварина, гаряча рідина, вогонь, холод, кислий, гіркий, солодкий або солоний продукт харчування, хвороба, соціальний жест, матеріальний об’єкт, прикраса, зброя, насильство, просторові поняття «низ», «назовні» й «усередину». Усі вони утворюють низку онтологічних, структурних і просторових метафор, а також деякі проміжні метафоричні моделі.

ВИТОКИ ТА МЕТОДИ СУЧАСНОЇ РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ

Nazarii Volianskyi — 2025-09-30

У статті досліджено феномен сучасної російської пропаганди як ключового інструмента гібридної війни, розгорнутої Російською Федерацією проти України. Актуальність дослідження зумовлена тим, що саме інформаційна агресія стала передумовою відкритого військового вторгнення, а в умовах повномасштабної війни потужна пропагандистська машина продовжує підживлювати конфлікт, вимагаючи ефективних контрзаходів. Проаналізовано еволюцію російських пропагандистських стратегій, починаючи з радянської епохи, коли закладалися основи маніпулятивних технік і дезінформації. Підкреслено, що сучасний етап характеризується не лише збереженням старих підходів, а і їх суттєвою трансформацією та адаптацією до реалій цифрового інформаційного простору. Розглянуто ключові відмінності сучасної російської пропаганди, зокрема її багатоканальність, інтенсивність інформаційного потоку й безпрецедентну готовність до поширення відвертої брехні та напівправди. Особливу увагу приділено аналізу ключових ідеологем, що лежать в основі російської пропаганди, серед яких центральне місце посідає концепція «русского міру». Розкрито механізми її впровадження через маніпулювання історичними наративами, створення міфів про «братні народи» й заперечення самостійності української нації та державності. Окремо проаналізовано інструментарій сучасної російської пропаганди. Підкреслено використання як традиційних засобів масової інформації (телебачення, радіо, друковані видання), так і новітніх цифрових платформ, включаючи соціальні мережі, інтернет-медіа й месенджери. Розглянуто специфіку застосування аудіовізуальних методів, таких як підміна об’єктів, фото- та кіномонтаж, спецефекти й комп’ютерна графіка для створення спотвореної картини реальності. На основі аналізу зроблено висновок про безпрецедентний рівень цинізму, системності й технологічності сучасної російської пропаганди, яка становить серйозну загрозу не лише для України, а й для глобальної інформаційної безпеки.

ЩОДО ПИТАННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ МОВНИХ ЗАСОБІВ МАНІПУЛЯТИВНОГО ВПЛИВУ В МЕДІЙНИХ ТЕКСТАХ: СТРАТЕГІЇ Й ТАКТИКИ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ

Nelli Gaiduk — 2025-09-30

Маніпулятивний вплив найчіткіше та найчастіше виявляє себе в межах саме медійного дискурсу, чим зумовлене його ретельне вивчення на матеріалі текстів засобів масової інформації або соціальних мереж як інструментів масової комунікації. Поняття ж маніпуляції як лінгвопрагматичного явища становить багаторівневу стратегію мовного впливу, в основі якої лежить поєднання когнітивних, прагматичних і соціокультурних чинників. Більшість лінгвістів дотримується думки, що маніпуляціє є негативним явищем, яке потребує ретельного вивчення задля розроблення ефективних механізмів протидії. Проте щодо потрактування цього поняття є й позитивні лінгвістичні коментарі, які ґрунтуються на тому, що якщо маніпулятивний вплив як засіб прихованого управління вчиняється з гуманними цілями, то є цілком прийнятним, що свідчить про неоднозначність сприйняття лінгвістичною думкою явища маніпулятивного впливу. До засобів маніпулятивного впливу в текстах медійного дискурсу, спираючись на класифікацію сучасних провідних дослідників, зараховуємо такі: пейоративну лексику, дисфемізми, що застосовуються задля реалізації тактик критики й звинувачення в межах стратегії дискредитації; слова-афективи, що використовуються задля реалізації тактик створення загрози, звинувачення в межах стратегії дискредитації або тактик ціннісної орієнтації чи створення загрози в межах стратегії драматизації; іронія, що вживається задля реалізації тактики натяку в межах стратегії дискредитації; антитеза, евфемізми, що використовуються задля реалізації тактики створення опозиції «свій – чужий» у межах стратегії дискредитації або тактики вуалізації в межах стратегії нормалізації; синоніми з розмитим або подвійним семантичним значенням, що застосовуються задля реалізації тактики вуалізації в межах стратегії маніпулювання імпліцитними смислами; повторення, номіналізація та гедж-маркери, що вживаються задля реалізації тактики переакцентування в межах стратегій маніпулювання імпліцитними смислами або персоналізації/фрагментації; метонімія та конструкції з квазіекспліцитним суб’єктом, що застосовуються задля реалізації тактики вуалізації в межах стратегії нормалізації; метафора, що використовується задля реалізації тактики ціннісних орієнтацій у межах стратегії драматизації, а також синоніми з більшим смисловим навантаженням задля реалізації тактики перебільшення в межах стратегії драматизації.

СЕМАНТИЧНА КРИТИКА ТЕРМІНА «КАРТИНА СВІТУ»: ПРОБЛЕМА ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ АДЕКВАТНОСТІ

Malvina Husar — 2025-09-30

У статті здійснено критичний аналіз терміна «картина світу» в українському гуманітарному дискурсі з урахуванням його історії, семантики й концептуального змісту. Актуальність дослідження зумовлена поширеним уживанням терміна в лінгвістиці, філософії мови, культурології та когнітивній науці, попри його термінологічну неоднозначність. Звертається увага на розбіжність між динамічною природою концептуального утворення, що позначається цим терміном, і семантикою самого слова «картина», яке передає статичність, завершеність і зорову репрезентативність. Особливу увагу приділено історичним джерелам терміна, зокрема його походженню з німецького Weltbild, який спочатку функціонував у природничому дискурсі (у працях Герца), а пізніше був адаптований у неогумбольдтіанській традиції для опису когнітивного світобачення. Установлено, що український термін виник шляхом калькування з російського перекладу, без урахування семантичної й етимологічної глибини. У статті проведено семантичний аналіз лексем «картина» і Bild, на основі чого обґрунтовано термінологічну неадекватність усталеного словосполучення «картина світу» як назви для процесуального й багатовимірного концепту. Запропоновано аргументи щодо можливості переосмислення терміна або введення альтернативних номінацій, які краще відображали б динамічну природу когнітивного бачення реальності.

СИМПТОМИ КРИЗИ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В ПОВІСТІ ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ «ЗА СИТУАЦІЯМИ»: ПРОБЛЕМНИЙ АСПЕКТ

Svitlana Hutsuliak — 2025-09-30

У статті проаналізовано низку проблем («подвійності» душі, родинного виховання, «лагідної» русифікації, мови як національного маркера, зради Батьківщини), порушених у повісті О. Кобилянської «За ситуаціями», які є симптомами кризи національно-культурної ідентичності персонажів твору. Актуальність дослідження визначається тим, що проблематика, пов’язана з національною ідентичністю, залишаючись одним із недостатньо висвітлених аспектів у сучасному кобилянськознавстві, водночас має катарсичний потенціал у пору екзистенційного виклику для української нації. Усі ключові персонажі повісті зростають у мультикультурному просторі, зазнаючи впливу сторонніх (подекуди шовіністських) наративів, що зумовлює складний процес формування їхньої національної самосвідомості. Поміж рядків авторка акцентує на важливості патріотичного виховання в родині, якого не зазнала талановита піаністка Аглая-Феліцітас Федоренко. Відтак дівчина стала легкою здобиччю пропагандистів-русофілів через посередництво нареченого Андрія, що згодом помирає. Зустріч із професором Чорнаєм (у його біографії також був період прихильності до російської культури, який вдалося подолати завдяки науковому пізнанню) знову привносить у її життя кохання і стає початком болісного шляху прощання з ідеологічним спадком, переосмислення колись сприйнятих на віру цінностей, віднайдення національної ідентичності. Простежуємо еволюцію поглядів Аглаї-Феліцітас, яка спочатку називає рідну мову жаргоном, соромиться нею спілкуватися, а згодом відвідує лекції з української та виконує україномовну пісню. Ще один персонаж повісті, Йоганес Шварц, який називає себе «зінтернаціоналізованим українцем», попри багаторічні мандри чужими землями, не втрачає культурної пам’яті, пам’яті роду. У межовій ситуації, за крок до зради Батьківщини, він чує українську пісню – і, переживаючи глибоке зворушення, відмовляється від ганебних намірів. Повість О. Кобилянської «За ситуаціями» актуалізує болісні й дражливі питання, пов’язані з пошуком і збереженням національної ідентичності, що особливо важливі в сучасному контексті.

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ-ІНОЗЕМЦІВ НА ПРАКТИЧНОМУ КУРСІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Svitlana Derba — 2025-09-30

Стаття присвячена дослідженню формування комунікативної компетентності іноземних студентів на практичних заняттях з української мови в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Викладачі мають сформувати навички вільного спілкування на різноманітні побутові теми, а надалі з метою професійного й особистісного розвитку інокомунікантів. Автори статті проаналізували велику кількість наукових досліджень з проблеми формування комунікативної компетентності як частини міжкультурної комунікації. Окреслили умови, яких викладачеві варто дотримуватися під час удосконалення вміння спілкуватися, а також навели основні лінгводидактичні принципи формування комунікативної компетентності. У розвідці автори зазначають умови успішного формування комунікативної компетентності: потрібно враховувати психолого-вікові особливості іноземного студента; варто розуміти сприятливі соціальні умова й ступінь адаптації здобувача; викладач має володіти високими методичними навичками та професійною майстерністю; підвищення рівня мотивації студента-іноземця під час вивчення української мови й активізація самостійної навчальної діяльності; застосування інноваційних прийомів навчання. Описано досвід викладання дисципліни «Практичний курс української мови» в четвертому семестрі бакалаврської філологічної освітньої програми «Українська мова та переклад (для іноземців)» на кафедрі української філології для іноземних громадян Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Автори описують зміст трьох основних модулів робочої програми, а також способи поєднання граматичного й лексичного матеріалу, яким чином варто враховувати національні чи суспільні відмінності здобувачів, як необхідно організувати самостійну роботу іноземних студентів. Зроблено висновок, що сформована на високому рівні комунікативна компетентність іноземного студента дасть йому змогу проявити себе в професійному розвитку, налагоджувати ділові й товариські контакти.

ОСОБЛИВОСТІ ФАХОВОЇ МОВЛЕННЄВОЇ ВЗАЄМОДІЇ З ІНОЗЕМНИМИ СТУДЕНТАМИ В МУЗИЧНОМУ ЗВО

Larisa Duz — 2025-09-30

Стаття присвячена актуальним лінгводидактичним підходам, що відповідають на виклики надзвичайних умов, ґрунтуються на розвинених досягненнях комунікативної лінгвістики, ураховують специфіку ЗВО й орієнтуються на фахові потреби студентів залежно від кваліфікаційного рівня отримуваної ними освіти. Увагу зосереджено на значенні теорії мовленнєвих актів і її впливі на розвиток сучасної гуманітаристики, зокрема лінгводидактики. За методологічну основу лінгводидактичного дискурсу прийнято трактування мовленнєвого акту як руху інтенцій мовця в комунікації. Об’єктом дослідження є реальні фахові ситуації вокально-педагогічної комунікації в музичному ЗВО. Означено об’єктивні відмінності фахової та лінгводидактичної взаємодії з іноземними студентами. Обумовлено доцільність деталізованої класифікації вокально-педагогічних мовленнєвих актів. Простежено рух провідних комунікативних інтенцій педагога та їх реалізацію через мовленнєві акти. Визначено типологію висловлень вокального педагога за частотністю вживання у фаховому мовленні. Вивчено мовні засоби досягнення ілокутивної сили вокально-педагогічного висловлення в процесі індивідуального вокального уроку й відповідність аудитивних актів і фахових психофізичних реагувань іноземного студента до мовленнєвих інтенцій педагога. Підкреслено значення лінгводидактичних матеріалів професійного спрямування за умов дистанційного навчання для досягнення перлокутивного ефекту вокально-педагогічних висловлень. З’ясовано функційне значення вокальних термінів і професіоналізмів у ситуаціях фахової взаємодії й у мовній підготовці іноземців. Мотивовано доповнення визначень мовленнєвого акту (як здійсненого відповідно до принципів і правил мовленнєвої поведінки, прийнятих у цьому суспільстві) поняттям прийнятності в певній фаховій спільноті.

ЗІТКНЕННЯ ТРАДИЦІЙНИХ І ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ У КОНТЕКСТІ КОНЦЕПЦІЇ ДОСТУПНОЇ МОВИ В МЕДІА

Andreana Eftimova — 2025-09-30

У статті досліджено взаємодію між традиційними болгарськими цінностями та європейськими орієнтирами щодо доступної мови в медіа й публічних інституціях. У центрі уваги – готовність болгарського суспільства, зокрема молоді, сприймати європейську концепцію «простого мовлення» в громадській комунікації. Аналізується вплив культурних уявлень про мову й освіту на ставлення до спрощення мовлення та реалізації права на інформацію. Серед основних завдань дослідження такі: визначення сприйманих відмінностей між болгарськими та європейськими цінностями; вивчення ставлення молоді до мовного спрощення; аналіз ціннісних установок, що підтримують або відкидають ініціативу; прогнозування потенційної суспільної підтримки чи опору на основі конфлікту цінностей. Методологічну основу становило онлайн-опитування 93 студентів факультету журналістики Софійського університету. Кількісні результати доповнено якісними коментарями респондентів, що дало змогу виявити глибинні ціннісні орієнтації. Результати виявили складну картину ціннісних уявлень. Попри загальне прийняття європейських принципів – таких як інклюзія, толерантність і право на інформацію – і підтримку ідеї доступної комунікації, чимало опитаних висловлюють занепокоєння щодо можливого зниження рівня грамотності внаслідок мовного спрощення. Поширеним є переконання, що пріоритетом має бути підвищення рівня мовної культури громадян, а не адаптація мови медіа. Відмінності в уявленнях про професіоналізм журналіста також відображають цю суперечність: одні вважають головним дотримання мовних норм, інші – здатність чітко й доступно передавати складну інформацію. У підсумку зазначається, що, попри відкритість молоді до ліберально-демократичних цінностей Європи, глибоко вкорінене уявлення про значущість мовних норм може стати бар’єром на шляху впровадження концепції простої мови в Болгарії. Для подолання цього виклику необхідно збалансувати прагнення до інклюзивної комунікації з повагою до культурних уявлень про мову, освіту й професійну компетентність.

АВСТРАЛІЙСЬКІ ПРИГОДИ ДОВЖИНОЮ В ЖИТТЯ (ДМИТРО НИТЧЕНКО)

Hanna Zviahina — 2025-09-30

Статтю присвячено відображенню явища міжкультурної комунікації, зокрема його мовному аспекту. Об’єктом дослідження стала збірка оповідань «Це трапилося в Австралії» українсько-австралійського письменника, критика й видатного громадського діяча Дмитра Нитченка (Чуба), типового представника третьої хвилі української еміграції. Коротко розглянуто біографію автора в розрізі її типовості щодо неприйняття й отримання ярлика через соціальне походження та використання української в спілкуванні. Типовою є й причина міграції письменника, спосіб прибуття й рід занять в Австралії. Нетиповою є вже громадська та літературна діяльність Д. Чуба, яка дала йому змогу стати, за загальним визнанням, «патріархом української літератури». Розглянута збірка видана ще в 1953 році в Сіднеї, складається всього з п’яти оповідань, одне з яких присвячено життю тубільців мікронезійських островів, а чотири – проживанню українських мігрантів в Австралії. Проте навіть у короткій за обсягом збірці передано й прибуття українських мігрантів в Австралію та перебування в переходовому таборі «Бонеґілля», й особливості роботи та проживання українців, і навіть їхні мрії про Україну й повернення до неї. Розглянуто різноманітні мовні явища, характерні для стилю автора, крізь призму відображення в них міжкультурної комунікації. Приділено увагу екзотизмам, варваризмам, порівнянню, вставним і вставленим конструкціям, парцельованим реченням. Активним засобом прояву міжкультурної комунікації є використання екзотизмів – назв житла та навколишніх реалій, і варваризмів – англійських назв, переданих українською мовою. Порівняння є активним засобом, і його введено до тексту за допомогою сполучників, виділено найбільш продуктивні з них (власне-порівняльна й модально-порівняльна функції). Найбільш активні вставні слова виражають упевненість або сумнів. Вставлені конструкції вжито у формі словосполучень, які підкреслюють експресію. Парцеляція в розглянутих творах слугує для створення ефекту невимушеного спілкування.

ЛІНГВІСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В МАС-МЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ

Oksana Kechedzhi — 2025-09-30

Робота присвячена аналізу узусу та впливу англіцизмів у мас-медійному просторі. У статті обґрунтовано актуальність дослідження лінгвістичних характеристик англійської мови в мас-медійному дискурсі, ураховуючи її динамічний розвиток під впливом соціокультурних факторів, актуалізовано роль англійської мови як глобального засобу комунікації, що суттєво впливає на структуру і стилістику медіатекстів, висвітлено ключові особливості мовного оформлення мас-медійного дискурсу, зокрема його лексичні, синтаксичні й прагматичні аспекти, що визначають ефективність інформаційної передачі, і розглянуто питання мовної маніпуляції, використання англіцизмів і їх впливу на міжнародний характер ЗМІ. З’ясовано, що глобалізація, цифровізація та соціальні мережі сприяють активному проникненню англійської лексики в медіатексти, змінюючи структуру комунікації й адаптуючи її до вимог мультимодального сприйняття. Здійснена спроба дослідити вплив технологічних змін на використання англійської мови, зокрема в онлайн-журналістиці. Проаналізовано закономірності поєднання лексичних, граматичних і стилістичних елементів у різних жанрах медіадискурсу, окреслено структурні особливості англомовних новинних повідомлень, аналітичних статей і рекламних матеріалів, визначено основні функції англіцизмів у мас-медіа, серед яких – номінативна, експресивна, міжкультурна, соціальна й когнітивна, що впливають на формування громадської думки та сприйняття інформації. Класифіковано основні мовні тенденції в мас-медійному дискурсі, окреслено динаміку трансформації медіатекстів під впливом технологічних змін і глобальних комунікативних процесів. Також узагальнено інформацію щодо ролі англійської мови як механізму адаптації мас-медійної комунікації до міжнародного інформаційного простору. Підсумовано, що англіцизми в сучасних медіа текстах не лише виконують номінативну і стилістичну функції, а й слугують важливими інструментами соціального позиціювання, полегшуючи міжнародний інформаційний обмін і сприяючи стандартизації медійної лексики в глобальному контексті.

ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ АНТИСТРЕСОВИХ ФУНКЦІЙ ЇЖІ ПІД ЧАС ВІЙНИ В ПОВІСТІ Г. БЕЛЛЯ «ПОЇЗД ТОЧНО ЗА РОЗКЛАДОМ»

Svitlana Kovpik — 2025-09-30

У статті досліджено процеси заїдання солдатами страху смерті на фронті під час Другої світової війни в повісті німецького письменника Генріха Белля «Поїзд точно за розкладом». Авторка шляхом аналітичного осмислення повісті з’ясувала антистресові функції їжі на війні, визначила специфіку художньої інтерпретації процесів заїдання страху смерті військовими під час відправки на фронт. Виявлено, що заїдання страху смерті – це був єдиний спосіб регуляції емоцій військових під час війни, а особливо під час поїздки на фронт. Німецькі солдати не мали навичок для свідомого проживання стресу, а тому вдавалися до споживання їжі й випивки алкоголю. З’ясовано, що неемоційне харчування – це неспецифічна реакція на очікування неминучої смерті, яку дуже майстерно художньо презентував Генріх Белль. Автор зосередив увагу на емоційних станах персонажів твору, яких відправляють на фронт, а отже, на неминучу й очевидну смерть. Дорога на фронт – це дорога на смерть, а стан пригніченості, безпорадності дуже добре нейтралізувала їжа. Роздуми про смерть у головного персонажа повісті Андреаса припинялися лише тоді, коли він починав їсти. Він згадував, що на фронті їжа також була єдиною втіхою та розвагою солдат. Саме так було, коли вони декілька днів сиділи в окопах біля озера Сиваш. Письменник дуже добре презентував стан стресу, пригніченості головного персонажа, а з допомогою прийому повтору лексеми «смерть» він загострив психоемоційний стан Андреаса, який постійно думав про місце своєї смерті, адже ніяк не хотів померти так далеко від батьківщини. Їжа та й сам процес її споживання відволікли головного персонажа від нав’язливих думок про смерть, місце смерті. Тож їжа виконала під час трапези в ресторані антистресову функцію, адже її учасники відчули певне, хай і короткочасне емоційне заспокоєння. Помічено, що письменник постійно акцентував увагу на шляхах і способах подолання стресу вояками, а одним із таких шляхів був процес постійного поглинання їжі. Усі солдати, які їхали на фронт, намагалися якомога смачніше наїстися в дорозі, адже вони усвідомлювали, що це може бути їхня остання трапеза.

ІНСТРУМЕНТИ ПЕРСУАЗИВНОСТІ: МЕТОДИ МЕТАПРАГМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ В СУЧАСНІЙ КИТАЙСЬКОМОВНІЙ БІЗНЕС-КОМУНІКАЦІЇ

Leonid Kryvosheiev — 2025-09-30

Метою дослідження є аналіз метапрагматичних механізмів, що забезпечують реалізацію персуазивного впливу в сучасній китайськомовній бізнес-комунікації. Особлива увага приділяється вивченню лексичних, граматичних і стилістичних засобів, які формують ефективний комунікативний вплив, а також адаптації цих засобів до культурних особливостей китайського мовного середовища. У дослідженні застосовано методи метапрагматичного аналізу, що охоплюють вивчення функціональних характеристик мовних засобів у контексті їх впливу на адресата. Аналіз проводився на основі текстів китайськомовної бізнес-комунікації, зокрема офіційних документів, ділового листування, переговорних сценаріїв та інших жанрів, характерних для сучасного бізнес-дискурсу. Для виявлення специфічних особливостей комунікації враховано соціокультурні аспекти, притаманні китайськомовному середовищу, з акцентом на взаємодії з міжнародними партнерами. У роботі вперше здійснено комплексний аналіз метапрагматичних механізмів у китайськомовному бізнес-дискурсі в контексті вивчення категорії персуазивності. Виявлено специфічні лексичні засоби, зокрема кліше, терміни й метафоричні вирази, які формують позитивний емоційний фон і підвищують ефективність комунікації. Граматичні засоби, зокрема модальні дієслова, умовні речення й інтенсифікатори розглядаються як важливі інструменти переконання. Окрему увагу приділено стилістичним засобам, які створюють образність висловлювань і покращують їх сприйняття. Принцип взаємності виділено як ключовий елемент побудови довірчих відносин, що сприяє гармонізації ділових взаємодій. Підкреслено, що метапрагматичний підхід дає змогу глибше зрозуміти механізми реалізації персуазивного впливу в китайськомовній бізнес-комунікації. Використання адаптованих лексико-граматичних і стилістичних засобів забезпечує точність і переконливість висловлювань, сприяє побудові довірчих відносин і враховує соціокультурні особливості комунікативного процесу. Дослідження підкреслює важливість дотримання етичних стандартів і мовного такту, що є основою для ефективної міжкультурної комунікації. Результати роботи відкривають перспективи для подальшого аналізу бізнес-дискурсу в умовах глобалізації й розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення комунікативних стратегій.

МОВА Й ВІРУВАННЯ В СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ АМЕРІНДІАНСЬКОМУ РОМАНІ ЛЬЮІС ЕРДРІЧ «THE LAST REPORT ON THE MIRACLES AT LITTLE NO HORSE»

Liana Kulish (Varchuk) — 2025-09-30

У статті виявлено та проаналізовано використання мови Оджибве й англійської мови для передачі та підтримки культурних переконань, а також проаналізовано духовні концепції католицької й оджибвейської систем вірувань. Аналіз роману «The Last Report on the Miracles at Little No Horse» показав, що Льюіс Ердріч використовує мову Оджибве й англійську мови для передачі та підтримки культурних переконань Оджибве в сучасному художньому тексті. Мова Оджибве (Ojibwemowin) відіграє центральну роль у трансформації головного героя, отця Демієна/Агнес, від євроамериканського й католицького світогляду до того, що дедалі більше нагадує Оджибве. Водночас Л. Ердріч адаптує англійську мову, щоб розширити її здатність виражати концепції та переконання Оджибве. Католицизм виступає як дискурс в англійській мові, який створює місток між панівними євроамериканськими й індіанськими дискурсами. Католицький дискурс у романі трансформує стосунки читачів з англійською мовою. Виявлено, що протягом усього роману Льюіс Ердріч використовує слова та фрази Оджибве (перекладені й неперекладені), щоб ствердити цінність та актуальність мови Оджибве. Письменниця використовує гру слів і каламбури, які підкреслюють мінливість і невизначеність мови, вона надає мові духовного відображення та припускає, що мова й вірування мають матеріальні наслідки. Льюіс Ердріч грається зі словом «passion» (пристрасть) так, що ставить під сумнів християнські та євро-американські уявлення про духовність, водночас вона досліджує силу історій, зокрема оповідань святих, і їх роль у формуванні вірувань. Перспективою дослідження є конструювання образу оповідача/наратора етнокультурного наративу в романі Льюіс Ердріч «The Last Report on the Miracles at Little No Horse».

СТРУКТУРНІ МОДЕЛІ ТА КОМУНІКАТИВНІ РОЛІ ВОКАТИВІВ У ЛИСТУВАННІ РАННЬОНОВОАНГЛІЙСЬКОГО ПЕРІОДУ

Alina Kuts — 2025-09-30

У статті здійснено ґрунтовний аналіз епістолярних вокативів у листуванні ранньоновоанглійського періоду з погляду їх структурних і прагматичних характеристик. У розвідці доведено, що досліджувані форми звертання функціонували для встановлення тону, рівнів формальності й соціальної динаміки, властивих для ранньоновоанглійської комунікації. Увагу також зосереджено на різноманітних зразках і контекстуальних особливостях вокативів, їх ключової ролі в реалізації стратегії ввічливості, близькості чи авторитету, яка унаочнює ієрархічні відносини й відповідні соціальні норми. У досліджуваних текстах звертання є важливими функціональними елементами, виконують важливу смислорозрізнювальну роль, важливе функціональне навантаження у відносинах між адресантом та адресатом. Відсутність структурного показника для позначення звертання в англійській мові зумовлює їх синтаксичну гнучкість. Мовці використовували різноманітні іменникові словосполучення й характерні інтонаційні моделі для вираження прямого звертання, тим самим посилюючи емоційний і реляційний контекст повідомлення. Окрім цього, у статті виявлене прагматичне значення навантаження вокативів, засоби втілення намірів мовця та його ставлення до адресата. Кожний вокатив містить відповідний, соціально зумовлений рівень поваги, і його вилучення або заміна може змінювати комунікативний намір адресанта. Листування між такими впливовими особами, як Джон Меннерс і Бесс, вдова, графиня Шрусбері, а також листи Анни Болейн до кардинала Томаса Волсі ілюструють персоналізацію взаємодії між учасниками комунікації, створення емоційного контакту між ними засобами вокативів. Матеріал дослідження демонструє роль епістолярних вокативів у встановленні відповідного тону й залученні адресата, уможливлює розуміння ранньоновоанглійських культурних і комунікативних практик.

ТИПОЛОГІЯ Й ІДЕЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ ІРАНСЬКИХ НАРОДНИХ КАЗОК

Iryna Levchyn — 2025-09-30

У статті досліджено іранські народні казки, що зберігають уявлення іранського народу про світ, добро і зло, справедливість і долю. Вони поєднують розважальну функцію з глибоким символізмом і моральними настановами. Попри розмаїття цих творів, в українській науці їм приділено мало уваги. Саме тому актуальним є аналіз їх типології та ідейної спрямованості. Це дає змогу виокремити основні теми, мотиви й образи іранської казкової традиції. Обмежена кількість в Україні наукових праць, присвячених іранському фольклору, зокрема іранським народним казкам, зумовлює новизну й актуальність розвідки, метою якої є виявлення типології й ідейної спрямованості іранської народної казки. Основне завдання статті – визначити ключові теми, мотиви й образи іранських народних казок, а також їх роль у формуванні художньої картини світу. Використовувалися такі методи дослідження: теоретичний аналіз (опрацювання наукової літератури за темою дослідження), елементи порiвняльно-тематичного аналізу, систематизації, спостереження, описовий метод. Під час аналізу іранських народних казок виділено основні типи казок, ключові теми й ідеї, систему персонажів. За підсумками аналізу виявлено, які фольклорні наративи розглядаються як своєрідне віддзеркалення ментальних установок, уявлень про світ, добро і зло, а також глибинних цінностей іранського народу, сформованих упродовж тривалого історичного розвитку. Основними типами іранських казок є народні, повчальні, чарівні, жартівливі, ланцюгові (рамкові) казки. Ключовими темами іранської казкової традиції є боротьба добра зі злом, пошук справедливості, винагорода за чесноти, подолання труднощів, доля як вища сила та магічна допомога. Персонажами казок є міфологічні істоти (пері, див, птах Сімург), побутові або історичні герої (дервіш, шах, юнак, старець), що функціонують як уособлення добра, зла або нейтральної сили й відображають соціальні уявлення, моральні ідеали та колективні архетипи.

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ЧИТАННЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ ЗА ДОПОМОГОЮ ФЕНТЕЗІЙНОГО МАТЕРІАЛУ: СТРАТЕГІЯ ТА ВПРАВИ

Svitlana Lyevochkina — 2025-09-30

У статті запропоновано методологічні засади, зокрема стратегії читання й аудиторні завдання, для формування навичок читання англійською мовою на матеріалі фентезійної літератури. Роль автентичних текстів у викладанні англійської мови часто недооцінюється, проте їх використання значно покращує результати навчання й заохочує студентів до самостійної роботи. У цьому контексті використання фентезійної літератури є особливо ефективним, оскільки цей жанр сприяє емоційному та когнітивному розвитку здобувачів освіти. Запропоновані методологічні засади ґрунтуються на інтерактивній моделі читання, котра поєднує два процеси: низхідний (активізація фонових знань студентів для генерування гіпотез) і висхідний (декодування мовних одиниць). У статті зосереджено увагу на основних стратегіях читання, які спрямовані на розумінні тексту, і допоміжних, що стимулюють увагу й залученість студенів. Дослідження доводить ключову роль триетапного підходу – передтекстового (pre-reading), текстового (while-reading) і післятекстового (postreading) – в опануванні мови студентами середнього й поглибленого рівнів. Зазначається, що кожен із зазначених етапів спрямований на досягнення певної мети. Так, передтекстовий етап орієнований на активізацію фонових знань; текстовий – на розвиток навичок ознайомлювального (skimming) і пошукового (scanning) читання; післятекстовий етап призначений для продуктивного використання студентами мови. У статі звернено увагу на те, що в межах цих трьох етапів жанр фентезі є ефективним у розкритті творчого потенціалу, необхідного для збагачення студентів ментальним лексиконом і мовними конструкціями. На підставі цього в дослідженні пропонується структура й типи завдань у межах передтекстових, текстових і післятекстових стратегій з акцентом на важливості диференційованих завдань і лінгвістичного фокусу для різних рівнів володіння мовою (B1–C1). Пропонується структурований і практичний підхід до викладання англійської мови на матеріалі фентезійних текстів в умовах іншомовного навчання (EFL) за рахунок прикладів завдань, що орієнтовані на зміст, і завдань, котрі спрямовані на розвиток лексичних і граматичних навичок.

ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ ЛЕКСИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ В УЧНІВ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Lyevochkina Svitlana — 2025-09-30

У статті досліджено проблему формування іншомовної лексичної компетенції в учнів середньої школи із застосуванням цифрових технологій. Актуальність теми зумовлена трансформацією освітнього процесу в умовах цифровізації, потребами сучасних учнів і вимогами оновлених освітніх стандартів, які акцентують увагу на розвитку комунікативної, цифрової та критичної компетентностей. Розкрито сутність лексичної компетентності як базового компонента іншомовної комунікативної компетенції й визначено етапи її формування: ознайомлення з лексичними одиницями, автоматизація мовленнєвих навичок і комунікативна практика. Увагу зосереджено на можливостях використання цифрових ресурсів у процесі навчання іноземної мови, а саме: онлайн-платформ (LearningApps, Wordwall, Quizlet), мобільних застосунків (Duolingo), інтерактивних вправ із використанням відео й аудіо, гейміфікації та доповненої реальності. Визначено переваги використання цифрових інструментів, серед яких – індивідуалізація навчання, підвищення мотивації, розвиток навичок самоконтролю, забезпечення доступу до автентичного мовного середовища. Стаття містить теоретичне обґрунтування й методичні рекомендації, що можуть бути використані в професійній діяльності вчителя іноземної мови.

СУЧАСНИЙ ОСВІТНІЙ ІНФОПРОСТІР: ВИКОРИСТАННЯ ПОДКАСТІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Natalia Masi — 2025-09-30

У полі зору авторки пропонованої статті – технологія навчального подкасту, під час застосування якої актуалізується проблема пошуку оптимальних шляхів поєднання традиційних та інноваційних методів. Проведення дослідницьких робіт у цьому напрямі, у свою чергу, формує базову систему теоретичних знань, яка сприяє набуттю навичок фахового спілкування й активізує взаємодію учасників комунікаційного процесу. Відусюди з’являються дослідницькі напрацювання, котрі розкривають сутність інтерактивного навчання, яка полягає в активізації самостійності думок здобувачів і залученні їх до роботи з великими обсягами інформації; такий процес сприяє ефективному розкриттю індивідуального творчого потенціалу в колективі однодумців. Останніми роками серед науковців усе більше превалює думка, що навчальні подкасти здатні підвищити мотивацію й дійсно викликають у користувачів бажання навчатися, стимулюють зацікавленість у предметі вивчення, однозначно стають засобом отримання корисної та життєво необхідної інформації. До того ж авторкою актуалізовано питання такого мережевого явища, як наявність в абсолютно вільному доступі спеціалізованих освітніх платформ, які пропонують подкасти з різноманітними навчальними матеріалами в галузях інженерії, гуманітарних наук, медицини, бізнесу, інформатики тощо. Проаналізовано досвід як зарубіжного, так й українського освітнього простору, де розробляється та презентується своя територія навчального продукту, що має потужні перспективи подальшого розвитку. Окремо виділено ще один аспект поставленої проблеми – це подкасти, які стають особливо значущими для українського суспільства в часи війни: сучасні технології дійсно здатні переробити навчальний процес на більш інклюзивний і врахувати широкий спектр різних стилів навчання. Гнучкість і різноманітність технології подкасту не потребує спеціальних доказів, а це, у свою чергу, робить його цінним інструментом у процесі навчання. Дослідження обґрунтовує доцільність і раціональність упровадження й використання подкастів різноманітної тематики під час навчання різних цільових аудиторій, оскільки ця технологія є популярною завдяки своїй зручності й можливості інтеграції в навчальний процес у режимі дистанційного та змішаного навчання.

МІФОСВІТ ПОЕМИ «РОГНІДА» ГАЛИНИ МОГИЛЬНИЦЬКОЇ

Olena Mizinkina — 2025-09-30

У статті звертається увага на те, що життєвий шлях Галини Могильницької пов’язаний з Одесою, її творчість представляє літературний процес Півдня України, проте доробок письменниці не досліджений. Коротко означено історію видань поеми «Рогніда». Мета розвідки – проаналізувати в поемі «Рогніда» прояви міфологій різних народів, які допомагають творити історичну епоху та працюють на моделювання персонажів. Відстежено й прокоментовано уривки поеми, у яких згадуються імена богів (Перун, Хорс, Мокоша, Лада, Дажбог), міфічні істоти (діва Обида, божества роздору й біди Цур і Пек), напівдухи (нявки, лісовик, русалка) давньослов’янських вірувань. Такі представники міфічного світу сприяють відтворенню проблеми стосунків Рогніди й Володимира, змін у світогляді очільника Давньоруської держави, реформи 988 року у віросповіданні суспільства. Із залученням міфологічних елементів у творі Г. Могильницької відчитується обряд жертвоприношення, прогнозування ворожнечі між нащадками князя Володимира, образи природи, картини побуту. Біблійна міфологія в поемі оприявлюється завдяки мовним формам «Не убий» і «Не осуди», що апелюють до десяти заповідей у міфі про Мойсея; завдяки жіночим іменам Єви й Магдалини, які відсилають до оповідей про їхні міфічні історії; завдяки топоніму «рай» із його семантичним навантаженням. Германо-скандинавська міфологія представлена ім’ям найголовнішого бога Одина, яке в поемі вказує на відмінність у світоглядах варягів і слов’ян. На давньогрецьку міфологію вказують міфоніми Ніоба, Латона, Ікар. Історії цих героїв міфів постають застереженням для головної героїні «Рогніди» й демонструють визначальні риси її характеру.

ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ «ТЕКСТ У ТЕКСТІ» У ІСТОРИЧНОМУ РОМАНІ «МАЛЬВИ» РОМАНА ІВАНИЧУКА

Oksana Nazarenko — 2025-09-30

Стаття присвячена вивченню інтертекстуального феномена «текст у тексті», визначенню форми інтертекстуальності та аналізу специфічного поєднання автором двох текстів різних жанрів в одному творі авторського роману. Метою дослідження є аналіз інтертекстуальної взаємодії «текст у тексті» у межах одного текстового простору українського історичного роману «Мальви» Романа Іваничука в лінгвістичному аспекті. Для досягнення поставленої мети вирішено такі завдання: 1) проаналізовано специфіку введення допоміжних творів до основного тексту; 2) визначено форми взаємопов’язаних текстів інтертекстуального вияву «текст у тексті». У статті зосереджено увагу автора на інтертекстуальності як текстовій категорії, яка є текстотвірною для художнього тексту. В умовах породження і сприйняття твору відбувається інтертекстуальне підключення до попередніх і наступних у часі текстів як на рівні авторської інтенції, так і на рівні читацького сприйняття та декодування історичного роману. Визначено, що мовними засобами вираження цитат є: графічні маркери – оформлення в лапках та нетекстовий маркер – абзацний відступ; лексичні – слова і словосполучення, які допомагають увести інтертекст у авторський твір, синтаксичні – конструкції прямої та непрямої мови. У статті обґрунтовано, що в результаті інтертекстуальної взаємодії «текст у тексті» ми виявляємо в історичному романі «Мальви» Романа Іваничука: легенди, перекази, казки, фольклорні твори, листи, ліричні твори, народну поезію, статті законів тощо. Слід зазначити й такі канцелярські документи, як грамота, фетва, указ, закон, ярлик. Автор подає їх чимало у тексті роману, зазначає назву та передає правдиво й дослівно їхній зміст, оскільки першому авторському роману «Мальви» характерний стиль конкретно-реалістичного письма. Це підтверджується й тим, що автор до написання твору ретельно готувався і збирав матеріал, вивчав історичні документи, досконало пізнав епоху, про яку збирався писати. Наведення уривків або їх дослівне відтворення увиразнює історичне тло, сприяє поглибленню сприйняття історичної основи характеру роману.

ОЗНАКИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЛІНГВІСТИЧНОГО ЛАНДШАФТУ КРІЗЬ ПРИЗМУ УКРАЇНСЬКОГО ДОСВІДУ: ПРИКЛАД ВРОЦЛАВА

Iryna Rozhdestvenska — 2025-09-30

У статті досліджується взаємозв’язок між мовою та простором із семіотичної точки зору, де концепція мовного ландшафту використовується як інструмент для аналізу знаків, присутніх у публічній сфері мультикультурного міста. Останнім часом багатомовність міста формується під впливом міграційних потоків та зростаючої мобільності людей, викликаної глобалізацією. На прикладі великих європейських міст, таких міських середовищ, як польський Вроцлав, розглянуто процес їх трансформації у місця динамічної культурної взаємодії, де мовні ландшафти відображають зростаючу мовну складність. Запропоновано модель мовного ландшафту, що складається з чотирьох домінуючих компонентів: польської, англійської, німецької та української мов. Ця модель відображає мови, які найчастіше використовуються та мають найбільше символічне навантаження в публічних вивісках, комерційних оголошеннях та громадській комунікації у сучасному Вроцлаві. Було показано, що ці складники різняться за видимістю та функцією, ілюструючи різні рівні мовної політики, вплив міграції та силу мови. Стверджується, що необхідність вивчення мовних ландшафтів виникає, коли ці ландшафти стають неоднорідними, що викликає питання про владу та ідентичність. Наприклад, у контексті російсько-української війни зміни у публічному відображенні української мови підкреслюють динаміку мовних процесів та нерівність, характерну для багатомовні. У дослідженні особлива увага приділяється ролі рухомих знаків – текстів, що відображаються на громадському транспорті, такому як трамваї та автобуси, які слугують мобільними елементами мовного ландшафту. Ці знаки, часто багатомовні, містять офіційні повідомлення, рекламу і циркулюють у різних районах, розширюючи просторове охоплення та символічний вплив мов, у тому числі української. Таким чином, зазначається можливість міських просторів формувати силу мови та пропонується розуміння того, як міста відображають політичні та культурні зміни через свої візуальні знаки.

ҐЕНДЕРНІ КОНФІГУРАЦІЇ В РОМАНІ ДЛЯ ДІТЕЙ ЕРІХА КЕСТНЕРА «ЕМІЛЬ ТА ДЕТЕКТИВИ»: ФЕМІННІСТЬ ТА МАСКУЛІННІСТЬ У ХУДОЖНІЙ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ

Tetiana Semeniuk — 2025-09-30

У статті досліджено художню репрезентацію маскулінності та фемінності як форм ґендерної ідентичності у романі для дітей Еріха Кестнера «Еміль та детективи» крізь призму літературознавчого аналізу. Актуальність теми зумовлена зростаючим інтересом сучасного гуманітарного знання до ґендерної проблематики, а також недостатньою кількістю досліджень, присвячених вивченню ґендерної рівності у німецькій дитячій літературі першої половини ХХ століття. Теоретичне підґрунтя роботи становлять сучасні ґендерні студії, які трактують маскулінність і фемінність не як біологічно зумовлені ознаки, а як соціально сконструйовані ролі, що змінюються залежно від історичного й культурного контексту. У центрі дослідження – образна система твору, наративні стратегії та типологія персонажів, зокрема аналізуються риси маскулінності й фемінності, втілені в образах як дітей, так і дорослих. Особлива увага приділяється фігурі пані Тішбайн – матері головного героя, яка постає прикладом сильної, працелюбної та емоційно зрілої жінки. Образ матері репрезентує фемінність у поєднанні з елементами маскулінності, демонструючи цілісність, відповідальність і здатність до самостійного життєзабезпечення. Стаття доводить, що роман для дітей «Еміль та детективи» не лише виконує розважальну функцію, а і слугує важливим джерелом для осмислення соціальних ролей чоловіків і жінок у суспільстві міжвоєнної доби. Аналіз підтверджує, що дитяча література відіграє значну роль у формуванні уявлень про ґендер і може бути простором для трансформації стереотипних моделей поведінки.

МОВНИЙ СКЛАДНИК У ФОРМУВАННІ ІМІДЖУ УКРАЇНИ ЯК МОРСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Viktoriya Sikorska — 2025-09-30

У статті розглянуто мовний складник як ключовий чинник формування позитивного іміджу України як морської держави. Підкреслено, що мова виконує не лише комунікативну, а і символічну функцію, репрезентуючи державу на міжнародній арені. Проаналізовано роль морської традиції у формуванні мовного простору України, її відображення в народній творчості, літературі та професійній комунікації. Особливу увагу приділено аналізу сучасного стану мовної політики у сфері морської фахової комунікації, що має відповідати як вимогам глобалізації, так і завданням зміцнення національної ідентичності. Окреслено роль морської термінології як засобу професійної комунікації й інструменту позитивної репрезентації держави у світі. Наголошено на необхідності активного розвитку української морської терміносистеми, її кодифікації та впровадження в освітній процес морських навчальних закладів. Визначено основні виклики, що постають перед мовною політикою в морській сфері, серед яких – потреба поєднання міжнародних стандартів морської комунікації з розвитком національної мовної традиції. Зазначено, що використання української мови в морському секторі є важливим чинником реалізації національних інтересів, забезпечення державної безпеки та підвищення міжнародного престижу країни.

ВАРВАРИЗМИ ТА ЦИТАТИ. ДЕКІЛЬКА СПОСТЕРЕЖЕНЬ ПРО РИТОРИКУ У МІЖМОВНІЙ КОМУНІКАЦІЇ

Matvij Sokal’ — 2025-09-30

У доповіді розглянуто мовні запозичення як ключовий, хоча й не досить досліджений аспект міжкультурної (або, точніше, міжмовної) комунікації. Автор наголошує, що запозичення не лише слугують каналом перенесення елементів однієї культури до іншої, а і самі по собі є риторичними повідомленнями, здатними як сприяти порозумінню, так і створювати бар’єри. Звертається увага на розмежування між варваризмами та цитатами: перші часто підкреслюють «чужість» і можуть нести негативне забарвлення, тоді як цитати зберігають контекст і автономію оригіналу, демонструючи повагу до іншої мовної культури. У доповіді також розглянуто критику поняття міжкультурної комунікації, зокрема з боку Ю. Хонбіна, який вбачає в ньому прояви прихованого культурного есенціалізму. Водночас запропоновано ширше розуміння мовної культури, яке не обмежується національними чи етнічними межами. На прикладі новели М. Коцюбинського «В путах Шайтана» продемонстровано, як варваризми та цитати функціонують у літературному тексті, формуючи риторику міжмовного дискурсу. Згадано й приклад із сучасної популярної культури – коміксову рекламу на поїздах у Лужиці – як приклад «холодного» засобу міжмовної комунікації за термінологією Маршала Маклуена. Доповідь не претендує на вичерпність, але окреслює деякі важливі аспекти риторичних механізмів у міжмовному дискурсі, які досі залишаються поза увагою дослідників.

ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНІ АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДУ БЕЗЕКВІВАЛЕНТНОЇ ЛЕКСИКИ У ЦИКЛІ ПЕЙО ЯВОРОВА «ХАЙДУШКИ ПЕСНИ» УКРАЇНСЬКОЮ

Daryna Stoianova — 2025-09-30

Метою дослідження є вивчення основних стратегій та прийомів відтворення безеквівалентної лексики у поетичному перекладі, а також аналіз ефективності вибраних перекладацьких рішень з позиції забезпечення їхньої стилістичної та функціональної адекватності. Предметом є стратегії та способи відтворення безеквівалентної лексики у перекладі циклу «Хайдушки песни» болгарського поета Пейо Яворова українською мовою. Матеріалом дослідження слугує український переклад циклу «Хайдушки песни» (1903), здійснений Дмитром Білоусом. Результати дослідження показали, що Дмитро Білоус у своєму перекладі застосовує гнучкий, комбінований підхід, поєднуючи дві ключові перекладацькі стратегії. Домінуючою є стратегія доместикації (одомашнення), мета якої полягає у максимальному наближенні іншомовного тексту до культурного та мовного середовища цільової аудиторії, забезпечуючи його глибоке та органічне сприйняття. У межах цієї стратегії активно використовуються наближений, адаптивний та трансформаційний способи перекладу, що дозволяє створювати текст, який органічно вписується в українську фольклорну та поетичну традицію, збагачуючи його звичними образами та емоційним забарвленням. Водночас перекладач також звертається до стратегії форенізації (відчуження), мета якої – збереження автентичності та інакшості оригіналу, а також розширення культурного кругозору читача. Це реалізується через транскрипцію та транслітерацію ономастичної лексики (антропонімів, топонімів) та окремих реалій. Таким чином, вдале поєднання доместикації та форенізації дозволило Дмитру Білоусу не лише адекватно передати денотативний та конотативний зміст безеквівалентної лексики, а й зберегти багаторівневу художню виразність та національно-культурний колорит оригіналу, успішно інтегрувавши його у простір українського словесного мистецтва. Це підтверджує, що для успішного відтворення безеквівалентних одиниць, особливо в поезії, необхідний гнучкий підхід, що враховує як лінгвістичні, так і культурні нюанси обох мов.

ЕКОЛІНГВІСТИЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ОБРАЗУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Kseniia Taranenko — 2025-09-30

У статті проаналізовано чинники, які формують уявлення про українську мову в масовій свідомості, зокрема з урахуванням еколінгвістичного підходу. Досліджено мову як складник комунікативного середовища, що зазнало тривалого колоніального тиску, політичних трансформацій і сучасних інформаційних викликів. Обґрунтовано, що нерівномірне функціонування мови в різних сферах і середовищах – приватному, професійному, територіальному – зумовлює неоднозначне ставлення до неї, ускладнює її сприйняття як універсального засобу міжособистісної ідентифікації. Методологічну основу дослідження становить анкетування, у якому взяли участь 1536 респондентів віком від 15 до 80 років. Вибірка охоплює українськомовних, російськомовних, двомовних та осіб із досвідом мовного переходу. У ході аналізу виявлено бар’єри, що ускладнюють або гальмують зміну мовної поведінки, а також типові мотиви збереження або відмови від української мови в побутовому та публічному вжитку. Особливу увагу приділено співвідношенню афективних, когнітивних і поведінкових складників мовного ставлення. Наукова розвідка в межах еколінгвістичного підходу унаочнює, що зміна мовної ситуації потребує не лише політичних рішень, а й екологізації мовного середовища – створення таких умов, за яких українська мова буде підтримана інституційно, психологічно й культурно. Окреслено напрями подальших досліджень, що пов’язані з поглибленим аналізом динаміки мовної ідентичності, дискурсивної взаємодії та міжгенераційного впливу на мовну поведінку.

ТРОЛІНГ В ІНТЕРНЕТІ ЯК ВИД КОНФЛІКТНОГО СПІЛКУВАННЯ В УКРАЇНСЬКОМОВНОМУ ВЕБДИСКУРСІ

Svetlana Formanova — 2025-09-30

У статті досліджується тролінг як окрема форма конфліктного спілкування в межах українськомовного вебдискурсу. З огляду на активізацію цифрової комунікації в українськомовному сегменті Інтернету зростає актуальність вивчення деструктивних форм взаємодії, зокрема тролінгу, що становить навмисну провокацію користувачів з метою виклику емоційної реакції, порушення ходу дискусії або нав’язування деструктивного комунікативного сценарію. У статті проаналізовано лінгвальні та прагматичні особливості тролінгових повідомлень, визначено їхні жанрово-стилістичні характеристики, структурні та функціональні ознаки. Звертається увага на типові мовні маркери тролінгу: використання іронії, сарказму, оцінної лексики, риторичних питань, граматичних трансформацій, а також маніпулятивних стратегій. Окремо розглянуто особливості тролінгу в коментарях до контенту, де така форма конфліктного спілкування часто виконує не лише провокаційну, а й ідеологічну чи сатиричну функцію. Виокремлюються типи тролів за намірами та комунікативними ролями: деструктивний, жартівливий, ідеологічний тощо. Дослідження засвідчує, що тролінг в українському вебдискурсі є складним комунікативним явищем, який поєднує мовну гру, емоційний вплив і конфліктну взаємодію, потребуючи чіткого розмежування між вільним висловленням думок і мовною агресією.

ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО ДИСКУРСУ СУЧАСНОЇ КИТАЙСЬКОЇ МОВИ (НА МАТЕРІАЛІ ПРОМОВ ДЖЕКА МА)

Svitlana Tsymbal — 2025-09-30

У статті робиться спроба дослідити лексико-граматичні особливості економічного дискурсу сучасної китайської мови крізь призму промов відомого китайського підприємця, засновника і голови ради директорів компанії «Alibaba Group» Джека Ма. З огляду на той факт, що економічний дискурс є одним із найменш вивчених типів дискурсу, виокремлення його особливостей дасть нам змогу визначити, якими засобами адресант може впливати на аудиторію, формувати її думку, закликати до чогось тощо. У сучасному світі Китай посідає одне з провідних місць на світовій економічній арені. Розвиток китайської економіки та її взаємодії з іншими країнами є ключовим фактором, що визначає динаміку світового ринку. Сучасний китайськомовний економічний дискурс є динамічним та адаптивним, відображаючи величезні зміни в економіці Китаю. Це також свідчить про постійну еволюцію мовних засобів у відповідь на сучасні виклики та тенденції у галузі економіки. Тож вивчення практичної лексики і граматики китайської мови та, зокрема, економічного дискурсу є надзвичайно вагомим для ведення бізнесу, спілкування між дипломатами та для інших професіоналів, які працюють з Китаєм. Україна є важливим стратегічним партнером Китаю, про що свідчать історичні події минулих століть. Нині довготривалі торговельні відносини між цими двома країнами вже давно перейшли на новий щабель, у зв’язку з цим знання характерних рис економічного дискурсу дає змогу здійснювати більш ефективну комунікацію з китайськими партнерами та клієнтами, а також розуміти особливості китайського бізнесу та культури. Вміння аналізувати та послуговуватися економічним дискурсом сучасної китайської мови у практичному застосуванні дозволяє зрозуміти політичні та економічні тенденції Китаю, прогнозувати його розвиток та приймати ефективні рішення в умовах глобалізації.

АНАЛІЗ АБРЕВІАТУРНИХ КОМПОНЕНТІВ У ОРГАНІЗАЦІЯХ З ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ

Nadiia Yurko — 2025-09-30

Стаття присвячена вивченню питання абревіатур у найменуваннях професійних організацій сфери легкої атлетики як одного з найбільш видовищних та поширених видів спорту у світі. Незважаючи на значний інтерес науковців до професійних організацій багатьох галузей та численних аспектів дослідження різних видів спорту, включаючи легку атлетику, абревіатури найменувань професійних легкоатлетичних організацій досліджені не досить. З огляду на актуальність вивчення та необхідність стандартизації абревіатур професійних організацій, а також міжнародну популярність легкої атлетики метою статті є дослідження найменувань професійних установ у цьому поширеному виді спорту. Завдання цього дослідження полягають у визначенні та аналізі основних характеристик абревіатурних компонентів у легкоатлетичних організаціях. Об’єктом дослідження є найменування професійних установ у легкій атлетиці, а предметом дослідження – абревіатурні компоненти в назвах професійних організацій сфери легкої атлетики. Матеріал цього дослідження представлений вибіркою абревіатур професійних установ та організацій у легкій атлетиці з друкованих та інтернет-ресурсів. Літературний та порівняльний аналізи досліджуваного матеріалу дають підстави визначити, що основні групи абревіатур у найменуваннях професійних організацій сфери легкої атлетики охоплюють міжнародні, всесвітні та міжурядові організації та установи. Найпродуктивнішими компонентами в абревіатурах найменувань професійних легкоатлетичних організацій є постійні абревіатурні компоненти – Association та Athletics, ініціальні компоненти –International, World та Athletic, а також фінальні компоненти – Association та Athletics, що зумовлено загальною тенденцією до глобалізації професійних, у тому числі спортивних, організацій та популярністю легкої атлетики як виду спорту. Перспективи подальшого дослідження такої галузі полягають у вивченні та порівняльному аналізі вживання абревіатур у такому дедалі популярнішому та видовищному виді спорту, як легка атлетика, в англійській та українській мовах.