Причорноморські філологічні студії

СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЦИФРОВИЙ ІНСТРУМЕНТ ВИВЧЕННЯ ОРФОЕПІЇ

2026-11-03T08:07:39+02:00

У статті розкрито дидактичний потенціал використання контенту соціальних мереж у процесі вивчення орфоепії у межах курсу «Сучасна українська літературна мова» майбутніми вчителями-словесниками та філологами-україністами у закладах вищої освіти. Обґрунтовано актуальність залучення цифрових технологій із метою підвищення якості мовної освіти, активізації пізнавальної діяльності та розвитку орфоепічної культури студентів. Висвітлено практичні аспекти використання контенту, опублікованого у соціальних мережах «Інстаграм», «Фейсбук», «Ютуб», «Тикток» на лекційних та практичних заняттях. Запропоновано методологію укладання систематизованого каталогу аудіовізуальних записів на гуглдиску. Представлено три рівні складності вправ – від ідентифікації фонетичних явищ і вимовних рис до комплексного аналізу різнотипних порушень орфоепічних норм у мовленні респондентів і виконання завдань для підвищення якості власної вимови. Описано алгоритм реалізації індивідуального завдання «Орфоепічний портрет відомої людини», розкрито його навчальний потенціал. Обґрунтовано доцільність використання записів діалектного мовлення у процесі вивчення орфоепії сучасної української літературної мови. Доведено, що залучення діалектного матеріалу вчить здобувачів освіти розрізняти говіркове й літературне мовлення, полегшує розпізнавання діалектних вимовних явищ, допомагає усвідомити специфіку орфоепічних помилок, викликаних впливом діалектного оточення, розвиває навички мовної рефлексії. Зазначено, що представлений комплекс вправ формує у майбутніх філологів і вчителів навички аналізу чужої і власної вимови, здатність критично оцінювати контент соціальних мереж і уникати неусвідомленого копіювання поширених у медіапросторі орфоепічних помилок, мотивує працювати над високою орфоепічною культурою власного мовлення.

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ВНУТРІШНІХ КОМУНІКАЦІЙ У НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ І ДОКТРИНАЛЬНИХ ДОКУМЕНТАХ УКРАЇНИ, НАТО ТА ДЕРЖАВ-ПАРТНЕРІВ: КОГНІТИВНО-ДИСКУРСИВНИЙ АСПЕКТ

2026-11-03T08:15:07+02:00

Статтю присвячено когнітивно-дискурсивному аналізу осмислення внутрішніх комунікацій у правових та доктринальних текстах сектору безпеки і оборони України, НАТО, Канади та США. Актуальність дослідження зумовлена зміною їхньої ролі – від однобічного інформування до узгодження знань, довіри й дій за умов зовнішніх інформаційних загроз. Корпус охоплює одинадцять основних документів: акти й військові доктрини України, AJP-10, Стратегічну концепцію НАТО 2022 р., Підхід НАТО до протидії інформаційним загрозам, канадські DAOD 2008-0 і DAOD 2008-5 та американську ADP 6-0. Матеріали Government Communication Service залучено як додатковий контекст. Використано дефініційний, контекстний, фреймовий, предикатно-рольовий і зіставний методи. На лексичному рівні аналіз охоплює прямі й вторинні номінації; на граматичному – активні та безособові конструкції, деонтичну модальність і видимість суб’єкта; на когнітивному – фрейми передавання, координації, спільного розуміння та стійкості. Це дає змогу простежити, як мова кодує владу, участь, норму та дію. З’ясовано, що пряма назва «внутрішні комунікації» діє поряд з одиницями command information, shared understanding, strategic communications, information sharing і staff communication, кожна з яких висуває окрему рису явища. Відтворено макрофрейм ВНУТРІШНІ КОМУНІКАЦІЇ ЯК ІНСТИТУЦІЙНА КООРДИНАЦІЯ ЗНАННЯ ТА ДІЇ зі слотами агенса, адресата, змісту, каналу, напряму, модальності, зворотного зв’язку, мети, ефекту й обмежень. Виявлено чотири профілі: український координаційно-ієрархічний зі складником стійкості; натовський інтеграційно-когерентний; канадський корпоративно-відповідальний; американський командно-когнітивний. Новизна полягає в описі відмінностей не лише між термінами, а й між предикатами, моделями обов’язку, розподілом агентності та образами внутрішньої аудиторії. Матриця придатна для мовної експертизи оборонних текстів, зіставлення українських і англійських назв та поліпшення їх адресатної й прагматичної будови. Результати також дають основу для корпусного аналізу фахового дискурсу сектору безпеки й оборони

МІЖДИСЦИПЛІНАРНА КОМПЛЕМЕНТАРНІСТЬ ЯК МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПРИНЦИП СУЧАСНОЇ ФІЛОЛОГІЧНОЇ ТА ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ОСВІТИ

2026-11-03T08:14:53+02:00

Статтю присвячено теоретико-методологічному осмисленню міждисциплінарної комплементарності як принципу організації сучасної філологічної та журналістської освіти в умовах трансформації гуманітарного знання, цифровізації освітнього простору та зміни моделей професійної комунікації. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переорієнтації сучасної університетської підготовки від дисциплінарно сегментованих моделей до інтегративних освітніх стратегій, орієнтованих на формування комплексної професійної компетентності та здатності діяти в багатомовному, міжкультурному й медіатизованому середовищі. Метою дослідження є обґрунтування міждисциплінарної комплементарності як внутрішнього організаційного принципу сучасної філологічної та журналістської освіти і визначення її евристичного й педагогічного потенціалу у формуванні інтегрованої гуманітарної компетентності. Об’єктом дослідження виступає сучасна університетська філологічна та журналістська освіта як гуманітарно-комунікативна система, предметом – механізми реалізації міждисциплінарної комплементарності у структурі змісту, організації та професійної підготовки майбутніх філологів, перекладачів і журналістів. У роботі міждисциплінарну комплементарність інтерпретовано як методологічний механізм взаємодоповнювального функціонування мовознавчих, літературознавчих, перекладознавчих, медіалінгвістичних, культурологічних і журналістикознавчих підходів без утрати їхньої предметної автономії. Доведено, що ключовими інтегративними механізмами реалізації комплементарної моделі виступають текстоцентризм, дискурсивний підхід і медіація, які забезпечують поєднання процесів рецепції, продукції, інтеракції, інтерпретації, перекодування смислів та професійної комунікації. Визначено, що текст у сучасній освітній парадигмі набуває статусу не лише об’єкта аналізу, а й когнітивно-комунікативного простору конструювання значення, професійної взаємодії та міжкультурного посередництва. Особливу увагу приділено практикам реалізації комплементарного підходу у діяльності кафедри германських і східних мов, де інтеграція мовної, перекладацької, дискурсивної та медіакомунікативної підготовки створює умови для формування сучасного фахівця, здатного до критичної інтерпретації, відповідальної комунікації та професійної діяльності у динамічному інформаційному середовищі

CУЧАСНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ЦИТУВАНЬ У СВІТЛІ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ

2026-11-03T08:14:41+02:00

У статті розглянуто нормативні документи (закони України «Про освіту» (2017) та «Про академічну доброчесність» (2026), «Етичний кодекс ученого України» (2009) та ін.) та науково-методичні праці українських і закордонних учених, у яких представлено розуміння поняття академічної доброчесності. Сучасні вимоги до оформлення цитувань подано через призму академічної доброчесності. Докладно описано різні способи наведення прямих цитат залежно від слів автора, способи скорочення великих цитат, особливості прямого і непрямого цитування, цитування за первинними і вторинними джерелами. Звернено увагу на специфіку оформлення цитат, узятих із іншомовних джерел, на випадки доречного цитування за вторинними джерелами, на можливості самоцитування. Виокремлено проблемні питання, які спричиняють типові помилки в оформленні цитат здобувачами освіти. Запропоновано можливі шляхи їх вирішення, спираючись на норми «Українського правопису» (2019) та рекомендації українських дослідників. З’ясовано, що дотримання вимог до оформлення цитат у наукових працях слугують важливим чинником забезпечення академічної доброчесності. Наявність обов’язкових покликань на джерела і наведення правильно оформлених цитат сприяють запобіганню плагіату й сампоплагіату, засвідчують високий рівень наукової етики та академічної культури дослідника. Зауважено, що молоді науковці повинні використовувати різноманітні способи наведення прямих і непрямих цитат у тексті, за потреби робити їх скорочення. Вони мають уміти коректно висловити своє ставлення до думок інших авторів, намагатися зберегти зміст і форму цитованих одиниць, здійснювати адекватний переклад іншомовних засобів, послуговуватися надійними першоджерелами, перевіряти інформацію, отриману завдяки штучному інтелекту (ШІ). Перспективу дослідження вбачаємо у вивченні специфіки цитування праць різної жанрово-стилістичної належності та виробленні практичних рекомендацій для здобувачів освіти всіх рівнів.

ЧАС І ПРОСТІР У СУЧАСНИХ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

2026-11-03T08:07:43+02:00

У статті досліджено особливості осмислення категорій часу і простору в сучасних лінгвістичних студіях та з’ясовано їхню роль у формуванні мовної картини світу. Зазначено, що темпоральність і локативність належать до базових параметрів людського досвіду, через які мова структурує уявлення про дійсність, пам’ять, рух, межу, сакральне й профанне. Узагальнено наукові підходи до вивчення граматичної темпоральності, бінарної організації простору, просторового культурного коду та хронотопної будови фольклорного тексту. Підкреслено, що час і простір у мовній системі функціонують не лише як граматичні або координатні величини, а як складні лінгвокультурні, когнітивні й символічні категорії, пов’язані з етнічним досвідом, оцінними опозиціями та способами символічного впорядкування світу. Особливу увагу приділено українському фольклору, у якому часопросторова організація відображає народно-поетичне бачення світу, етнічну пам’ять, ціннісні опозиції та міфологічні уявлення. Установлено, що фізичний, психологічний і міфологічний рівні часопростору в уснопоетичних текстах взаємодіють між собою, формуючи багатозначні образи, у яких конкретна локалізація події поєднується з емоційним переживанням і сакральною семантикою межі. З’ясовано, що фізичний час і простір пов’язані з локалізацією подій, календарними й добовими циклами, назвами місцевостей та природних об’єктів; психологічний рівень виявляється у суб’єктивному переживанні очікування, розлуки, туги, пам’яті чи надії; міфологічний хронотоп репрезентує сакральні зони переходу, випробування й контакту з потойбічним. Доведено, що мовні засоби вираження часових і просторових відношень у фольклорі не обмежуються номінативною функцією, а беруть участь у створенні національно маркованої семантики тексту, актуалізуючи опозиції «свій – чужий», «близький – далекий», «верх – низ», «центр – периферія». Наголошено, що аналіз хронотопу дає змогу простежити взаємозв’язок граматичних, лексико-семантичних, образно-символічних і культурних параметрів фольклорного мовлення. Отримані спостереження засвідчують перспективність комплексного підходу до вивчення часу і простору як взаємопов’язаних категорій

ДИСКУРСИВНО-ТЕРМІНОЛОГІЧНІ АТТРАКТОРИ ТЕРМІНОСИСТЕМИ КРИЗОВОЇ МЕДИЦИНИ В АНГЛІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ

2026-11-03T08:07:44+02:00

Міжмовна репрезентація кризово-медичного дискурсу потребує теоретичних моделей, здатних пояснити принципи взаємодії його клінічного, гуманітарного, військово-медичного і правового вимірів у межах єдиного комунікативного простору. Інтенсивний розвиток досліджень медичного перекладу не супроводжувався цілісним теоретичним осмисленням механізмів самоорганізації спеціалізованої терміносистеми й засад формування її смислових центрів. Ця студія спрямована на зʼясування принципів функціонування дискурсивно-термінологічних аттракторів та їхньої ролі у формуванні міжмовної організації термінологічної системи в англійсько-українському перекладі. Простежено закономірності взаємодії термінологічних структур із синергетичними механізмами перекладу, що забезпечують їхню внутрішню впорядкованість. Емпіричну базу дослідження утворюють англійськомовні тексти міжнародних гуманітарних організацій UK-Med, Médecins Sans Frontières (MSF), Team Rubicon і Міжнародного комітету Червоного Хреста (ICRC), що охоплюють клінічні, медико-гуманітарні, медико-оперативні наративи, присвячені медичній евакуації, догоспітальній допомозі, лікуванню бойової травми, психологічній підтримці постраждалих, відновленню системи охорони здоровʼя. Методологія дослідження поєднує дискурсивний, перекладознавчий, когнітивний, синергетичний підходи. Результати дослідження засвідчили, що дискурсивно-термінологічні аттрактори інтегрують клінічний, гуманітарний, військово-медичний і правовий виміри, координують добір термінологічних відповідників і забезпечують цілісність міжмовної організації спеціалізованої терміносистеми. Установлено взаємозвʼязок дискурсивно-термінологічних аттракторів із синергетичними механізмами перекладу: перекладацькою самоорганізацією, функціонально-смисловою ампліфікацією, семантичною біфуркацією, лінгвальним автокаталізом, мовною турбулентністю, ентропією перекладу. Їхня сукупна дія забезпечує відтворення концептуальної організації кризово-медичного дискурсу, узгодженість термінології і збереження міждискурсивних зв’язків, від яких залежить ефективність фахової комунікації. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні поняття дискурсивно-термінологічного аттрактора як системоорганізувального компонента синергетичної теорії перекладу кризово-медичного дискурсу і створенні моделі його міжмовної репрезентації, що розглядає переклад як процес самоорганізації професійних смислів у багатовимірному комунікативному просторі. Практична цінність результатів визначається можливістю їх використання під час уніфікації термінології кризової медицини, підготовки медичних і гуманітарних перекладачів, удосконалення міжнародної кризово-медичної комунікації, розроблення інтелектуальних систем підтримки перекладу спеціалізованих текстів.

DEUTSCHE ENTLEHNUNGEN IM UKRAINISCHEN LEXIKOGRAFISCHEN DISKURS: EIN LEXIKALISCH-THEMATISCHER ASPEKT

2026-11-03T08:07:44+02:00

Die Studie befasst sich mit deutschen Lehnwörtern, deren Untersuchung wichtige Aspekte des Sprachkontakts und der Interaktion zwischen Sprachsystemen aufzeigt. Die deutsche Sprache war eine Quelle für Lehnwörter in Bereichen wie Technik, Wissenschaft, Handel, Kultur und Alltag, was zur Bildung einer beträchtlichen Anzahl von Begriffen führte, die heute im ukrainischen Sprachgebrauch geläufig sind. Ziel der Untersuchung: die Besonderheiten der Funktionsweise deutscher lexikalischer Entlehnungen in der ukrainischen Sprache zu begründen, ihre Rolle im lexikalen Diskurs zu bestimmen und dabei ihre lexikalisch-thematischen sowie semantischen Parameter zu skizzieren. Aufgaben der Untersuchung: Die Verwendung deutscher Entlehnungen im lexikografischen Diskurs zu analysieren und dabei lexikalisch-thematische Gruppen (LTG) darzustellen; die lexikalisch-semantischen Besonderheiten der Germanismen im lexikografischen Diskurs zu ermitteln und dabei eine quantitative Analyse der deutschen Entlehnungen vorzunehmen; die Rolle und den Status deutscher Lehnwörter in der ukrainischen Sprache unter Berücksichtigung ihrer semantischen Merkmale und Funktionen zu ermitteln. Gegenstand der Untersuchung sind deutsche lexikalische Lehnwörter in der ukrainischen Sprache. Thema der Untersuchung ist die Funktionsweise lexikalisch-thematischer Gruppen sowie die lexikalisch-semantischen Besonderheiten deutscher Lehnwörter im lexikografischen Diskurs. Als Quellenmaterial dient das “Fremdwörterbuch“ von O. Melnychuk (1974). Den größten Anteil an Wörtern machen Begriffe aus, die mit gesellschaftlichen und politischen Konzepten zusammenhängen, was die Bedeutung der internationalen Interaktion und den Einfluss globaler Prozesse auf die Sprachpraxis unterstreicht. Deutsche Lehnwörter bilden nicht nur einen festen Bestandteil des ukrainischen Wortschatzes, sondern dienen auch als stilistisches Kommunikationsmittel, das identitätsstiftende sowie pragmatische Funktionen erfüllt.

СИНТАКСИЧНІ МОДЕЛІ ЗАГОЛОВКІВ У СУЧАСНОМУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ (НА МАТЕРІАЛІ ВИДАННЯ «УКРАЇНСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ»)

2026-11-03T08:07:45+02:00

У статті проаналізовано синтаксичні моделі заголовків сучасного українського наукового дискурсу. На багатому фактичному матеріалі, зокрема статтях наукового часопису «Український педагогічний журнал» як фахового видання кластеру «Розвиток людського капіталу, соціальні науки та журналістика» за 2024–2026 рр., окреслено структурно-семантичні та функційно-комунікативні параметри синтаксичних моделей заголовків сучасного наукового дискурсу. З’ясовано, що заголовок відкриває текстову комунікацію, виконуючи функцію першого знакового елемента сучасного наукового дискурсу. Водночас наголошено, що вдало сформульований заголовок активізує пізнавальну діяльність реципієнта, виявляє провідні категорії тексту, концентрує основний зміст наукового дискурсу та формує первинне враження адресата. Доведено, що найпродуктивнішими синтаксичними моделями заголовків фахових статей є поширені номінативні односкладні речення буттєвої семантики та номінативні моделі з поширеною невідокремленою прикладкою зі сполучником як із семантикою «у ролі кого», а також сегментовані заголовки, які забезпечують інформаційну насиченість і точність наукового повідомлення. Визначено у структурі синтаксичної моделі номінативного речення заголовків сучасного українського наукового дискурсу лексеми з виразними прагматичними можливостями: роль, аспект, умови, особливості, характеристика, чинник, алгоритм, досвід, діяльність, які орієнтують адресата на змістове ядро публікації ще до ознайомлення з її основним текстом. Інформативність подібних заголовків, як правило, посилюють поширювачі – переважно означення та додатки, що залежать від головного члена у формі підмета в називному відмінку й конкретизують умови, сферу, аспекти чи контекст розгляду порушеної проблеми. Зазначено, що семантико-комунікативну основу заголовкових номінативних речень передає ствердження факту існування певних явищ або станів без їх подальшої характеристики, сприяючи концентрації основної ідеї дослідження та актуалізації його наукової новизни

СТОРІТЕЛІНГ ЯК МЕДІЙНИЙ ТРЕНД РФ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ (МІЛІТАРНА ТЕМАТИКА)

2026-11-03T08:07:45+02:00

Статтю присвячено дослідженню мультимодальної організації та прагматичної орієнтації сучасного жанру – сторітелінгу. Паралельно сторітелінг виступає медійним трендом, який не лише користується популярністю, а й широко використовується російською федерацією для просування ворожих наративів у інформаційному просторі тимчасово окупованих територій. Робота покликана визначити форми та мультимодальні модуси, що найбільше використовує російська пропаганда в сторітелінгу для впливу на мешканців на тимчасово окупованих територій України, дослідити прагматичні складники, які формують певне емоційне тло та впливають на сприйняття повідомлення адресатом. Основну увагу зосереджено на специфіці використання лінгвістичних, вербальних, візуальних та невербальних засобів сторітелінгу для впливу на аудиторію. У дослідженні проаналізовано прагматику та мультимодальність матеріалів, визначено основні способи утворення тематичних груп, виокремлено сугестивні засоби, що є свідченням створення й розповсюдження наративу. Наведено приклад акції інформаційно-психологічного впливу. У медійному дискурсі рф новітні формати в жанрі сторітелінгу стають засобом маніпуляції та інструментом конструювання потрібної реальності й визначених наративів. Стверджується, що прагматика та мультимодальна організація сторітелінгу здатні формувати великий спектр тематичних груп, що активно впливають на аудиторію на ТОТ. Виокремлено складники в кожному форматі сторітелінгу (ТікТок, Stories, Reels, Shorts, мультиплікація), досліджено та виокремлено ті сугестивні засоби, що найчастіше застосовує російська федерація в жанрі сторітелінгу. Практична частина дослідження ґрунтується на прикладі радянської історії про героя часів Другої світової війни Валі Котика

ГІБРИДНА ВІЙНА У ЛІНГВІСТИЧНОМУ ВИМІРІ

2026-11-03T08:07:45+02:00

Статтю присвячено дослідженню лінгвістичного виміру гібридної війни та аналізу сучасних підходів до осмислення ролі мови в умовах інформаційного протистояння. Актуальність дослідження зумовлена зростанням значення мовних і дискурсивних механізмів у сучасних конфліктах, де боротьба відбувається не лише у фізичному, а й у комунікативному та когнітивному просторах. Метою статті є комплексний аналіз лінгвістичного виміру гібридної війни та виявлення відмінностей між українським і російським науковими підходами до трактування мовних механізмів інформаційного впливу. Проаналізовано основні підходи до розуміння гібридної війни, окреслено особливості становлення лінгвістики гібридної війни як окремого наукового напряму, розглянуто роль дискурсу, наративів, стратегічних комунікацій, мовних стратегій і механізмів інформаційного впливу. Установлено, що український науковий дискурс зосереджується на дослідженні боротьби за смисли, формуванні стратегічних наративів, інформаційній стійкості суспільства та розробленні засобів протидії деструктивним інформаційним впливам. Натомість у російському науковому дискурсі мова переважно трактується як інструмент інформаційно-психологічного впливу, маніпулювання масовою свідомістю та реалізації комунікативних стратегій протиборства. Виявлено принципові відмінності між українським і російським підходами до осмислення мовного виміру сучасних конфліктів

АМЕРИКАНСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ XXI СТОЛІТТЯ: СЕМАНТИЧНИЙ, СТРУКТУРНИЙ І ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ АНАЛІЗ

2026-11-03T08:07:45+02:00

Статтю присвячено комплексному дослідженню американських фразеологізмів першої чверті XXI ст. Актуальність дослідження зумовлена динамічним розвитком американської англійської мови в умовах глобалізації, цифровізації та міжкультурної комунікації, що сприяє активному оновленню її фразеологічного фонду. Метою статті є аналіз сучасних американських фразеологізмів, визначення їхніх семантичних, структурних, стилістичних і лінгвокультурних особливостей, а також зіставлення з фразеологічними одиницями британського походження та спільним британсько-американським фразеологічним фондом. Матеріалом дослідження стали 510 сучасних фразеологічних одиниць, відібраних із сучасних англомовних словників і лексикографічних джерел. У процесі дослідження застосовано описовий, зіставний, семантичний, структурний та лінгвокультурний методи аналізу. За результатами дослідження виокремлено три основні групи фразеологічних одиниць: американські, спільні британсько-американські та британські. Установлено, що американські фразеологізми характеризуються високою продуктивністю, прагматичною спрямованістю, розмовною експресивністю та здатністю швидко реагувати на суспільні зміни. Вони відображають сучасні реалії освіти, бізнесу, політики, економіки, цифрової комунікації, міжособистісних відносин і повсякденного життя. Доведено, що спільний британсько-американський фразеологічний фонд має антропоцентричний характер і репрезентує універсальні цінності англомовного суспільства, тоді як британські фразеологізми зберігають виразну національно-культурну специфіку, пов’язану з історією, традиціями та побутом Великої Британії. Отримані результати можуть бути використані у подальших дослідженнях сучас- ної англійської фразеології, лексикографії, міжкультурної комунікації, теорії перекладу та методики викладання англійської мови. Основу американської англійської становлять американізми, спільні британсько-американські фразеологізми і британські фразеологізми. У першій половині ХХІ ст. почали з’являтися перспективні інноваційні вирази, які у перспективі можуть перетворитися на американські фразеологізми.

ДРАМАТИЧНИЙ ТЕКСТ НА ЗАНЯТТЯХ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ: РОБОТА В ТАНДЕМ-ПАРАХ, ЧИТАННЯ, ПЕРЕКЛАД І СЦЕНІЧНЕ ПРОЖИВАННЯ

2026-11-03T08:07:46+02:00

У статті здійснено теоретичне обґрунтування та практичну апробацію використання драматичного тексту в тандемному навчанні української мови як іноземної. Роботу виконано в межах міжнародного освітнього проєкту співпраці між Тернопільським національним технічним університетом імені Івана Пулюя та Дартмутським коледжем (США). Особливу увагу зосереджено на інтеграції перформативного підходу в навчальний процес, що передбачає засвоєння мовного матеріалу через дію, взаємодію та емоційне проживання тексту. Теоретичним підґрунтям дослідження є концепції текстоцентризму, втіленого пізнання (embodied cognition) та перформативної педагогіки. Драматичний текст розглядається як багаторівнева дидактична одиниця, що забезпечує перехід від аналізу мовних структур до формування зв’язного мовлення в умовах реальної або змодельованої комунікації. Представлено авторську модель роботи з драматичними текстами в тандем-парах й алгоритм організації навчальної діяльності, що включає етапи рецепції, лінгвокультурного аналізу, перекладу, інтерпретації та сценічного відтворення. Окрему увагу приділено труднощам перекладу, пов’язаним із передаванням культурно маркованих реалій, воєнного контексту, розмовної лексики, суржику та символічних елементів. Результати дослідження засвідчують, що поєднання тандем- навчання та драматичного тексту сприяє розвитку зв’язного мовлення, зниженню мовленнєвої тривожності, формуванню міжкультурної компетентності та глибшому осмисленню українського досвіду війни через художнє слово. Запропонований підхід може бути використаний у практиці викладання української мови як іноземної на різних рівнях підготовки

ДОЩ ІДЕ ЧИ ПАДАЄ? СЕМАНТИЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДІЄСЛІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ АТМОСФЕРНИХ ОПАДІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

2026-11-03T08:07:46+02:00

У статті здійснено семантичний аналіз дієслів на позначення атмосферних опадів в українській мові. Об’єктом аналізу стали дієслівні номінації дощу, представлені в літературній мові, художньому мовленні, фольклорних текстах та діалектному вживанні. Предметом дослідження виступають семантичні особливості цих лексем та принципи їх внутрішньої диференціації. Актуальність роботи зумовлена необхідністю комплексного вивчення засобів вербальної репрезентації природних явищ, які відображають особливості національної мовної картини світу та специфіку сприйняття довкілля носіями української мови. Метою статті є виявлення основних семантичних груп дієслів на позначення дощу та характеристика їхніх значеннєвих особливостей. Для досягнення поставленої мети використано описовий метод, метод семантичного аналізу та метод класифікації мовного матеріалу. У процесі дослідження проаналізовано дієслова, що позначають різні аспекти перебігу атмосферних опадів, зокрема їхні інтенсивність, тривалість, характер руху води, акустичні особливості та емоційно-експресивне забарвлення. У результаті аналізу встановлено, що досліджувані лексеми утворюють розгалужену лексико-семантичну групу, у межах якої виокремлено шість підгруп: нейтральні дієслова, дієслова інтенсивних атмосферних опадів, дієслова слабких опадів, метафоричні дієслова, дієслова акустичного сприйняття атмосферних опадів та експресивні й діалектні номінації. З’ясовано, що семантична структура цих дієслів ґрунтується на поєднанні номінативної функції з додатковими образними, оцінними та звуконаслідувальними компонентами значення. Особливу роль у формуванні мовного образу дощу відіграють метафоричні та експресивні лексеми, які відображають не лише фізичні характеристики атмосферних опадів, а й емоційне ставлення мовців до природного явища. Зроблено висновок, що система дієслів на позначення дощу в українській мові характеризується значною семантичною різноманітністю та високим рівнем деталізації природних процесів. Багатство таких номінацій засвідчує розвиненість мовних механізмів концептуалізації довкілля та вагомий образний потенціал української лексичної системи.

ФЕМІНІСТИЧНИЙ ДИСКУРС У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ: ВІД РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ЖІНКИ ДО ЖІНОЧОЇ СУБ’ЄКТНОСТІ

2026-11-03T08:07:46+02:00

У статті досліджено трансформацію статусу жінки в художньому тексті від об’єкта зовнішньої репрезентації до суб’єкта власного досвіду, голосу, вибору та самоконструювання. Актуальність роботи зумовлена тим, що у феміністичному літературознавстві ґрунтовно висвітлено проблему жінки як Іншої, історію жіночого письменства, специфіку жіночого голосу, механізми саморепрезентації та окремі форми жіночої суб’єктності, однак недостатньо систематизованою залишається динаміка переходу від художнього представлення жінки до конструювання її як суб’єкта власної свідомості, досвіду, вибору й ідентичності. Неуніфікованими залишаються також критерії розмежування формальної присутності жіночого персонажа, його сюжетної активності, часткової агентності та сформованої суб’єктної позиції. Метою статті є виявлення й систематизація основних моделей цієї трансформації та апробація запропонованого підходу на матеріалі британського роману XIX–XX ст. У дослідженні розмежовано поняття репрезентації жінки, жіночого голосу, агентності та суб’єктності; традиційні образи матері, дружини, коханої, музи, спокусниці, жертви й морального ідеалу інтерпретовано як способи культурного визначення жінки через приписану їй функцію. Вихідною позицією моделі визначено жінку як об’єкт виробленого про неї смислу, тоді як перехід до суб’єктності пов’язано з перенесенням центру смислотворення всередину самого персонажа. Запропоновано аналітичну модель «репрезентація → голос → самопізнання → вибір → автономія → саморефлексія → саморепрезентація → конструювання власної ідентичності». Її застосування до творів Джейн Остін, Шарлотти Бронте, Джордж Еліот, Вірджинії Вулф, Доріс Лессінг та Анджели Картер засвідчило, що голос і вибір є взаємопов’язаними, але не тотожними ознаками суб’єктності, а її формування не зводиться до усунення зовнішніх обмежень. Воно відбувається через поступове набуття героїнею здатності розпізнавати заданий їй культурний сценарій, оцінювати його з власної позиції, приймати, заперечувати або переозначувати його. Зроблено висновок, що історична динаміка феміністичного дискурсу полягає не в механічній заміні «пасивної» героїні «вільною», а в ускладненні способів участі жінки у виробленні смислів власного буття та конструюванні ідентичності

ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ІМЕННИКА «СКЛАД» У ТЕКСТАХ СТАТУТІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

2026-11-03T08:07:47+02:00

У статті проаналізовано особливості вживання іменника «склад» у текстах чинних статутів Збройних сил України (Статуту внутрішньої служби, Дисциплінарного статуту, Статуту гарнізонної та вартової служб і Стройового статуту). Актуальність дослідження зумовлена потребою системного опису лексики військових нормативних документів, а також вимогою однозначності до неї, що набуває особливої ваги в офіційно-ділових, зокрема статутних, текстах, де від точності тлумачення залежить правильність трактування нормативних приписів. Мета розвідки – виявити та описати значення багатозначного іменника «склад», реалізовані у статутних текстах, та схарактеризувати їхній функційний розподіл. Установлено, що з двох омонімів аналізованого слова, зафіксованих у «Словнику української мови в 11 томах», у статутах вживається лише «склад»¹, тоді як «склад»² не представлений. Домінує значення «сукупність людей, що утворюють колектив чи організацію», представлене як в ад’єктивних словосполученнях (із прикметниками «рядовий», «сержантський», «старшинський», «офіцерський», «особовий» склад), так і в прийменникових конструкціях («у складі», «у повному складі»). Зафіксовано також значення «приміщення для зберігання» (самостійно та у словосполученнях із прикметниками «продовольчий», «артилерійський») та «сукупність частин, що утворюють ціле» («рухомий склад»). Дослідження підтверджує, що лексема «склад» термінологізується у складі стійких словосполучень військової терміносистеми. Окрему увагу приділено походженню значення «сукупність осіб». Попри його відсутність у словнику Б. Грінченка, воно вже засвідчене у джерелах доби Української революції 1917–1921 рр. – у наддніпрянському діловодстві Української держави та в праці галичанина З. Стефаніва, що свідчить про питомий, а не запозичений характер цього значення.

УНІВЕРСАЛЬНІ ФОЛЬКЛОРНІ АРХЕТИПИ В АНГЛОМОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ

2026-11-03T08:07:47+02:00

Статтю присвячено комплексному дослідженню універсальних фольклорних архетипів в англомовній картині світу. Метою дослідження є виявлення особливостей репрезентації універсальних фольклорних архетипів в англомовній картині світу, визначення їхніх семантичних, когнітивних і лінгвокультурних характеристик. Матеріалом дослідження стали тексти англійських народних казок зі збірки English Fairy Tales, що репрезентують класичну англомовну фольклорну традицію. У роботі використано описовий, семантичний, когнітивний, лінгвокультурологічний, контекстуальний та інтерпретаційний методи дослідження. У результаті аналізу встановлено, що англомовна фольклорна традиція ґрунтується на системі універсальних архетипів, серед яких домінують архетипи Героя, Мудреця, Чарівного помічника, Трикстера, Лиходія, Подорожі, Випробування та Чарівного предмета. З’ясовано, що їх мовна репрезентація здійснюється за допомогою лексичних одиниць із позитивною та негативною оцінною семантикою, традиційних номінацій персонажів, епітетів, формульних конструкцій, символічних числівників, повторів і паралельних синтаксичних структур. Виявлено, що когнітивну основу архетипних моделей формують універсальні концептуальні опозиції GOOD – EVIL, LIGHT – DARKNESS, ORDER – CHAOS, HOME – JOURNEY, які забезпечують концептуалізацію моральних цінностей, соціальних ролей та моделей поведінки. Доведено, що універсальні архетипи поєднують загальнолюдські когнітивні моделі з національно-культурною специфікою англомовної традиції, репрезентуючи такі культурні цінності, як чесність, працьовитість, справедливість, особиста відповідальність і свобода вибору. Установлено, що архетипні образи виконують не лише художню, а й когнітивну, аксіологічну та культуротрансляційну функції, забезпечуючи збереження колективної пам’яті та передачу культурного досвіду між поколіннями. Отримані результати поглиблюють розуміння взаємозв’язку мови, культури й мислення та можуть бути використані в подальших дослідженнях із когнітивної лінгвістики, лінгвокультурології, етнолінгвістики, фольклористики й перекладознавства

SOFT SKILLS У СТРУКТУРІ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ТА ПРАКТИКИ ФОРМУВАННЯ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

2026-11-03T08:07:47+02:00

У статті порушено проблему переосмислення ролі soft skills у професійній підготовці здобувачів філологічних спеціальностей. Метою статті стало з’ясування того, яким чином soft skills функціонують у структурі міжкультурної комунікативної компетентності здобувачів-філологів і через які практико-орієнтовані формати вони можуть бути сформовані в процесі професійної підготовки. Методологічну основу дослідження становили теоретичний аналіз наукових джерел, порівняльно-аналітичне осмислення міжнародних освітніх рамок і програм, узагальнення емпіричних результатів досліджень щодо COIL, віртуального обміну, service-learning, критичних інцидентів і медіаційних завдань, а також структурно-функціональний підхід до визначення місця soft skills у міжкультурній компетентності. У результаті дослідження розглянуто теоретико-методичні засади трактування soft skills як регулятивного механізму, що забезпечує перехід від мовного знання до професійної міжкультурної дії. Доведено, що міжкультурна комунікативна компетентність здобувача-філолога не може зводитися до знання культурних фактів або володіння мовними структурами, оскільки її практична дієвість виявляється у здатності домовлятися про смисл, коректно реагувати на непорозуміння, адаптувати повідомлення до адресата, зберігати етичну чутливість і виконувати медіаційну функцію. Систематизовано практики формування soft skills у професійній підготовці філологів, серед яких особливе значення мають віртуальний обмін, COIL, Story Circles, метод критичних інцидентів, service-learning, перекладацькі проєкти для реального замовника і сценарно-рольові модулі з публічного сервісного перекладу. Наведено приклади міжнародних освітніх моделей і програм, у яких soft skills не відокремлюються від фахового змісту, а вбудовуються у професійні сценарії перекладу, міжкультурного посередництва, командної взаємодії і роботи з автентичними комунікативними ситуаціями. Обґрунтовано, що ефективне формування soft skills потребує не ізольованих тренінгів, а інтеграції у медіаційні, перекладацькі, проєктні і рефлексивні завдання з чіткими критеріями оцінювання. Практична цінність результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані викладачами філологічних дисциплін, розробниками освітніх програм, гарантами спеціальностей, методистами, керівниками перекладацьких і комунікативних практик.

ОНОМАСІОЛОГІЧНИЙ БАЗИС НОМІНАЦІЙ АРТЕФАКТУ «КНИГА» В КИТАЙСЬКІЙ ТА ІНШИХ ЛІНГВОКУЛЬТУРАХ СВІТУ

2026-11-03T08:07:47+02:00

Мета проведеного й описаного в запропонованій статті дослідження – визначення ономасіологічного базису номінацій поняття «книга» у китайському, слов’янському, германському, романському та інших мовних просторах світу й визначення лінгвокогнітивних особливостей функціювання артефакту КНИГА у різних лінгвокультурах. Об’єктом вивчення є найменування артефакту КНИГА в китайській, слов’янських, германських, романських та інших мовах. Предмет дослідження – міжкультурна і міжмовна симетрія й асиметрія вербального унаявлення артефакту КНИГА у просторі мов, що розвивалися в межах своїх національних культур і мають різні ступені спорідненості. У процесі дослідження застосовано деякі процедури методів когнітивного, лінгвокультурологічного, соціолінгвістичного, порівняльного, зіставного, ономасіологічного, семасіологічного, етимологічного, граматичного аналізу, описового методу. Результатом проведеного дослідження є такі висновки. Історія появи та номінації артефакту КНИГА вказує на закономірний взаємозв’язок цих процесів із певними ментифактами, соціофактами і натурфактами. Основою міжкультурної та міжмовної симетрії або асиметрії ономасіологічного базису номінацій артефакту КНИГА є модальні універсалії та відмінності, які виявляємо в матеріальній, функційній, історичній, соціальній, культурній, семантичній, аперцепційній сферах. Ономасіологічним базисом номінації артефакту КНИГА у різні епохи в різних лінгвокультурах ставали матеріал або спосіб виготовлення цього артефакту, його зовнішній вигляд, взаємодія процесу та результату створення книги, її соціальна значущість. Є випадки запозичення й адаптації слова, що називає цей артефакт, разом із денотативним і сигніфікативним аспектами значення. Когнітивні відмінності номінацій артефакту КНИГА у різних мовах зумовлені відмінностями традицій створення книг, отримання знань із них, навичками та культурою практичного використання книги

ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ АНГЛОМОВНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ОБЛІКУ, ОПОДАТКУВАННЯ ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

2026-11-03T08:07:47+02:00

Статтю присвячено комплексному дослідженню проблем перекладу англомовної термі- нології обліку, оподаткування та міжнародного права українською мовою. Актуальність дослідження зумовлена активізацією міжнародної економічної співпраці, поширенням англомовної професійної комунікації, розширенням використання міжнародних стандартів фінансової звітності, податкових документів і міжнародно-правових актів, що вимагає точного та адекватного перекладу спеціалізо- ваної термінології. Метою статті є виявлення основних проблем перекладу англомовної термінології обліку, оподаткування та міжнародного права, визначення її структурно-семантичних особливостей, аналіз перекладацьких трансформацій та встановлення найбільш ефективних способів відтворення термінологічних одиниць українською мовою. Матеріалом дослідження слугували англомовні публі- цистичні тексти економіко-правової тематики, опубліковані на офіційних інформаційних ресурсах BBC News та BBC News Україна, з яких методом суцільної вибірки сформовано корпус із 300 тер- мінологічних одиниць. У роботі застосовано описовий, структурно-семантичний, контекстуальний, порівняльно-перекладознавчий та кількісний методи дослідження, що забезпечили комплексний аналіз функціонування спеціалізованої термінології. Установлено, що досліджувана термінологія характе- ризується високим рівнем міжгалузевої інтеграції, переважанням дво- і трикомпонентних термінів, наявністю полісемічних одиниць та широким використанням термінологічних словосполучень. Визна- чено основні труднощі перекладу, пов’язані з відсутністю повних українських відповідників, кон- текстуальною варіативністю значень, галузевою специфікою окремих понять і відмінностями між англосаксонською та континентальною правовими системами. Доведено, що найбільш ефективними способами перекладу є використання нормативних термінологічних еквівалентів, калькування, кон- кретизації, описового перекладу та лексико-семантичних трансформацій із обов’язковим урахуван- ням професійного контексту. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання у спеціалізованому перекладі, термінознавстві, лексикографії, а також у підготовці майбутніх перекладачів, економістів і юристів, які працюють з англомовною економіко-правовою документацією

ПОЛІКОДОВІСТЬ СУЧАСНОГО АНГЛОМОВНОГО МЕДІАТЕКСТУ: СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ

2026-11-03T08:07:48+02:00

Статтю присвячено комплексному дослідженню структурно-функціональних осо- бливостей сучасного англомовного полікодового медіатексту. Актуальність дослідження зумовлена стрімким розвитком цифрової медіакомунікації, у якій інформація передається шляхом інтеграції вербальних, візуальних і графічних засобів, що забезпечують комплексний комунікативний вплив на адресата. У сучасному інформаційному просторі полікодові тексти стали домінантною формою представлення інформації, оскільки поєднання різних семіотичних кодів підвищує інформативність повідомлення, оптимізує його сприйняття та посилює прагматичний ефект. Метою статті є визна- чення структурних особливостей сучасного англомовного полікодового медіатексту та встановлення функцій його вербальних і невербальних компонентів. Матеріалом дослідження слугували англомовні полікодові медіатексти, дібрані методом суцільної вибірки з офіційних вебсайтів BBC News, CNN і National Geographic. Для досягнення поставленої мети використано описовий, структурний, функ- ціональний, контекстуальний, порівняльний і кількісний методи дослідження, а також елементи мультимодального аналізу. У ході дослідження уточнено зміст понять «полікодовий текст», «муль- тимодальність» і «медіатекст», визначено основні структурні компоненти сучасного англомовного полікодового медіатексту, схарактеризовано моделі взаємодії вербальних і невербальних елементів та встановлено їхні основні функції. З’ясовано, що сучасний англомовний медіатекст є складною мультимодальною системою, у якій мовні, візуальні та графічні компоненти взаємодіють як єдине комунікативне ціле. Виявлено, що вербальні компоненти реалізують переважно інформаційну, аргу- ментативну та оцінну функції, візуальні – ілюстративну, емоційно-експресивну й верифікаційну, а графічні – структурно-організаційну, навігаційну, акцентувальну та прагматичну функції. Уста- новлено особливості структурно-функціональної організації полікодових текстів у матеріалах BBC News, CNN і National Geographic, що зумовлені жанровою специфікою та комунікативними цілями кожного медіаресурсу

ІНШОМОВНІ ТЕРМІНИ БОКСУ В УКРАЇНСЬКОМУ СПОРТИВНОМУ ДИСКУРСІ: ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ТА АДАПТАЦІЇ

2026-11-03T08:07:48+02:00

У статті комплексно досліджено іншомовні спортивні терміни в боксі як структурно організований, семантично маркований і функціонально активний сегмент сучасного українського спортивного дискурсу. Актуальність роботи зумовлена інтенсивною інтернаціоналізацією мовлення, глобалізацією інформаційних потоків у сфері спорту, а також потребою системного аналізу механізмів адаптації англіцизмів в умовах розширення сучасного медійного простору. Мета статті – дослідити іншомовні спортивні терміни в боксі та визначити їхні структурно-семантичні, функціональні й перекладацькі особливості в сучасному українському спортивному дискурсі. Об’єктом дослідження є іншомовна спортивна термінологія у сфері боксу. Предметом дослідження визначено структурно- семантичні, перекладацькі та функціонально-дискурсивні особливості іншомовних боксерських термінів у сучасній українській мові. Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс методів дослідження, зокрема: описовий метод (для систематизації й класифікації термінологічного матеріалу); лексико-семантичний аналіз (для виявлення значеннєвих і структурних особливостей одиниць); зіставний метод (для порівняння англомовних термінів та їхніх українських відповідників); контекстуальний та дискурсивний аналіз (для з’ясування ролі термінів у спортивно-медійному середовищі). Матеріалом роботи слугували іншомовні термінологічні одиниці, зафіксовані в словниках і сучасних українських спортивних медіатекстах. У результаті аналізу з’ясовано, що найпродуктивнішим способом входження іншомовної боксерської лексики в українську мову є транскодування, яке забезпечує збереження міжнародної упізнаваності, професійної точності та комунікативної економії. Важливу роль відіграють калькування, напівкалькування та описовий переклад. Доведено доцільність застосування лексико-семантичних трансформацій (конкретизації, генералізації, контекстуальної заміни та функціональної адаптації) для подолання значеннєвої надмірності англіцизмів та їх узгодження з прагматичними потребами тексту. Визначено, що іншомовні боксерські терміни реалізують у дискурсі номінативну, професійно-маркувальну, комунікативно-економну, стилістичну та прагматичну функції. Засвідчено, що функціонування іншомовних боксерських термінів має неоднорідний характер: частина одиниць повністю інтегрувалася в українську терміносистему, тоді як інші перебувають на етапі функціонального входження і реалізуються через пояснювальні моделі. Ефективний переклад вимагає обов’язкового врахування жанрової специфіки повідомлення та рівня підготовки адресата.

ВІДТВОРЕННЯ БІБЛІЙНОЇ МЕТАФОРИКИ ТА КОНЦЕПТУ ЗРАДИ В УКРАЇНСЬКОМОВНОМУ ПЕРЕКЛАДІ РОК-ПОЕЗІЇ (НА МАТЕРІАЛІ ПІСНІ «THE JUDAS KISS» ГУРТУ «METALLICA»)

2026-11-03T08:07:48+02:00

У статті проаналізовано специфіку перекладу релігійної метафорики в англомовному рок-дискурсі. На прикладі тексту пісні «The Judas Kiss» гурту «Metallica» досліджено способи трансформації біблійного архетипу Юди в сучасний філософський контекст. Поетика гурту «Metallica» традиційно вирізняється інтертекстуалізмом та залученням складних філософських наративів. Пісня «The Judas Kiss» (2008) є репрезентативним прикладом переосмислення сакрального сюжету в межах сучасної масової культури. Для перекладознавства цей текст становить особливий інтерес, оскільки вимагає відтворення не лише буквального змісту, а й складної системи алюзій, що апелюють до колективного несвідомого. Особливу увагу приділено перекладацьким стратегіям, що дають змогу зберегти інтертекстуальну глибину та емоційну експресію оригіналу. Окрім того, стаття розкриває специфіку функціонування та перекладу релігійних алюзій у сучасному рок-дискурсі. Проаналізовано трансформацію біблійного архетипу Юди як екзистенційного символу внутрішньої зради. Особливу увагу приділено методам стилістичної компенсації та архаїзації під час відтворення сакрального підтексту українською мовою. Дослідження демо струє, що переклад рок-поезії з глибоким релігійним підтекстом неможливий без дешифрування інтертекстуальних кодів, де дотримання стилістичної висоти, яка дає змогу зберегти конфлікт між сакральним та профанним, виступає основною стратегією. Акцентовано увагу на тому, як гурт реконструює традиційні релігійні догми, перетворюючи їх на інструмент психологічного аналізу особистості. Обґрунтовано, що пісенна творчість колективу є складним інтертекстуальним полем, де перетинаються теологічні питання та філософські ідеї Ніцше й Сартра. Виявлено, що під час роботи з релігійним підтекстом перекладачеві необхідно застосовувати стилістичну адаптацію (заміну нейтральної лексики оригіналу на українські конфесійні відповідники), смисловий розвиток (розширення образу для того, щоб зробити філософську ідею зрозумілою цільовій аудиторії) та контекстуальну заміну (використання лексем, що мають глибші релігійні конотації в українській культурі).

ЛАТИНСЬКІ КРИЛАТІ ВИСЛОВИ В УКРАЇНСЬКОМУ НАУКОВОМУ ТА ОСВІТНЬОМУ ДИСКУРСАХ: ЛІНГВІСТИЧНИЙ І ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ

2026-11-03T08:07:48+02:00

У статті здійснено комплексний лінгвістичний та перекладознавчий аналіз функціонування латинських крилатих висловів (dicta catenata, афоризмів, сентенцій) у сучасному українському науковому й освітньому дискурсах. Обґрунтовано актуальність дослідження, зумовлену інтеграцією вітчизняної науки до європейського інтелектуального простору та потребою переосмислення класичної гуманітарної спадщини. Досліджено семантико-стилістичний статус латинських вкраплень як інструментів когнітивної компресії змісту, маркерів академічної елітарності та засобів апеляції до авторитету (argumentum ad verecundiam). Здійснено типологізацію латинського афористичного фонду за сферами вживання, виокремлено освітньо-педагогічний та загальнонауковий (логіко-методологічний) дискурси. Проаналізовано граматико-синтаксичні та графічні особливості адаптації латинізмів в українському мовному середовищі. З’ясовано, що латинські сентенції виступають у двох формах: як графічно й морфологічно асимільовані одиниці (здатні відмінюватися за законами української граматики) або як незасвоєні цитати- вкраплення в оригінальній графіці. У перекладознавчому аспекті схарактеризовано основні стратегії відтворення латинських афоризмів українською мовою: калькування, пошук функціонально-стилістичних паремійних відповідників та описовий переклад. Систематизовано найтиповіші перекладацькі деформації (дослівний переклад зі «смисловим зсувом», анахронічна модернізація античних концептів, утрата етнокультурного підтексту). Доведено, що найбільш методологічно виваженою є комбінована перекладацька модель – збереження графічного оригіналу в тексті з поданням функціонального чи експлікаційного коментаря

ЕМОЦІЙНИЙ КОМПОНЕНТ МОВЛЕННЯ: ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИЙ ВИМІР

2026-11-03T08:07:48+02:00

Статтю присвячено дослідженню емоційного компонента мовлення як одного з ключових об’єктів сучасної психолінгвістики. У роботі розглянуто взаємозв’язок мовлення, емоційних процесів і когнітивної діяльності людини, що забезпечують породження, інтерпретацію та розуміння мовленнєвих повідомлень у різних комунікативних ситуаціях. Обґрунтовано, що емоції не є лише супровідним чинником мовленнєвої діяльності, а виступають важливим механізмом організації мовної поведінки, визначаючи вибір мовних засобів, інтонаційне оформлення висловлювань, прагматичні стратегії та ефективність міжособистісної взаємодії. Здійснено аналіз сучасних психолінгвістичних підходів до вивчення емоційного мовлення, окреслено внесок когнітивної психології, нейропсихології та комунікативної лінгвістики у формування сучасних уявлень про мовленнєву діяльність. Особливу увагу приділено ролі емоцій у процесах породження та сприйняття мовлення, формуванні мовної особистості, розвитку емпатії, комунікативної компетентності та мовленнєвої адаптації у різних соціокультурних умовах. Проаналізовано мовні маркери емоційності, серед яких – лексичні одиниці з емоційною семантикою, експресивно забарвлена лексика, стилістичні засоби, інтонаційні характеристики, невербальні компоненти комунікації та контекстуальні чинники, що впливають на інтерпретацію висловлювання. Показано, що адекватне розуміння емоційного змісту повідомлення забезпечується комплексною взаємодією мовних, когнітивних і соціальних механізмів. Окрему увагу приділено особливостям функціонування емоційного мовлення в умовах цифрової комунікації. Зазначено, що поширення соціальних мереж, месенджерів і мультимедійних платформ трансформує способи вираження емоцій, компенсуючи відсутність невербальних засобів використанням емодзі, графічних символів, пунктуаційної експресії та інших цифрових маркерів емоційності. Це потребує переосмислення традиційних психолінгвістичних моделей аналізу мовленнєвої діяльності. Зроблено висновок, що емоційний компонент є невід’ємним складником мовленнєвої діяльності, який забезпечує ефективність комунікації, впливає на когнітивні процеси, формування соціальних взаємин і розвиток мовної особистості. Перспективними визначено подальші дослідження психолінгвістичних механізмів емоційної комунікації із застосуванням міждисциплінарних методів та сучасних цифрових технологій.

ВЕРБАЛЬНА АГРЕСІЯ В МЕДІАДИСКУРСІ: КОМУНІКАТИВНІ ТАКТИКИ СУГЕСТИВНОГО ВПЛИВУ В УМОВАХ ІПСО

2026-11-03T08:07:49+02:00

У статті досліджено особливості функціонування вербальної агресії в медіадискурсі в контексті реалізації інформаційно-психологічних операцій (ІПСО). Проаналізовано комунікативні стратегії та тактики сугестивного впливу, що реалізуються через мовні засоби маніпулятивності, емоційної інтенсифікації, негативної оцінності та семантичного конструювання конфліктної комунікації. Визначено роль соціальних мереж як середовища поширення агресивного контенту, що поєднує мультимодальні засоби впливу (текст, зображення, меметичні елементи, відео, емодзі) та забезпечує високу швидкість рецепції повідомлень. Особливу увагу приділено сугестивному потенціалу вербальної агресії, який виявляється через формування стійких асоціативних зв’язків, емоційних реакцій та зміни інтерпретаційних моделей адресата. Методологічною основою дослідження став асоціативний експеримент, дискурс-аналіз, елементи семантичного й прагмалінгвістичного аналізу, що дозволили виявити специфіку мовної репрезентації агресивних смислів у цифровій комунікації. Установлено, що вербальна агресія в медіадискурсі соціальних мереж виконує не лише експресивну, а й маніпулятивну функцію та стає інструментом реалізації комунікативних стратегій ІПСО. Визначено основні комунікативні тактики сугестивного впливу – дискредитація, дегуманізація, поляризація, емоційне зараження, нав’язування оцінних суджень, семантичне спрощення складних соціально-політичних явищ. У підсумку доведено, що семантика вербальної агресії формується через негативно конотовану лексику, експресивні синтаксичні конструкції, повторюваність тригерних мовних елементів, оцінну категоризацію дійсності. Це забезпечує високий рівень сугестивності повідомлень, сприяє емоційному програмуванню адресата. Доведено, що мультимодальність медіадискурсу соціальних мереж значно посилює вплив агресивного контенту, оскільки взаємодія текстових, візуальних та символічних компонентів підвищує рівень емоційного залучення аудиторії та знижує критичність сприйняття інформації. Отже, асоціативний експеримент – продуктивний метод дослідження вербальної агресії, оскільки дозволяє виявити приховані когнітивні механізми сугестивного впливу, простежити формування асоціативних полів та визначити ступінь закріплення маніпулятивних наративів у масовій свідомості

АКСІОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЗМІСТУ ДИСЦИПЛІНИ «ІНОЗЕМНА МОВА ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ» У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ ІЗ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2026-11-03T08:07:49+02:00

У статті досліджено аксіологічний потенціал змісту дисципліни «Іноземна мова професійного спрямування» у підготовці фахівців із правоохоронної діяльності. Метою дослідження є визначення ціннісного ресурсу професійно орієнтованого іншомовного матеріалу, виокремлення його домінант та обґрунтування способів дидактичної актуалізації. Аксіологічний потенціал визначено як сукупність можливостей змісту дисципліни для репрезентації, осмислення та актуалізації суспільно й професійно значущих цінностей у процесі іншомовної професійної комунікації. У його структурі виокремлено загальнолюдський, правовий, професійно-етичний і соціокомунікативний компоненти. Встановлено, що ціннісні смисли реалізуються на лексико-семантичному, текстовому, ситуативно- комунікативному та соціокультурному рівнях. Аналіз професійно орієнтованих навчальних матеріалів виявив домінанти законності, справедливості, людської гідності, неупередженості, доброчесності, відповідальності, толерантності, конфіденційності, точності та суспільної довіри. Розмежовано аксіологічний потенціал як властивість змісту та аксіологічну актуалізацію як механізм його дидактичної реалізації. Обґрунтовано градуальний характер аксіологічного потенціалу від номінації цінності до її використання як орієнтира професійно-комунікативної дії. Запропоновано тривимірну модель, що інтегрує ціннісний, репрезентаційний і діяльнісний виміри у взаємозв’язку «цінність → форма репрезентації → професійно-комунікативна дія». Доведено, що аксіологізація ІМПС не потребує введення окремого виховного компонента, а передбачає виявлення й актуалізацію ціннісних смислів, уже закладених у професійній тематиці, текстах і ситуаціях іншомовної комунікації